WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаАрхітектура → Метод середовищного проектування. Архітектурне поектування. В рамках системи «середовище-людина» (за В.Л.Антоновим) - Реферат

Метод середовищного проектування. Архітектурне поектування. В рамках системи «середовище-людина» (за В.Л.Антоновим) - Реферат

яйця, просторово розчленованого по вертикалі на три складові частини: верхню - небо (Уран) і нижню - землю (Гею), розділену на світ людей і світ підземний (Тартар). Небо уявлялось оболонкою, наповненою світлом; земля - покритою тінню поверхнею; підземелля являє занурену в пітьму безодню. Туди, за Гесіодом, спускаються "корені землі і моря".
Міфологічне розуміння внутрішнього простору як простору затіненого, такого що знаходиться в тіні від покриття, "даху", міфопоетичне мислення поширює на весь інтер'єр, що окультурюється: будинку, міста чи держави. Таке універсальне поняття даху виходить з найдавніших уявлень, про які писав ще Ксенофонт, стверджуючи, що людину від дикої тварини відрізняє наявність даху над головою . Таким чином, космос і будинок представляють один образ - внутрішній, затінений культурний простір, закритий від зовнішніх впливів. Але ця закритість не абсолютна. Кульмінаційним вузлом, що домінує у внутрішньому, закритому просторі, є світлий центр, середина - фрагмент зовнішнього світу, впущений у середину.
Міфопоетика співвідносить світло і пітьму з уявленнями про життя і смерть. Пітьма-смерть семантично близька воді, просторовому стиску, низу, античному хаосу. Але ця смерть не абсолютна: вона виявляється основою майбутнього народження життя-світла.
Таку ж просторово-світлову єдність ми бачимо в архітектурі. Так, в архітектора італійського Відродження Альберті композиційна середина вілли - атріум або "лоно" обов'язково зчленовує відкрите світло сонця і тінь від портика чи даху, а у сучасного японського архітектора Андо світло після пітьми спалахує у фінальній кульмінації.
Таким чином, світло і пітьма виступають як глибинна, міфологічна основа архітектурної мови. Вони невідривні від просторових параметрів і в сукупності позначають міфопоетичні зв'язки внутрішнього і зовнішнього; в решті решт - людини і світу.
Отже, до АРХІТЕКТУРНОЇ МОВИ відносяться два компоненти середовища:
- просторова дистанція (просторові параметри) ;
- світлові відносини (світло - тінь).
Архітектура і мистецтво в цілому в усі епохи оперували цією просторово-світловою мовою. Так, у соціально прогресивних суспільствах, де людина виступала у гармонії зі світом, зовнішнє неосяжне осягалося шляхом уведення проміжних просторів, порівнянних з людиною (класична Еллада, раннє Відродження, кращі зразки сучасної архітектури). Вираження незначності людини або трагедії, що її спіткала, тобто некомунікабельності людини і світу, відбувається через шокове зіткнення людини з гігантськими просторами (комплекс у Гізе, Імперська канцелярія в Берліні, технократичні мотиви Саарінена або, у плані трагедійної метафори, меморіали в Хатині і Саласпілсі).
Так само створювався "простір трагедії" у творах мистецтв: від гомерівської "Одиссеї" до кафкінського "Процесу", фільмів "Невідправлений лист" М.Калатозова, "Конформіст" Д.Берталуччі, "Мовчання" І.Бергмана. М.Козинцев у фільмі "Король Лір" порушував комфортну дистанцію між людьми в сцені "Розподіл королівства" і тим кардинально змінював настрій: від благодушності до неприйняття.
Ряд стійких метафор створюють світлові структури:
- відчуття оптимізму чи песимізму міняються в залежності від переваги світла або тіні, ступеня щільності (прозорості) тіней або яскравості світла (так, на різні метафори "працюють" контрастні тіні давньоєгипетської архітектури і нюансні сполучення світла і тіні в архітектурі класичних Афін);
- перехід від спокою до тривоги походить від відчуття стійкості чи хиткості буття, що залежить від ступеню розчленованості світла і тіні (так, великі поверхні світла і тіні у Виховному будинку Ф.Брунеллескі змінюються стінами, поцяткованими відблисками, у палаццо пізнього Відродження; залиту світлом "Сікстинську мадонну" Рафаеля переміняє його ж фреска "Виведення св. Петра з темниці", де відблиски прориваються з темряви; світлий пейзаж, що наснився Свидригайлову, постає рядом з поцяткованим блискавками небом і темною коміркою перед його самогубством у романі Ф.Достоєвського "Злочин і кара"; у І Франка в оповіданні "Ріпник", навпаки, спалахи у мороці ночі передують світлій фінальній кульмінації як метафорі духовного очищення героя;
- відношення людини до світу змінюється в залежності від поглинаючої світлової інтеграції або чіткого розчленовування світлового потоку. Так, готичним соборам з "незбагненним" випромінюванням і капелі в Роншані з хиткими тінями протипоставлені палаццо раннього Відродження з упорядкованими світловими відносинами.
Але ці якості простору і світла як архітектурної МОВИ (рос. язика), є, аналогічно вербальній мові, лише статичною основою в інформаційному процесі. Так само, як вербальна інформація, архітектурна інформація реалізується при зчленуванні мовних фрагментів у часове розгорнення - МОВЛЕННЯ (рос. речи).
Вплив простору і світла залежить від ритмів їхніх зчленувань у часовому ряді. Людина відчуває ці зміни в процесі свого руху. Якщо ці зовнішні ритми збігаються з ритмом подиху людини, вона відчуває гармонію із середовищем; при розбіжності виникає відчуття дискомфорту.
Цей інформаційний часовий процес визначається лінгвістикою як "синтагматичний", а теорією інформації - як "розгорнення повідомлень". "Розгорнення" засновані на "здатності приймача угадувати... виходячи з переданих елементів, який елемент повідомлення піде далі". На першому рівні екстраполяції - фізіологічному, "перцептивному" - спрацьовує миттєва, т.зв. оперативна пам'ять: "післясвітіння" (продовження дії) щохвилинних сприйнять. Воно засновано на збереженні "сліду від попереднього подразнення (зіниці) у виді так називаного послідовного образа... При наступному впливі на око нового подразника око буде реагувати вже не так, як ...наче попередньої витрати світлочутливої речовини не було".
Психофізіологія визначає таке "розгорнення" поняттям "апперцепція" - залежністю кожного окремого сприйняття від попереднього і
Loading...

 
 

Цікаве