WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаАрхітектура → Раковецький замок XIV-XVII століть - Реферат

Раковецький замок XIV-XVII століть - Реферат

Шестикутна в плані, семиярусна вежа типологічне тяжіє до архаїчного типу веж-стовпів, що набули поширення на землях України й Польщі, починаючи з другої половини XIII століття. Зокрема, вона дуже подібна до восьмигранної цегляної вежі в Болеславці (Польща), датованої першою половиною XIV століття, - такої самої висоти, має грані аналогічних розмірів. А різняться вони матеріалом, частково абрисом плану та відсутністю мурованих склепінчастих перекриттів.
Своєрідна й не менш архаїчна типологія стрільниць Раковецького замку. Стрільниці шестикутної вежі розміщені за дуже рідкісною системою, що давала змогу воякові, майже не змінюючи місця, вести обстріл у різних напрямках. В інтер'єрі вежі стрільниці в межах одного бойового ярусу розміщувалися двома рівнолеглими рядами, один над одним, але з невеликим зміщенням квадратових отворів (розміром близько 0,35 х 0,35 м). У товщі мурів канали стрільниць відхилялися по горизонталі й вертикалі, дістаючи напрямки залежно від своїх секторів обстрілу. Назовні стрільниці виходили як квадратовими (близько 0,2 х 0,2 м), так і щілиноподібними (0,15 х 0,4 м) отворами. Можна стверджувати, що таке вирішення - це давній прототип багатоканальних стрільниць зі схрещеними каналами й спільною камерою, які з'явилися на початку XVI століття. Особливістю стрільниць долішнього ярусу був різкий ухил каналів догори - для обстрілу крутосхилу.
У шестикутній вежі застосовано ще один давній прийом - у рівні горішнього ярусу зроблено зовнішню периметральну консольну бойову галерею; від неї лишилися гнізда з рештками дерев'яних балок. Існування галереї пов'язане з XIV- початком XV століття.
Оборонні мури, що прилягали до вежі, були завтовшки1,7 - 1,8 м і заввишки близько 9 м. На них розміщувалися два бойові яруси. Бойовий хід горішнього був на обрізі муру на висоті близько 6,5 м над землею. З напілля він обмежувався бруствером заввишки 2,6 м, в якому та-кож, як і у вежі, були два рівні стрільниць. Вони з боку замкового двору мали бойові отвори близько 0,45 х 0,45 м, з напільного - отвори двох типів: квадратові й щілиноподібні, тотожні отворам вежі, - також розташовані з висотним зміщенням. Цей цікавий прийом дуже рідкісний, його не використано на мурах, що утворювали головне чоло замку з боку в'їзду й прилягали до надбрамної башти, де були два яруси стрільниць традиційного розміщення з арковими перемичками. За цією ознакою в'їзну частину замку можна вважати пізнішою щодо північної, сформованої шестикутною вежею та системою мурів довільної в плані конфігурації.
Не менш цікаві, на наш погляд, залишки південно-східної вежі, в плані дуже близької до трикутника. У долішніх рядах її мурування, за підмурок яких править скеля, один ряд викладений з білого каменю, що, яскраво вирізняється на тлі червонясто-сірого. Мабуть, він виконував декоративну функцію. В цій частині вежі, майже над скельним підмурком, збереглася архаїчної форми стрільниця з невеличким простокутним бойовим отвором.
Зазначені особливості й оборонні пристрої, що демонструють типово середньовічні військово-будівельні прийоми, свідчать про набагато давніше, ніж перша половина XVII століття, походження замку. Це підтверджують й інші факти. Так, у вищезгаданій інструкції галицького сеймику 1659 року (текст її наводить О.Чоловський) говориться, що власник Раковця Беньовський збудував замок "...власним коштом, на новій основі, у місці оборонному, на скелі брусковій, на розташуванні мурів, та не дотримуючись ні висоти, ні ширини цих мурів для оборони потрібних..." (переклад польсько-латинського тексту Н.Пашкової). Отже, замок будовано не на голому місці, а на рештках якоїсь споруди з мурами певної висоти. А оскільки Беньовський був зацікавлений у прибільшенні своїх заслуг перед польською короною, документ складено так, щоб наголосити на масштабах здійсненого ним. І хоч у тексті йдеться про будівництво "на новій основі", у нас є всі підстави вважати, що залишки попередньої споруди аж ніяк не можна було вважати руїнами і що саме їх значною мірою використано під час будівництва. Тому, на нашу думку, роботи Беньовського, датовані 50-ми роками XVII століття, слід пов'язувати не із заснуванням замку, а з його розбудовою в північно-східному напрямку. Вони полягали у зведенні надбрамної башти та прилеглого до неї оборонного муру, а також у спорудженні замкового палацу.
Що стосується вищеописаних залишків замку і, зокрема, його південної частини з двома вежами, то це, ймовірно, - результат двох попередніх будівельних етапів. Пізніший з них (на той час припадає зведення шестикутної вежі) можна датувати другою половиною XIV століття. А на підставі спостереження візуальних відмінностей мурування різних частин південно-східного та південного оборонних мурів виникає припущення про те, що був іще один, давніший будівельний етап, коли замок не мав веж. Без спеціальних досліджень його датування визначити неможливо.
Cписок використаної літератури
Сіреджук П. Як і коли заселялось Прикарпатія //Жовтень. - 1984. - №2. -С.103.
Czolowski A.Dawne zamki i twierdze na Rusi Halickiej. - Lwow, 1892.- S.42 - 43.
Slownik geograficzity Krolestwa Polskiego i innych Krajow Slowianskich. - Warszawa, 1888. - T.9. - S.516
Памятики градостроительства й архитектуры Украинской ССР. - К., 1985. -Т.2. - С.229.
Loading...

 
 

Цікаве