WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаАрхітектура → Архітектура арабських країн та країн Близького і Середнього сходу (VII – XVIII століття) - Реферат

Архітектура арабських країн та країн Близького і Середнього сходу (VII – XVIII століття) - Реферат

в XVI столітті на мечеть). Але зодчий значно розвиває ідею авторів храму Софії. В мечеті Сулейманіє розпір від склепіння погашений не тільки півкуполами й екседрами, але ще й маленькими куполами, які з півночі і півдня оточують центральне приміщення. Таким чином, відпадає необхідність у могутніх контрфорсах, які дещо зіпсовують зовнішній вигляд святої Софії.
Майже за таким самим планом учень Синана - Мехмед-ага збудував славетну Блакитну мечеть (рис.6.16). Конструктивно вона вирішена ще більш раціонально, ніж мечеть Сулейманіє. Головний купол тут підтримують напівкуполи не з двох, а з усіх чотирьох боків. Бічних нав, як у храмі святої Софії, в Блакитній мечеті нема, тому її інтер'єр справляє враження єдиного великого простору. Блакитною мечеть назвали за те, що візерунчаста внутрішня поверхня її стін вкрита суцільним килимом блакитних кахлів. Основний мотив керамічного оздоблення мечеті - рослинні орнаменти, а також вислови з Корану. Під час її будівництва султан повелів керамічних справ майстрам по всій країні виробляти кахлі тільки для Блакитної мечеті.
Немов голки, встромлені в небо гостроверхі (це риса саме турецьких мінаретів) високі башти чисельних мінаретів Блакитної мечеті. До її комплексу входять також медресе, медична школа, лікарня, кухні, караван-сарай, торговельні лавки.
Унікальність даного періоду в розвитку оттоманської культової архітектури полягає в тому, що звернення до стародавніх історичних прототипів стало основою для розробки новаторських ідей. Адже саме шляхом розвитку об'ємно-планувальної композиції Ая-Софії (побудованої майже за 1000 років до цього) послідовно, спочатку в мечеті Сулейманіє, а потім у Блакитній мечеті геніальними турецькими зодчими було досягнуто найвищого рівня архітектурно-художнього образу мечеті, що став канонічним на цілі століття наперед (рис.6.17).
Ісламська архітектура залишила багато славетних зразків палацової архітектури. Найбільш відомим з них являється палац Альгамбра, побудований у XIII - XV століттях у Гранаді (нині територія Іспанії). Він розміщений всередині збудованої ще в ранньому середньовіччі фортеці (рис.6.18). В композиції архітектурного палацу в Альгамбрі немає ні ясного плану, ні головної осі. Приміщення його парадної та інтимної частин гуртуються навколо двох великих дворів - Миртового і Лев'ячого, розташованих під прямим кутом один до одного. Більшість приміщень палацу розкриті в середину дворів. Двори озеленені, деякі з них мають басейни і фонтани. Таким чином природа як би входить в інтер'єрні простори палацу (рис.6.19).
Зовні фортеця Альгамбра (що означає "червона"), подібно до інших середньовічних замків, мала зубчасті стіни і суворі башти. На контрасті з цим в середині стін фортеці панує безтурботна, солодка й приваблива мрія. Все підкоряється витонченій розкоші. В цьому палаці східні правителі втілили свої уявлення про райську насолоду і райське блаженство. Характерне включення в архітектурну композицію води, котра у вигляді басейнів та фонтанів входить не тільки у дворові простори, а й в самі внутрішні приміщення. Це не випадково, адже для колишніх жителів пустель вода - символ багатства і розкоші.
На північній стороні Миртового двору височить могутня золотаво-рожева башта Комарис (назва походить від назви кольорових вітражів - камаріїя, що прикрашали вікна башти). Викликає подив та сміливість, з якою зодчий, що будував палац, зумів так органічно об'єднати цю більш ранню кріпосну башту з легкими, напоєними світлом формами відкритого Миртового двору (рис.6.20).
Величезну роль тут відіграє дзеркальна, піднята майже до рівня мармурової підлоги, поверхня невеликого басейну (33,5х7,4 м). На ній віддзеркалюються і башта Комарис, і архітектура Миртового двору, і небо. Все це створює відчуття простору, течії часу.
На контрасті з відкритими і освітленими просторами двору затінений арочний прохід до башти Комарис заманює до себе таємничими сутінками вузької зали де ла Барка, що веде до квадратної (11,3х11,3 м) Тронної зали, яка займає весь внутрішній простір колишньої фортечної споруди. Ця зала, що сягає в висоту на 18,2 м, - найвища в Альгамбрі.
Космічний образ обгорнутого сутінками небесного світу охоплює величний простір Тронної зали, символізуючи божественні витоки земної влади. Завершує залу знаменита набірна стеля з різьбленого кедру. Тонка дерев'яна мозаїка, світла на темному тлі, створює насичений зірковий рисунок.
З комплексом приміщень навколо Миртового двору сусідить комплекс кімнат та залів, де проходило приватне життя султана. Тому вони мають більш камерний, інтимний характер. Будівля ця цілком відноситься до часу правління Мухаммеда V, тобто до другої половини XIV століття. Основа цієї композиції - невеличкий (28,5х15,7 м) Лев'ячий двір (рис.6.21). У його центрі споруджений фонтан, оточений 12-ма кам'яними фігурами левів, із пащ яких виливаються струмені води. Двір зо всіх боків оточений галереєю з підковоподібних арок, що спираються на світлі мармурові колони. З усіх боків двору, за колонними портиками, ховаються зали. На заході це Зала сталактитів (названа так завдяки склепінню у вигляді кількох ярусів сталактитоподібних аркатурних поясів. На сході - Зала королів у вигляді продовгуватого приміщення, увінчаного куполами, де у прохолоді любили відпочивати правителі. На північній стороні двору розташована квадратна Зала двох сестер, на південній - зала Абенсераджів (рис.6.22).
Вся архітектура Альгамбри побудована на контрастах і протиставленнях. Яскраво освітлені двори змінюються приміщеннями, зануреними у прохолодний сутінок. Вражає примхливість і чисто східна вишуканість архітектурних форм. Нескінченне плетіння орнаменту мимоволі викликає асоціації зі східною музикою і поезією. Стіни залів суцільно вкриті різьбленими орнаментами з гіпсу (ця улюблена техніка арабських оздоблювачів називається "різьблення по стуку". Миготять блакитні, червоні, золотисті фарби.Візерунки в'ються по стінах, переходять на стелі і звітди немов би стікають гронами до легких арок, які спираються на тонкі тендітні колонки. Як і всюди в арабському зодчестві, тут величезну роль відіграють арабески - своєрідний тип візерунку, складеного з переплетіння стилізованих рослинних мотивів і геометричних фігур із включенням написів арабськими літерами, схожими на орнамент (епіграфіка). Якщо християни вважали найсвященнішим із зображень ікону - образ Божий, то мусульмани найбільше вшановували образ Слова Божого, зображене слово. Мусульманська релігія забороняла зображувати Бога. Тому каліграфія (вміння красиво писати) була основним видом мистецтва в ісламському світі. Майстерно виписаними уривками з Корану прикрашали мечеті і палаци як всередині, так і ззовні. Священними словами і повчальними висловами оздоблювали зброю, посуд. Мусульмани використовували різні почерки, залежно від змісту переписуваного тексту.
Здається, що інтер'єри палацу Альгамбра складені з суцільно коштовних матеріалів. Насправді ж основним матеріалом стін є не вишуканий мармур, а глина з гіпсом (стук), ажурні різьблені грати вікон - дерев'яні (рис.6.23). Адже цей шедевр світової архітектури споруджувався в ті часи, коли іспанці вигнали арабів з Кордови і еміри поспіхом створювали тут свою нову столичну резиденцію.
Із вторгненням у кінці ХІІ століття мусульманських правителів на територію Індії тут підсилюється централізація влади. Під впливом ісламських канонів змінюється типологія будівель. Але мусульманське зодчество, в свою чергу, відчувало сильний вплив індійських
Loading...

 
 

Цікаве