WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаАрхітектура → Архітектура Китаю (V ст. до н.е. – XVIII ст.) - Реферат

Архітектура Китаю (V ст. до н.е. – XVIII ст.) - Реферат

природою. Сади огороджувалися високим муром і являли собою ізольований світ, який відтворював у малій формі розмаїтість і велич природи й нічим не нагадував про тяготи реального життя.
До ансамблів, які знаходяться у межах Імператорського міста і безпосередньо зв'язані з імператорським палацом, належать парки Трьох морів. Найбільшого розвитку в XVII -ХVIII ст.ст. набув парк "Північне море" - Бейхай (рис.5.19). Він виник ще у X - ХП ст.ст., коли було викопане
озеро, насипані острови й пагорби по його берегах. В ХП ст. привезено здалеку силу-силенну декоративного каміння, з якого споруджено гірки, гроти та ущелини. Загальна площа парку 104 га, з них 54 га займає озеро. В його південній частині знаходиться острів Цюнхуадао - центральна частина ансамблю парка.
В середині його, на вершині пагорба, в 1651 р. була споруджена величезна бутилеподібна цегляна обштукатурена зверху пагода на високому квадратному цоколі (рис.5.20). Вже сама величезність форм Білої пагоди складає деякий дисонанс із витонченим і легким стилем дерев'яних споруд палацового типу на цьому пагорбі.
Вздовж північного берега озера була побудована видовжена двоповерхова галерея з "Павільйоном хвиль" у центрі та " Баштами лазурового відблиску" по краях (рис.5.20 - внизу). Легкі галереї разом із дахами башт й павільйонів гармонійно вписалися в пейзаж парку з альтанками, терасами, гірками, стрімкими водоспадами, дзюркотливими струмками і містками через них.
Орнаменти, які прикрашали паркові споруди, зорово ще більше їх полегшували. В китайському орнаменті (рис.5.21) головна роль відводиться геометричним мотивам. Це, насамперед, китайський меандр, який розміщували одиночно або парами. Його вважали символічним зображенням грому. Мабуть, він походив від круглих форм спіралі. Часто застосовували закручені орнаменти, в котрих два, три чи більше спіральних хвостів немовби обертаються навколо загального центра.
На рис 5.22 показаний ще один куточок парку Бейхай. Прогулянкова стежинка йде понад краєм мальовничого ставка, крізь легкий, багато оздоблений павільйон, її оточують уламки скель.
У ХVII - ХVIII ст.ст. багато уваги приділялося будівництву імператорських парків в околицях Пекіна. З них найбільший парк Іхеюань ("Сад безтурботного відпочинку"), в якому розміщувалася літня резиденція імператора. Його загальна площа 330 га. Гігантський парк являє собою нескінченний лабіринт алей та стежинок, які підіймаються до якої-небудь гори, огинають її й виходять до тихих, зарослих лотосом водоймищ або до маленьких садочків. Тут теж є мальовниче штучне озеро. Його порізані береги то зближуються, то відходять один від одного, немовби грають у якусь невідому гру. В парку гармонійно об'єднані гори, рівнини, водоймища та архітектура. Різних споруд
тут більше 500. Легкістю форм відзначаються і біломармурові мости, що поєднують береги Іхеюаню з островами. Серед них - міст Чанцяо ("Довгий міст"), що створює плавний вигін і складається з сімнадцяти прогонів у вигляді півкруглих арок, які підвищуються до центру (рис. 5.23). Це один з найкрасивіших мостів цього типу у Китаї.
Центром садово-паркової архітектури півдня Китаю на протязі майже тисячі років був Сучжоу - місто просвітителів і художників, поетів й музикантів, відставних урядовців, багатих вельмож та купців, які мали у своїх садибах великі і малі сади. Парки Сучжоу створювалися століттями, часто при переході до іншого власника перебудовувалися. Парки також багато разів розширювалися, поглинаючи суміжні території, внаслідок чого межі парків ставали надзвичайно порізаними й ламаними (рис. 5.24).
Середньовічна замкненість сприяла тому, що навколо парку зводилися високі стіни, які правили не тільки за зовнішнє оточення парку, але й були важливим композиційним елементом, що зберігав парк як архітектурну єдність.
Південний напрям садово-паркової архітектури характерний також і тим, що в його основі лежить прагнення до створення місця для відпочинку, праці, роздумів. Тому в таких парках немає
парадної пишності північних імператорських парків, у них більше невимушеності, інтимності. Деякі з південних парків - Лююань, Чжочженьюань, Шицзалінь - увійшли до скарбниці кращих творів китайської та світової архітектури. Всі парки Сучжоу невеликі за розмірами. Найбільший з них займає ділянку площею всього 2 га, причому максимальні розміри території не перевищували 210x130 м.
Замисел автора находить своє виявлення також і в назві парку: Шицзалінь - "Ліс Будди". В назві парку Лююань втілена думка: парк такий прекрасний, що той, хто його побачить, не захоче його покинути. В назві парку Чжочженьюань висловлюється образа відставного урядовця на несправедливість імператора: "В той час, як неуки управляють, тямущі вирощують сади". Назви альтанок та павільйонів також відбивають їх призначення: "Альтанка абрикосового аромату", "Павільйон споглядання і спогадів" і т.д.
Берега штучних озер порізані, що вельми збільшує їх розміри. Для цієї ж мети зведені посередині водоймищ острівки і містки-переходи. Містки йдуть понад самою водою (рис. 5.25).
Павільйони в парках легкі та витончені. Вони відкриті на всі сторони, зв'язані з оточуючим простором (рис.5.26). Невеликій площі південних парківСучжоу відповідає мініатюрність їх павільйонів та інших споруд, тоді як триумфально-урочисті альтанки кремезних імператорських парків мають набагато більші розміри (рис. 5.27).
Парки - важливіша частина китайської архітектури. Це незаперечний доказ того, що китайський народ здавна любив природу і глибоко розумів її красу (рис. 5.28).
Серед давніх міст Китаю слід відзначити такі, які розміщувалися вздовж торговельних шляхів до Індії, країн Середньої й Передньої Азії, Європи й існували на протязі всього Середньовіччя. Вони виростали до таких великих розмірів, яких не знала Західна Європа. Таким було, наприклад, місто Чан'ань. Його будівництво розпочалося ще в 583 р. під керівництвом видатного архітектора Юй-Вень-Кая. Прямокутний в плані Чан'ань мав по периметру 36 км і займав площу 8410 га. Сучасне місто Сіань, яке зросло на цьому місці, займає тільки одну шосту частину його площі. В період імперії Тан (618 - 907 рр.) Чан'ань був столицею Китаю. Місто мало три основні частини. Головна - це Заборонене місто з великим парком і ансамблем імператорського палацу. Друга - Імператорське місто. Разом вони займали 2/5 усієї площі столиці. Третину площі Чан'аня займало Зовнішнє місто з торговельними кварталами. Головна магістраль 150 - 155 м завширшки, яка проходила від південної міської брами Імператорського міста, розділяла Чан'ань на західну та східну частини, всередині яких були симетрично розташовані ринкові квартали.
Державна віротерпимість обумовила рівність конфуціанства, даосизму, буддизму та інших релігій. Жодна з них не мала рішучої переваги перед іншою. Усі вони стверджували існуючий лад, збереження незмінними стародавніх звичаїв і традицій. Храми різних релігійних течій хоч і відрізнялися деякими особливостями, але зберегли ці традиції.
Храмові комплекси (рис.5.30) мають чітке симетричне планування, основу якого складає система дворів, які послідовно розташовані вздовж однієї осі. Важливі будівлі лежать на головній осі храму в південній частині двору або в його центрі. Вони мають, як правило, південну орієнтацію. Кількість дворів та їх розміри залежали від значущості храму.
Північні храми, незалежно від того, до якої релігійної конфесії вони належать, відрізняються від храмів решти районів Китаю, насамперед, невеликими розмірами своїх
Loading...

 
 

Цікаве