WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаАрхітектура → Архітектура Індії (III тисячоліття до н.е. – ХVII ст. н.е.) - Реферат

Архітектура Індії (III тисячоліття до н.е. – ХVII ст. н.е.) - Реферат

(І тис. до н.е.) - приписував архітекторам зображувати на храмах сцени з любовних ігор Шіви зі своїми божественними коханими - шакті. З давніх-давен в Індії любов, кохання вважали одним із чотирьох сенсів людського життя. Воно обожнювалося, а тому зображення любовних ігор було розповсюдженим атрибутом культових споруд. Такого безоглядного розпечення пристрастей, таких зухвальства і розкутості кам'яних закоханих, мабуть, не знає світова скульптура.
Відвідувач дивиться на тисячі фігур танцівниць при ранковому, полудневому та передзахідному сонці і бачить, як при грі світла й тіні фігури оживають. Чоловіки і жінки наче рухаються, зображуючи бушуючі пристрасті. В рельєфах передаються всілякі положення фігур, відтворюються найвільніші й важкі мотиви руху. Вони відзначаються м'якістю форм, гнучкістю. Використовуються канони, штучні закони краси. Жіночі фігури мають надзвичайно тонкі талії, кулясті великі перси, дуже широкі стегна, дуже видовжений розріз очей. Ці особливості й зараз в Індії вважають головними ознаками жіночої вроди.
Можливо, кам'яні пристрасті зображують втіхи, котрі чекають на праведників в їхньому майбутньому. Або, може, навпаки, - це реклама храмових жриць любові, котрі неабияк поповнювали казну? Безперечно одне - підвищена еротичність притаманна всім народам на ранніх етапах їх розвитку. Відтворення потомства в умовах боротьби за існування роду потребувало певної магічної обрядності. Кхаджурахо - воістину царський дарунок Індії всьому світу, бо несе вміння кохати та радіти життю.
Політична роздробленість Індії призвела до вторгнення, починаючи з кінця X століття, військ арабських країн і проникнення в неї архітектури ісламу.
Стародавні традиції продовжують розвиватися на півдні країни. Там феодальна верхівка та жерці володіють неймовірними багатствами і будують величезні храмові комплекси. Комплекс оточувався прямокутною мурованою огорожею і відповідно до його зростання збільшувалася кількість прямокутних концентричних огорож (рис.4.27). Їх могло бути до чотирьох і навіть більше. В центрі розміщувався головний храм. До нього проходили через надбрамні башти - гопурами (рис. 4.26). Гопурами підкорялися головним осям комплексу. Крім храму до складу комплексу входили ставки для обмивання (рис.4.28), стайні для священних тварин, приміщення для прочан, келії ченців, садки, майстерні, господарські будівлі тощо.
План найбільшого з таких комплексів - комплексу в Мадурай (рис.4.25) - втратив колишню ясність, у ньому спостерігається деяка розкиданість у чергуванні всіх колонних залів, храмів, басейнів та інших будівель.
Комплекс мав сім огорож та дев'ять гопурамів. Зовні гопурами були великі, вишиною до 50 м, але внутрішні приміщення в них були зовсім малі. Гопурами мають характерне завершення, яке нагадує бамбукові дахи. Поверхня їх стін одержує рельєфне й кольорове керамічне облицювання. Вона перевантажена незліченними здрібненими скульптурами, які не пов'язані з архітектонікою будівлі. Це вже, поряд із втратою ясної чіткості загального планування, - ознаки занепаду рівня середньовічної індійської архітектури.
Та все ж таки будівлі в Мадурай свідчать про неабиякі знання майстрів в обробці каменю. Вони розуміли "душу каменю", чудово знали властивості цього матеріалу і вміло їх використовували.
Південно-індійські майстри здавна були знайомі з мистецтвом обробки каменю, особливо граніту, що голосно дзвенить при ударі. В Мадурай можна побачити колони, статуї, жертовні камені, сходи, виготовлені із "співаючого каменю". В умілих руках каменярів граніт після копіткої обробки набував резонуючих властивостей. Після легенького удару, дотику частина блоків починала "гудіти" на низьких октавах, інші чисто й ніжно бриніли, звуки поступово замирали десь у камені.
Одна з таких "музичних" колон прикрашає храм богині Мінакші (в перекладі "Та, що має очі риби") - дружини Шіви - в мадурайському комплексі (рис.4.29). Вона водночас і несучий конструктивний елемент і музичний інструмент. Якщо вдарити по ній рукою або якимось легеньким предметом, то залунають звуки…
В індійській архітектурі з'являються також елементи своєрідного ордера. Характерні його риси можна побачити на рисунках від 4.30 до 4.36. Спочатку стовбури колон скельних й наземних храмів досить масивні (рис. 4.30), але поступово вони стають стрункішими (рис. 4.34). Колони мають багате різьблене оздоблення (рисунки 4.31 і 4.32). Часто вони вражають різноманітністю й складністю форми і витонченістю профілювання (рис.4.32). З часом декорування стає схожим на тонку тканину, що облягає архітектурні форми. Але крізь це тонке скульптурне оздоблення ясно читаються архітектурні членування, профілі, деталі, несуча й вінчаюча частини, тобто цокольна частина стіни й карниза (рисунки 4.35 і 4.36).
Образні форми архітектури Індії нерозривно пов'язані зі скульптурою. У міфологічних художніх образах народні майстри втілювали буяння природи і свої уявлення про будову всесвіту.
В індійській архітектурі дуже рано набули розповсюдження основи геометричного планування, яке поєднувалося з загальною мальовничістю та пластичністю композиції, виробилися загальні будівельні засоби, які були закріплені у спеціальних трактатах.
Архітектура Індії значною мірою вплинула на архітектуру Непалу, Індонезії, Камбоджі та інших країн Південної Азії, а також Китаю.
У свою чергу, окремі території Індії на великі історичні періоди підпадали під вплив інших культур. Так, після вторгнення мусульман вільна частина Індії протягом XIII - XVIII століть перебувала під культурним і художнім впливом арабських халіфатів та ісламських країн Середньої Азії. Оскільки цей процес не охопив усієї країни і відбувався на порівняно невеликому відрізку багатотисячолітньої історії індської цивілізації, його аналіз винесений у розділ 6 .
Література
1. Афанасьева В., Луконин В., Померанцева Н. Малая история искусств. История Древнего Востока. - М.: Искусство, 1976. - 290 с., илл.
2. Бунин А.В. История градостроительного искусства. Том 1. Градостроительство рабовладельческого строя и феодализма. - М.:Стройиздат, 1979. - 495 с., илл.
3. Всеобщая история архитектуры в 12-ти томах. Том 1. Архитектура древнего мира. Под ред. О.Х.Халпахчьяна. - М.: Стройиздат, 1970. - 510 с., илл.
4. Всеобщая история архитектуры в 12-ти томах. Том 9. Архитектура Восточной и Юго-Восточной Азии до середины XIX в. Под ред. А.М. Прибыткова. - Л.-М.: Стройиздат, 1971. - 643 с., илл.
5. Всеобщая история искусств в 6-ти томах. Том 1. Искусство Древнего мира. Под ред. А.Д. Чегодаева. - М.: Искусство, 1956. - 467 с., илл.
6. Всеобщая история искусств в 6-ти томах. Том 2. Книга 2. Искусство Средних веков. Под ред. Б.В.Веймарна и Ю.Д.Колпинского. М.: Искусство, 1961. - 508 с., илл.
7. Глазычев В.Л. Зарождение зодчества .- М.: Стройиздат, 1984. - 126 с., илл.
8. Дженкинс Н. Ладья под пирамидой. - М.: Наука, 1986. - 175 с., илл.
9. Искржицкий Г.И. Рассказ о градостроительстве. - М.: Стройиздат, 1985. - 127 с., илл.
10. История Древнего мира в трех книгах. Книга 1. Ранняя древность. Отв. ред. И.М.Дьяконов. - М.: Наука, 1989. - 471 с., илл.
Loading...

 
 

Цікаве