WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаАрхітектура → Архітектура Індії (III тисячоліття до н.е. – ХVII ст. н.е.) - Реферат

Архітектура Індії (III тисячоліття до н.е. – ХVII ст. н.е.) - Реферат

які символізують три небесних сфери. З вістря шпиля, як вважають буддисти, Будда підноситься в емпіреї нірвани.
Сам купол ступи також розділений на три частини - масивну напівкулясту частину, вузьку середню частину, яку оперізує доріжка для ритуального обходу у напрямі обертання сонця та зірок навколо ступи, й основу.
Колись вкрита побіленим тиньком ступа сліпуче сяяла на сонці, а її шпиль, немов золотий спис, впинався в блакитне небо.
Кам'яні мури ступи імітують дерев'яні огорожі поселень (рис.4.16), а її кам'яні брами (рис. 4.15) нагадують ворота індійських поселень. Геть усі вони покриті майстерним декоративним
різьбленням. Архітектура тут нерозривно зв'язана зі скульптурою.
Храмовий комплекс у Санчі складається з Великої та малих ступ, монастирських будівель, стовпів (рис. 4.12). Один з молитовних храмів комплексу показано на рис. 4.14.
Після VII ст. ступи в Індії вже не будували. Вони набули поширення в країнах Дальнього Сходу, де з цього часу утвердилася буддійська релігія.
"Молитва з каміння" - так дехто називає індійську архітектуру. Буддисти стверджували, що брати участь у спорудженні храму - рівнозначно молитві. Будуючи, людина спокутує свої гріхи. В деяких районах країни відновили будівництво скельних храмів. Це сталося там, де будівельникам легше було вибрати приміщення у скелі, ніж тесати каміння і перевозити його на далекі відстані поганими шляхами. До того ж скельні храми немовби втілювали тему черева землі, "світової гори". Входячи в підземний храм, віруючий опинявся в полі інтенсивного впливу містичних сил, наближався до світу предків.
Буддійські ченці, збираючись великими громадами, будували собі в печерах поблизу ступ та місць кремації святих храми й монастирі. Вони вирубувалися у скелі методом "внутрішнього різьблення": спершу вирубувалося приміщення, а потім у його стінах - скульптурні зображення Будди й святих. Коли храм ставав тісним для ченців, поряд із ним вирубували нові печери, внаслідок чого виникали цілі печерні комплекси, як, наприклад, в Еллорі (рис. 4.17).
Поруч із ними створений наземний храм Кайласанатха (рис.4.18). Він теж висічений, але не в товщі гори, а із самої гори. Його творці розуміють тут архітектуру як скульптуру, що зображує священну гору Кайласу, обитель богів (індійський Олімп), а може й "світову гору" Меру (рис.4.18). Храм увесь висічено з однієї скелі. Обробка кам'яної глиби йшла від вершини до підніжжя згідно з ретельно розробленим планом (рис. 4.18б). Посередині цоколю храму іде горельєфне зображення триметрових слонів, що наче підтримують масив усього храму.
Величезний храм-гора містить у своєму печерному череві святиню - образ Шіви - бога всього існуючого. Буддизм не боровся з богами, а включав їх у систему природних реальностей цього світу, їх неодмінно зображували в кам'яних композиціях буддійською мистецтва, Шіва зображений танцюючим у своєму небесному чертогу на горі Кайласа в Гімалаях,показаний на рис. 4.19. Французький скульптор Огюст Роден вважав статуї Шіви "найчудовішим у світі зображенням ритмічного руху". Буддійські печерні храми Еллори викликають глибоку повагу до їх творців. Інколи просто не можна намилуватися вишуканістю форм та декору (рис.4.20). Стовбур стовпа тут ніби виростає з чашоподібної, витончено декорованої вази з гірляндами рослин і квітів, що з неї звисають.
Феодальні відносини формуються в Індії, починаючи з IV - V ст.ст., і зберігаються майже до XIX століття. Класову нерівність, розподіл людей на касти освячує брахманизм, який витиснув і поглинув до того часу буддизм. Культові споруди стають більш монументальними, розповсюджуються замість підземних наземні храми. Поступово прості, квадратні за плануванням камери-святині почали перетворювати в більш складні споруди шляхом надбудови східчастих дахів (рис.4.20а). У подальшому декоративно-символічні форми в культовому будівництві наростають ще більше. Формується тип баштоподібного храму, який складається з ряду приміщень, мовби нанизаних на загальну вісь (рис. 4.21). Кожний з храмових об'ємів завершується своїм високим дахом так, що утворюється пульсуючий силует, в котрому домінує головна башта. Складна форма перекриття - це удавані склепіння, які мурують простим напуском горизонтальних шарів. Внутрішні об'єми храмів дуже малі порівняно з їх загальною масою.
Центром храму було невелике темне приміщення (святилище), там знаходилася статуя божества. Святилище сполучалося з залами для жертовних підношень, ритуальних танців і зібрань віруючих. Над святилищем здіймалася найвища башта, над іншими трьома залами - менші башти. Ці башти являли собою символічні образи священної гори Меру - оселі богів. На півночі Індії вони були здебільшого видовженої жолудевоподібної форми, більш придатної для районів тропічних злив, а на півдні мали вигляд східчастих прямокутних пірамід. Будували храми зазвичай на високому місці й обгороджували прямокутною огорожею.
Стіни храмів були суцільно вкриті рельєфами, статуями і майстерно виконаним різьбленням по каменю. Скульптори відтворювали сцени з легенд і переказів. Вони вміли добре зображувати тварин і людей у русі (рис.4.22). Біля храму встановлювали майстерно виліплені статуї слонів і коней, а всередині ставили статуї багатоликих і багаторуких богів, відлиті з бронзи або витесані з каменю.
Храм Муктешвара (рис.4.23) складається з двох частин: зали й святилища, над яким височить башта - шікхара. За зовнішнім виглядом цей храм з масивними глухими стінами, покритими суцільним візерунчастим килимом декоративного різьблення наближається до творів скульптури.
Над святилищем здіймається висока шікхара, верхня частина якої має параболічний обрис. Завершує шікхару канелюрований диск із вазоподібним шпилем. Покриття над молитовним залом більш низьке, з горизонтально укладених рядів кам'яних плит, які зовні утворюють сплющену піраміду.
Прекрасні пам'ятники середньовічної індійської архітектури, які відзначаються чудовою скульптурою, були побудовані в Кхаджурахо. З них храм Кандар'я Махадео вважають найкращим серед тих, що збереглися на півночі Індії. Він вражає цілісністю усієї композиції, складеної з чотирьох злитих в єдине монолітне ціле об'ємів, здалеку схожих на зростаючі гори (рис. 4.24).
Не занадто великий храм (його висота 35,5 м), справляє, проте, враження доволі високої споруди, більшої, ніж вона є насправді. Досягнуте цепоступовим ритмічним наростанням висоти окремих частин храму у напрямку до шікхари, підкресленим вертикальними членуваннями його масиву. Горизонтальні ж членування тільки ще більше підкреслюють вертикалі. Брила великої шікхари немовби складена з безлічі малих шікхар - порівняння їх із загальним об'ємом також зорово збільшує його. Принцип повторення одного елементу перейнятий із живої природи.
В зовнішніх формах храму помітне намагання продовжити навколишню природу. Храм має вигляд дивовижної купи гігантських кактусів: кам'яні башти тягнуться вгору, набрякають, закінчуються паростками, пуп'янками. Безперервно повторюються різновеликі схожі форми, посилюючі асоціації з ростом рослин.
Храм Кандар'я Махадео присвячений "Велелюбному Великому богові" Шіві. А ще Манасара - автор трактату "Шільпашастра"
Loading...

 
 

Цікаве