WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаАрхітектура → Архітектура і малярство Козацької Доби - Реферат

Архітектура і малярство Козацької Доби - Реферат

І.Григоровича-Барського [8]. Покровська церква 1765 р. на Києво-Подолі, собор Красногірського монастиря під Золотоношею 1770 р. та Михайлівська церква 1776 р. у Вороніжі на Сумщині всі двоповерхові, триконхові, однобанні. В інших регіонах України в добу Гетьманщини триконхові храми невідомі.
1750-х рр. у Наддніпрянщині й на Лівобережжі з'явився принципово новий, доти в Україні невідомий тип православного храму - тетраконховий. Це однобанні строго центричні храми, в яких до підбанного четверика по сторонах світу прилягають чотири екседри або апсиди. Дослідженню тетраконхів України, у т.ч. їхньої типології, генези, регіональних відмінностей, ми присвятили окрему публікацію [9], тому тут подамо тільки стислі висновки наших попередніх досліджень.
Нині відомо про існування в Україні 22 тетраконхових храмів, з яких донині збереглося 16. Нами виявлено два основних та один проміжний розпланувально-просторові типи тетраконхів:
- простий тетраконх (чотирипелюстковий план, центральний підбанний четверик не виділено ні в плані, ні в об'ємах); до цього типу належать 8 храмів;
- квадрифолієвий баштоподібний тетраконх є найрозвиненішим і найпоширенішим типом (план повторює геометричну фігуру квадрифолія; домінує висотний, увінчаний банею на восьмигранному чи циліндричному підбаннику центральний четверик, значно ширший за прилеглі чотири екседри); відомо 10 храмів цього типу;
- полтавський (проміжний) тип (квадрифолієвий план, центральний підбанний четверик помірно виявлений у зовнішніх об'ємах); до цього типу належать 4 храми.
Нашими дослідженнями з'ясовано, що:
- фундаторами більшості тетраконхів були представники суспільної еліти (бунчуковий товариш П.Семенов, полтавський полковник Черняк, отамани Генеральної артилерії П.Юркевич, Г.Кологривий, родини Розумовських, Кочубеїв, Неплюєвих);
- ці храми мали здебільшого меморіальне значення або були садибними церквами;
- вони погано задовольняли вимоги православного богослужіння і тому з часом всі без винятку отримали різні прибудови, які більшою чи меншою мірою спотворили первісну строго центричну розпланувально-просторову структуру кожного з цих храмів;
- тетраконхи першого типу поширені в усьому Львобережжі і Слобожанщині - від Стародуба на півночі до Китайгорода на півдні і Балаклії на сході;
- тетраконхи другого типу поширені у Північному Лівобережжі (історичній Чернігово-Сіверщині) та в Києві (один тетраконх);
- тетраконхи проміжного (полтавського) типу зустрічаються на Полтавщині та в Новосербії (Полтава, Диканька, Новомиргород), а також в Чернігово-Сіверщині (Погар).
Хронологія появи і розвитку трьох типів тетраконхів досить показова: обидва основні типи з'являються практично одночасно - 1757 р.; проміжний тип з'явився тільки 1774 р. Загалом розвиток в Україні цього типу храмів тривав тільки 50 років.
Наші пошуки прототипів, вихідних форм тетраконхових храмів у межах України успіхом не увінчались. Щоправда, старі дослідники, та й деякі сучасники, вважали прототипом тетраконхового храму славнозвісну церкву-фортецю у с. Сутківцях на Поділлі. Проте останні дослідження, на наш погляд, спростовують цю хибну думку [10]: по-перше, чотири так звані конхи довкола центрального четверика сутківецької церкви є пізніми, до того ж неодночасними, прибудовами; по-друге, навіть в такому вигляді храм цей за своєю композицією об'ємів не є тетраконховим, оскільки всі об'єми є рівновисокими, триярусними, а кожна ''конха'' увінчується окремим верхом з маківкою, у той час як центральний четверик до перебудов кінця ХІХ ст. мав спершу чотирисхилий наметовий, а потім - готичний шпилястий дах. Отже, церкву в с. Сутківцях не можна вважати українським прототипом тетраконхового храму.
У результаті цих пошуків ми дійшли висновку, що тетраконхові храми були занесені в Україну з інших земель як уже вироблений, цілком сформований архітектурний тип. Зрештою нам вдалося з'ясувати, що цей тип храмів сформувався у московському зодчестві на зламі XVII-XVIII ст. під впливом хрещатих однобанних українських церков, розвинувся у садибному будівництві Підмосков'я 1-ї пол. XVIII ст. і вже звідти як завершений тип був перенесений на Лівобережжя України [9].
Ми приєднуємось до висновку М.Цапенка [5] про те, що тетраконхові храми є органічними для української архітектури доби Гетьманщини тому, що цей тип храму був видозміненим, чіткіше структурованим і дещо абстрагованим місцевим типом хрещатої однобанної церкви з характерним планом у вигляді грецького хреста, центричністю, ступінчасто-ярусним наростанням мас, скульптурністю об'ємів та всефасадністю споруди, розрахованої на візуальне сприйняття зусібіч. У цьому типі храму яскраво виявлена головна композиційна ідея української храмової архітектури, як її визначив Г.Логвин [11]: висотне розкриття і тотожність внутрішнього простору та геометрії зовнішніх форм, максимальна єдність конструкції і форми.
Типологічні контамінації та маргінальні типи відіграли велику роль в розвиткові архітектури у зв'язку з тим, що саме на цих архітектурних типах зосереджувались новаторські пошуки у сферах типології, конструкцій, тектоніки й нової образності. На жаль, ці пошуки не знайшли розвитку і продовження у наступній добі у зв'язку з забороною, яку російська імперська влада наклала на українську національну архітектуру.
Список літератури:
1. Таранушенко С. Пам'ятники архітектури Слобожанщини XVII-XVIII віків // Питання історії архітектури та будівельної техніки України.- К.: Держбудвидав УРСР, 1959.- С. 44-80.
2. Таранушенко С. Монументальна дерев'яна архітектура Лівобережної України.- К.: Будівельник, 1976.- 336 С.
3. Логвин Г.Н. По Україні: Стародавні мистецькі пам'ятки.- К.: Мистецтво, 1968.- 462 С.
4. Логвин Г.Н. Украина и Молдавия: Справочник-путеводитель.- М.: Искусство, 1982.- 454 С.
5. Цапенко М.П. Архитектура Левобережной Украины XVII-XVIII веков.- М.: Стройиздат, 1967.- 234 С.
6. Всеобщая история архитектуры: В 12 т.- М.: Стройиздат, 1968.- Т.6: Архитектура России, Украины и Белоруссии XІV- первой половины XIХ вв. - С. 339-452.
7. Історія українського мистецтва: В 5 т.- К.: Гол. ред. УРЕ, 1968.- Т. 3.- С. 13 - 16.
8. Кілессо Т.С. Формування архітектури Києва другої половини XVII - 80-x poкiв XVIII століть: Автореф. дис... канд. архітектури: 18.00.01 / Академія образотворчого мистецтва і архітектури.- К., 1996.- 20 С.
9. Вечерський В.В. Тетраконхи України в контексті світової архітектури // Архітектурна спадщина України. - Вип. 2. - К., 1995. - С.89-98.
10. Пламеницька О. С.Сутківці Ярмолинецького району. Церква-замок Покрова Богородиці // Пам'ятки архітектури й містобудування України: Довідник Державного реєстру національного культурного надбання / В.В.Вечерський, О.М.Годованюк, Є.В.Тиманович та ін.; За ред А.П.Мардера та В.В.Вечерського.- К.:Техніка, 2000.- С. 271-272.
11. Логвин Г. Стильові особливості архітектури й монументально-декоративного мистецтва українського бароко // Архітектурна спадщина України. - Вип. 4. - К.: Українознавство, 1997.- С. 51-59.
Loading...

 
 

Цікаве