WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаАрхітектура → Відродження втрачених святинь - Реферат

Відродження втрачених святинь - Реферат

спотвореним. Замість відродженого храму ХІІ- ХVІІІ століть ми отримали антиісторичну фальшивку вартістю 20 мільйонів доларів.
Довершило справу антиісторичне й антихудожнє пофарбування фасадів собору в інтенсивний синій колір з розмалюванням ліпленого декору в різні кольори. У підсумку замість білого величного храму маємо розцяцькований базарний балаган.
Успенський собор Києво-Печерської лаври був і лишається однією з найшанованіших православних святинь. Його руйнація 1941 року, до якої, як тепер з'ясовано, доклали рук і московські комуністи, і німецькі нацисти, була незагойною раною Києва. Тому стосовно цього храму не було дискусій - відбудовувати його, чи ні. Дискутувалося про інше - як саме відбудовувати. В результаті десятилітньої напруженої праці вдалося знайти прийнятні технічні вирішення щодо фундування собору, пов'язання воєдино його старої та відтворюваної частин, збереження археологічного культурного шару, поховань, часточок мощів святих тощо. Проектом інституту ''Укрпроектреставрація'', одностайно схваленим, передбачено відтворення собору станом на період розквіту українського бароко 2-ї половини XVIII століття.
Навесні 2000 року основні будівельні роботи на соборі були завершені й розпочалося оздоблення інтер'єру з відтворенням барокового живопису, іконостасів, ктиторських портретів, поховань князя К.Острозького, графа П.Рум'янцева-Задунайського та інших видатних осіб. Орієнтовна вартість відтворення собору - понад 15 мільйонів американських доларів. Собор має стати кафедральним храмом Української православної церкви (Московського патріархату).
Володимирський собор у Херсонесі (м. Севастополь) споруджено у 1859-1877 роках над руїнами невеличкого храму-хрещальні в якому, за переказами, було охрещено Святого рівноапостольного князя Володимира. Собор потерпів під час другої світової війни і впродовж 50 років стояв у напівзруйнованому стані. Під час одного з візитів до Севастополя 1997 року московський мер Юрій Лужков оголосив, що цю православну святиню буде відбудовано коштом міста Москви. Цю ініціативу перехопив Київський міський голова Олександр Омельченко. З 1998 року замовником і спонсором відбудови храму є місто Київ, якому трохи допомагає і держава - коштами з Державного бюджету України. Розроблено й затверджено проектну документацію, розпочалися відбудовчі роботи. Вартість відбудови становить понад 7 мільйонів американських доларів. Після відбудови храм буде передано Українській православній церкві (Московського патріархату).
Спасо-Преображенський собор в Одесі. Його будівництво розпочалося 1795 року, а остання реконструкція була завершена 1903 року. В результаті її цей храм з дзвіницею став удвічі більшим за Успенський собор Києво-Печерської лаври. Ініціатива відтворення собору, знищеного 1936 року, належить місцевій владі. Для збирання коштів створено Чорноморський православний фонд. У серпні-вересні 1999 року проведено Всеукраїнський відкритий конкурс на кращий проект відтворення собору. За результатами конкурсу розроблено проектну документацію і навесні 2000 року розпочалися відбудовчі роботи. Відбудова провадиться у два етапи: спочатку відтворюється дзвіниця (до Різдва Христового 2001 року), а потім - сам собор. Він має стати кафедральним храмом Одесько-Ізмаїльської митрополії Української православної церкви (Московського патріархату).
Успенський собор у Полтаві заплановано відтворити як кафедральний храм Полтавської єпархії Української православної церкви - Київського патріархату. Для призбирування коштів створено громадський фонд, силами місцевих архітекторів опрацьовано ескізний проект. Справу відтворення собору стримує брак фінансування.
Собор Олександра Невського в Сімферополі. Його відбудовою опікується особисто голова Верховної Ради Автономної Республіки Крим Леонід Грач - колишній перший секретар обкому комуністичної партії. Відтворення цього храму як кафедрального собору Кримської єпархії Української православної церкви (Московського патріархату) є складною містобудівною та політичною проблемою. Справа в тім, що за повоєнні десятиліття навколо набудовано чимало престижних великих будівель, в тому числі й будинок теперішнього Кримського парламенту. А на місці собору стоїть пам'ятник - танк Т-34, що відзначає могилу воїнів, загиблих при звільненні Сімферополя від німецької окупації. Тому питання де і як відбудовувати храм стало вже причиною серйозного політичного протистояння в Криму. Проектну документацію на відтворення собору розробили місцеві архітектори, не зважаючи на чинне законодавство України. Чим все це завершиться - ніхто не знає. Прикро лише, що свята справа призвела до роз'єднання й конфліктів, замість того, щоб об'єднати людей.
Успенський собор у селі Крилосі біля Галича взагалі не мав би відтворюватися з огляду на те, що ніхто не знає, як виглядав той княжий собор, зведений у ХІІ столітті й зруйнований остаточно десь у ХІV столітті. Тому його й не було включено до Програми відтворення пам'яток. Все, що треба було зробити - дослідити й законсервувати підмурки собору та реставрувати каплицю, зведену на його рештках. Та амбіції місцевих ''удільних князьків'' виявилися сильнішими за науково-методичні й законодавчі обмеження і вийшли за межі здорового глузду. В результаті 1999 року на унікальній пам'ятці археології розпочалися відбудовчі роботи, які провадилися у варварський спосіб, без наявності проектної документації, погодженої і затвердженої в установленому порядку. Після численних протестів науковців і громадськості ці роботи зупинила Прокуратура. Проте ''відбудовники'' не вгамовуються і мають намір у 2000 році продовжити зведення антиісторичної фальшивки.
Цей короткий огляд дозволяє зробити кілька висновків з практики відтворення храмів у незалежній Україні.
По-перше, після десятиліть антихристиянського й антиукраїнського терору відбудова поруйнованих храмів - справа закономірна й неминуча. Це - як одужання народу після тяжкої хвороби.
По-друге, відтворення втрачених храмів не можна ставити на конвеєр, як спорудження житлових будинків. Ми вже стикаємося з небезпекою відвертої чи завуальованої фальсифікації історичних архітектурних пам'яток. Цього не можна допустити, інакше буде дискредитована сама ідея відродження духовності й культури.
І останнє: не можна святусправу робити негідними методами, такими, як самочинне проведення робіт, руйнація автентичних пам'яткових структур, увічнення свого ''Я'' у відтворюваних храмах, ''відмивання'' грошей, примусове збирання коштів тощо. На жаль, всі ці методи зараз практикуються в Україні. А це є свідченням того, що ми ще остаточно не одужали.
Список використаної літератури
1. Пам`ятки України. - 1996.- № 3-4.- С.126.
2. Геврик Т. Втрачені архітектурні пам`ятки Києва. - Нью-Йорк, 1987. - С.12-55.
3. Вечерський В. Поминальник української архітектури // Пам`ятки України. - 1992.- № 2-3.- С.65-66.
4. Відтворення втрачених пам`яток: історичний та правовий аспекти // Пам`ятки України. - 1994.- № 3-6.- С.134-147.
5. Методичні рекомендації наукового семінару Міністерства культури України "Відтворення втрачених пам`яток: історичний та правовий аспекти // Пам`ятки України. - 1995.- № 1.- С.94.
6. Літопис відродження пам`яток // Пам`ятки України. - 1997.- № 2.- С.116-121; № 3. - С.74-75; 1998 - № 1. - С.180-181.
Loading...

 
 

Цікаве