WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаАрхітектура → Відродження втрачених святинь - Реферат

Відродження втрачених святинь - Реферат

фіксація є тільки по 150 об'єктах [ 4]. Тому в основу формування переліку відтворюваних пам'яток було покладено критерії історичної, мистецької та культурної їх цінності, а також методологію ре-ставрації.
Під реставраційним відтворенням пам`ятки розуміється науково-обгрунтована відбудова будівлі, понад 50% наземного об'єму якої втрачено. Відтворення пам`ятки є унікальним актом, що здійснюється у виняткових випадках при наявності достатньої документації. Зважений відхід від такої позиції можливий лише в окремих випадках, з огляду на безпрецедентні акти вандалізму щодо об'єктів церковної архітектури України.
Передбачені також чіткі критерії допустимості і правомірності відтворення. Згідно з ними, об'єкт відтворення має бути таким, що знищений внаслідок акту вандалізму, воєнних дій, стихійного лиха, пожежі, землетрусу тощо, інших причин руйнівного характеру.
Об'єкт відтворення має бути таким, втрата якого спричинила деформацію історичного містобудівного середовища, а його відтворення диктується вимогами повернення історичному ансамблю (комплексу) його містобудівної цілісності.
Об'єкт відтворення має бути забезпечений архівною фіксаційною документацією, необхідною для відтворення (описи, обміри, проектні та виконавські креслення, гравюри, малюнки, фото, макети). Рішення про достатність чи недостатність джерельної бази до відтворення об`єкту ухвалює в кожному конкретному випадку спеціалізована наукова рада. Відтворення об'єкту за відсутності архівної документації та натурних досліджень, на підставі лише наукових реконструкцій, не допускається.
Об'єкт має відтворюватись, як правило, на його історичному місці, зафіксованому обмірами або збереженими натурними залишками. Відтворення об'єкту на іншому місці, з причин пізнішої забудови його історичної території, може допускатися тільки у виняткових випадках [5].
Зараз в Україні найактивніше відбудовують втрачені церкви у Києві: вже відновлено церкву Успіння Богородиці Пирогощої на Подолі, ансамбль Михайлівського Золотоверхого монастиря, Успенський собор Києво-Печерської лаври [6]. На черзі - церква Різдва Христового на Подолі, деякі інші церкви та дзвіниці. Розпочато роботи з відтворення Володимирського собору в Херсонесі, кафедральних соборів у Полтаві, Одесі, Сімферополі, низки інших пам`яток першорядного значення.
Найпершою відтвореною пам'яткою стала церква Успiння Богородицi Пирогощої в Києвi. Вона була закладена 1132 р. на Подолi князем Мстиславом, сином Володимира Мономаха. Була тринавовою, триапсидною, хрестовобанною з одною банею. Названа "Пирогощею" за назвою вiзантiйської iкони Богородицi, яка тут зберiгалася. Церква згадана у "Словi о полку Iгоревiм". В 1613-1614 рр. церкву було реконструйовано iталiйським архiтектором Себастiано Браччi. У цей час, коли з 1613 по 1633 рр. собор св.Софiї був у руках унiатiв, церква стала кафедральним собором київських православних митрополитiв. У 1770-х рр. реконструйована в барокових формах архiтектором I.Григоровичем-Барським, який, здогадно, i був тут похований. Тоді церква стала пам'ятибанною. Пiсля пожежi 1811 р. бiчнi банi зняли i церкву перебудували в класицистичних формах за проектом архiтектора А.Меленського. 1934 р. церква знову стала кафедральним собором Української автокефальної православної церкви. Закрита в 1935 р. i тодi ж знесена.
В 1970-х рр. проведено (в кiлька етапiв) археологiчнi дослiдження пам'ятки i поставлено питання про її вiдбудову. Рiшення про вiдбудову церкви ухвалив виконком Київради 14.04.1989 р. Було проведено конкурс, за результатами якого вирiшено вiдбудувати пам'ятку в гаданих первiсних формах. Визначено цiльове бюджетне фiнансування вiдбудови церкви i термiн проведення робiт - 1996-1997 роки. Будiвельнi роботи розпочато у вереснi 1996 р., а 14 сiчня 1997 р.- зупинено через незадовiльну якiсть проекту. Нова концепцiя вiдбудови церкви затверджена 7 лютого 1 997р. Остаточний варiант проекту вiдбудови схвалено 9 квiтня 1997 р., тодi ж було вiдновлено будiвельнi роботи, якi успішно завершено в березнi 1998 р. Автори проекту - професор Ю.С.Асєєв, архiтектори В.П.Шевченко i В.Ф.Отченашко. Зараз це - діючий храм Української православної церкви - Київського патріархату.
Михайлiвський Золотоверхий монастир був заснований близько 1062 р. як Дмитрiївський монастир великим князем київським Iзяславом Ярославовичем. В 1108-1113 рр. коштом великого князя Святополка Iзяславовича збудовано Михайлiвський Золотоверхий собор, cтiни якого прикрашали мозаїки i фрески. У ХII ст. монастир був мiсцем поховання князiв. У 1240 роцi його пограбували i частково зруйнували монголо-татари. З середини XV ст. монастир дiстає найменування Михайлiвського Золотоверхого. За митрополита I.Борецького в XVII ст. монастир був одним iз осередкiв антикатолицької боротьби.
В 1-й половинi XVIII ст. на територiї монастиря велося велике будiвництво: в 1713 роцi споруджено муровану трапезну в стилi українського бароко (реставровано в 1979-1980 роках), в 1716-1720 роках - муровану дзвiницю.
На територiї Михайлiвського Золотоверхого монастиря було поховано київських князiв Святополка Iзяславовича (1113), його дружину Варвару, Святополка Юрiйовича (1196), митрополитiв I.Борецького (1631) та I.Копинського (1640). В соборi зберiгались мощi Св.великомученицi Варвари.
В 1934-1937 роках собор i дзвiницю знищено московсько-комуністичною владою. Частина фресок i мозаїк збереглася.
Питання про вiдбудову монастиря порушила українська iнтелiгенцiя в кiнцi 1980-х рр. 14.05. 1991 президiя Київради ухвалила рiшення "Про вiдбудову Михайлiвського Золотоверхого собору''. Влiтку того ж року розпочалися археологiчнi дослiдження собору. 27 сiчня 1996 р. Президент України затвердив "Прешочерговi заходи" з вiдтворення комплексу Михайлiвського Золотоверхого монастиря. Протягом квiтня-листопада 1996 р. завершено археологiчнi дослiдження пiдмуркiв собору, а протягом листопада 1996 р. - квiтня 1997 р. вiдбудовано мур з Економiчною брамою.
У листопадi 1997 р. завершено опрацювання проектно-кошторисної документацiї i розпочалися будiвельнi роботи на дзвiницi (відбудовано в травнi 1998 року) i соборі (завершені в 1999 році). Собор освячено на День Києва 28 травня 2000 року. Проте роботи з оздоблення інтер'єру Михайлівського собору ще тривають. Загальна вартість робіт з відтворення комплексу Михайлівського монастиря становить близько 20 мільйонів американських доларів. Монастир поступово перетворюється на резиденцію Патріархату Української православної церкви. Тут також містяться Духовна академія та семінарія УПЦ-КП.
Відбудова Михайлівського Золотоверхого собору виявиласясправою надто контроверсійною. Вже по завершенні робіт з'ясувалося, що собор, всупереч вимогам офіційно затвердженої ''Концепції'', відтворено зовсім не в тих архітектурних формах, яких він набув у добу розквіту бароко в середині ХVІІІ століття. Справа в тім, що були відтворені контрфорси, які оточують основний об'єм собору з півдня і півночі, але не були відтворені одноповерхові приміщення між контрфорсами, які були зведені одночасно з останніми й забезпечували співмасштабність собору й людини, підкреслювали основну композиційну ідею пірамідального наростання мас від периферії до центру композиції - головної бані, яка уособлює Ісуса Христа. Внаслідок цього архітектурний образ храму виявився безнадійно
Loading...

 
 

Цікаве