WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаАрхітектура → Володимирський собор у Києві - Реферат

Володимирський собор у Києві - Реферат


РЕФЕРАТ
на тему:
У КИЄВІ
Об'єкт: православний собор
Рік побудови: 1862-82
Архітектурний стиль: візантійський, староруський
Розташування: поруч зі старим ботанічним садом ім. І.О.Фоміна
Сучасне використання: перший православний собор Української Православної Церкви Українського Патріархату
1. ІСТОРИЧНІ ЕТАПИ ЗВЕДЕННЯ
ВОЛОДИМИРСЬКОГО СОБОРУ У КИЄВІ
Коли над Дніпром зводився монумент князеві Володимиру - хрестителю Русі, побожні кияни дивувалися: Володимир, мовляв, ідолів скинув, а сам нині як ідол постає. Тож 1852 року почалося збирання пожертв на будівництво на честь рівноапостольного князя. Тридцятирічний петербуржець іван Штром - архітектор, який збудував у Києві Кадетський корпус на сучасному Повітрофлотському проспекті, - отримав замовлення на розробку проекту. Він запропонував вирішити собор у величних візантійських формах, як за часів Володимира. За його думкою, майбутній собор мали увінчувати аж тринадцять бань. Креслення Штрома затвердив імператор Микола І.
Однак масштабні задуми вперлися у традиційно нездоланну обставину: бракувало коштів, що надходили шляхом збирання пожертв. Архітекторові Київської єпархії Павлу Спарро наказали якось узгодити кошторис із реаліями, і він з тринадцяти запропонованих бань залишив сім. Київський митрополит Арсеній був засмучений: надто вже непоказним здавався йому майбутній храм. Духовне керівництво звернулося по допомогу до зодчого Олександра Беретті. Переробляючи проект, Беретті запропонував практично за ті ж гроші збільшити лінійний масштаб споруди у півтора рази, завдяки чому об'єм зростав утричі. Його авторитетові повірили. 1862 року, на свято Володимира, відбулося закладення собору.
Якийсь час справа просувалася успішно. Аж раптом восени 1864 року деякі арки не витримали ваги горішнього ярусу й розсунулися. Архітектор звинуватив в усьому підрядчиків та мулярів. Про всяк випадок вирішили зменшити висоту бань. Але 1866 року тріщини в арках збільшилися. Беретті відчайдушно відбивався від критиків, та врятувати репутацію йому не вдалося, бо для виявлення причин аварії був відряджений до Києва... Іван Штром.
Зрештою, Беретті відсунули від будівництва. Роботи припинилися, бо жоден із фахівців не наважувався взяти на себе відповідальність за їхнє продовження. А стіни вже ледь трималися і їх довелося захистити від падіння металевими конструкціями. Ця сумна тяганина припинилася лише 1875 року, коли імператор Олександр ІІ, прибувши до Києва, побачив руїни недобудованого собору. Миттєво знайшлися додаткові кошти, і до міста приїхав фахівець зі світовим ім'ям - учений-будівник із Петербурга Рудольф Бернгард. Його розрахунки стали основою подальшого будівництва. Стіни собору захистили від падіння особливими прибудовами - контрфорсами. Що ж до відповідального будівника, то Бернгард рекомендував свого учня, 28-річного Володимира Ніколаєва, який тільки-но обійняв посаду київського єпархіального архітектора. Молодий зодчий чудово впорався зі складними обов'язками. 1882 року будівництво практично завершилося. Лишалося прикрасити внутрішні стіни собору.
Відомий фахівець з мистецтвознавства й археології професор Адріан Прахов перейнявся мрією перетворити храм Володимира на скарбницю сучасного релігійного живопису. Майже всі сприйняли це як утопію. Але Прахов, використовуючи петербурзькі зв'язки, 1885 року спромігся обійняти посаду керівника опорядження Володимирського собору. Він запросив до роботи кращих спеціалістів: Віктора Васнєцова та Михайла Нестерова, братів Олександра та Павла Свєдомських та Вільгельма Котарбінського, Михайла Врубеля, українських художників Миколу Пиманенка та Сергія Костенко. І сталося неможливе. Незважаючи на хронічний дефіцит коштів, нарікання через ніби-то надмірну сміливу творчість митців та задовгий термін розпису (аж 11 років), задум Прахова був здійснений. Живопис собору завдяки високій майстерності виконання, надзвичайному емоційному напруженню, достеменно історичноо антуражу став визначним твором монументального мистецтва кінця ХІХ століття.
20 серпня (1 вересня) 1896 року важкі двері храму відчинилися. І коли тривала урочиста церемонія, люди не знали, куди спершу дивитися. Хотілося бачити митрополита Іонникія, який проводив чин освячення, або царя Миколу ІІ, котрий був при цьому присутній. Але погляд мимоволі притягували дивовижні розписи.
Хронологічні сходинки зведення собору
1852 рік
Розпочався збір пожертв для побудови у Києві собору на честь святого Рівноапостольного Великого князя Володимира. Першим вніс 7000 рублів, київський митрополіт Філарет. Після цього він звернувся до усієї православної Русі із закликом зробити внески на будівництво - "храму-пам'ятника святому просвітителю руської землі".
1862 рік
15 червня 1862 року, в день святкування пам'яті князя Володимира, був закладений Володимирський собор у Києві
1885 рік
Художники почали розписувати Володимирський собор.
1896 рік 20 серпня
1896 року відбулися відкриття та освячення храму Святого Рівноапостольного Великого князя Володимира, цього, як годі писали: "храму, єдиного по щирості релігійного почуття, по багатству художнього задуму та виконання". Вони стали непересічною подією для всієї держави. Були присутні, цар з царицею у супроводі придворних, велика кількість знаті, видатних людей, а також немало простого люду. ГОЛОВНА ІДЕЯ Головна ідея внутрішнього убранства, в тім ліку і розписів Свято-Володимирського собору у Києві - це почуття радісності виконання синовнього обов'язку і легкості тягара Христового. У Володимирському соборі ми можемо бачити тлумачення мученичества та подвижництва як вільної та радісної синовньої довіри до волі Отця, як одого із способів пошуку істини та приєднання до неї.
2. ТЕМИ ЗОБРАЖЕНЬ
ВНУТРІШНЬОГО УБРАНСТВА СОБОРУ
Згідно з ухваленим Православним Синодом проектом розписів Володимирського собору, були відображені такі теми: біблійна історія Старого Заповіту: Дні Творення світу, Адам і Єва, пророки; біблійна історія Нового Заповіту: Земний шлях Ісуса Христа, апостоли; церковна історія: святителі Вселенської церкви, святителі Руської церкви; "Діла спасіння нашого".
ХУДОЖНИКИ
Для розписів Володимирського собору були запрошені найкращі майстри релігійного живопису, того часу. Всі вони зарекомендували себе талановитими митцями, непересічними особистостями. Кожен із них вистраждав свій шлях у мистецтві, завоював моральне право приймати участь у розписах Володимирського собору.
А.В.Прахов
Керівником робіт по оздобленню Володимирського собору був призначений професор мистецтв Адріан Вікторович Прахов, який показав себе видатним майстром своєї справи. Адріян Вікторович Прахов народився 1846 року в містечку Мстиславль у Білорусії.
Професор Прахов " автор досліджень з історії мистецтва Київської Русі, авторитет з давніх пам'яток церковної архітектури. Ще до розписів Володимирського собору А-В.Прахов поєднав своє ім'я з Києвом. Це вінвідкрив фрески 12 ст. у Кирилівській церкві, для відновлення яких запросив М.Врубеля. Цікавився професор А.В.Прахов українською культурою, українознавством. Так, зокрема, А.В. Прахов - автор однієї з перших
Loading...

 
 

Цікаве