WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБухгалтерський облік, Податки → Аудит виробничих запасів - Курсова робота

Аудит виробничих запасів - Курсова робота


Курсова робота
Аудит виробничих запасів
?
Етапи і процедури аудиту виробничих запасів
Аудит - це перевірка публічної бухгалтерської звітності в обліку, первинних документів. Щодо фінансово-господарської діяльності, суб'єктів господарювання з метою визначення достовірності їх звітності, обліку його повноти та відповідності чинному законодавству та встановленим нормативам. Якщо говорити простіше, то аудит - це незалежний економічний контроль.
Аудит застосовується там, де є потреба у висловленні незалежної думки з питань господарювання. В проведенні аудиту зацікавлені акціонери, власники, управлінці, інвестори, постачальники, покупці, державні контролюючі органи, суди і т.д.
З метою ефективної організації аудиторської перевірки необхідно до-тримуватись науково-обґрунтованої послідовності виконання аудитор-ських робіт. Доцільно визначити чотири таких етапи аудиту: планування та визначення аудиторського підходу; тестування засобів контролю; пере-вірка господарських операцій по суті (перевірка оборотів і сальдо за рахунками та аналітичні процедури); завершення аудиту (рис. ).
І етап. Планування та визначення аудиторського підходу
Існує багато способів виконання завдань аудиту. Вибір аудитором власного підходу зумовлюється, двома аспектами: необхідно зібрати достатню кількість аудиторських доказів, щоб аудитор міг взяти на себе професійну відповідальність, крім того, вартість накопичених доказів має бути мінімальною, щоб аудиторська організація була прибутковою та конкурентоспроможною.
Перед тим, як розпочати роботу з новим клієнтом, аудитор збирає і оцінює інформацію для прийняття рішення щодо проведення перевірки чи відмови від неї. Після прийняття позитивного рішення ставляться мета та основні завдання її проведення.
Крім вивчення характеру бізнесу клієнта та факторів впливу на нього, аудитору необхідно зібрати таку інформацію: розміри і організацію підприємства, особливості його роботи; організаційну структуру та методи управління; систему бухгалтерського обліку і процедури контролю; важливі дати, зокрема, дати проведення інвентаризацій активів; дати зустрічей аудитора з ревізійною комісією і радою директорів та ін.
Одержати таку інформацію можна ознайомившись з останніми річними звітами з врахуванням останніх публікацій загального характеру щодо
сфери бізнесу, положень з ведення бухгалтерського обліку і проведення
аудиторської перевірки. Корисними джерелами інформації є робочі документи за попередній рік, поточне листування та ін. Аудитор доповнює одержану інформацію опитуванням офіційних осіб та працівників клієнта, а також інших осіб, які мають необхідні для нього відомості та досвід роботи в певній галузі.
Крім цього, аудитор оглядає основні приміщення підприємства-клієнта, знайомиться з протоколами останніх засідань ради директорів та акціонерів, аналізує основні контракти і угоди, укладені клієнтом, порівнює фінансові та інші дані підприємства-клієнта з аналогічними даними підприємств, аналізуючи взаємозв'язок і напрям таких даних.
ІІ етап. Оцінка системи внутрішнього контролю
Згідно з аудиторськими стандартами необхідно, щоб аудитор досягнув
належного розуміння системи внутрішнього контролю для відповідного
планування і збору аудиторських свідчень. Цього можна досягти при ви-вченні організаційних структур підприємства, діючих інструктивно-методичних положень клієнта, проводячи бесіди з працівниками підприємства-
клієнта, складаючи анкети і блок-схеми документообігу, а також спостері-гаючи за діяльністю клієнта. (Рис. )
На практиці аудитор щорічно не проводить повторного аналізу чи документування даних щодо структури внутрішнього контролю клієнта. Більшість аудиторських перевірок періодичні. При їх проведенні аудитор користується знаннями і документами, складеними в минулому році, та вносить в них зміни, які виникли з часу торішньої аудиторської перевірки. Основна частина (якщо не всі) таких змін потрапляють у сферу уваги ауди-тора в результаті підтримування відносин з клієнтом у проміжках між що-річними аудиторськими перевірками. Якщо у аудитора виникають сумніви в тому, що його думка про систему бухгалтерського обліку клієнта є пра-вильною чи повною, можливо, із-за змін, які відбулися з часу проведення попереднього аудиту, перед складанням плану проведення аудиту необхід-но провести перевірку правильності відображення в бухгалтерському об-ліку однієї чи декількох операцій.
Аудитор повинен сформулювати думку щодо системи внутрішнього контролю, достатню для складання плану проведення перевірки. Якщо у клієнта система внутрішнього контролю ефективна, то ризик контролю буде незначним, а кількість аудиторських свідчень може бути меншою, ніж при слабкій системі внутрішнього контролю.
В процесі формування думки щодо структури внутрішнього контролю аудитор визначає критичні моменти системи бухгалтерського обліку, в яких можуть бути помилки чи викривлення, і дістає впевненість, що стосовно таких пунктів були розроблені й проведені заходи і процедури, які дають змогу виявити помилки та викривлення.
Висновки аудитора щодо оцінки внутрішнього ризику та ризику контролю визначають характер, обсяг і масштаб процедур аудиту кожного рахунку чи групи рахунків. Якщо результати тестів засобів контролю позитивні, аудитор визначає, чи може він зменшити детальні аудиторські процедури по суті (попередньо визначивши рівень суттєвості економічної інформації).
Тестування засобів контролю спочатку проводяться, щоб дістати уявлення про систему внутрішнього контролю, з тим, щоб аудитор міг оцінити рівень ризику як "ризик нижче максимального". Далі аудитор визначає, чи необхідні додаткові докази ефективності контрольних заходів, процедур структури контролю і чи дозволять ці докази провести подальше зменшення обсягу перевірки для виконання поставлених завдань аудиту. Якщо необхідно, аудитору слід провести додаткові перевірки засобів контролю.
Основним у стратегії аудиторської перевірки є питання, чи слід проводити додаткові перевірки засобів контролю і так значно зменшити кількість аудиторських процедур по суті, чи їх слід проводити без великих обмежень на основі результатів перевірок засобів контролю. На кожному етапі перевірки аудитор вибирає певну стратегію дій. Таким чином, одні завдання, поставлені при проведенні аудиторської перевірки, можуть бути виконанні проведенням додаткових перевірок засобів контролю і обмеженням обсягу перевірок на суттєвість, інші - тільки шляхом використання процедур таких перевірок.
Проведення додаткових перевірок на відповідність засобів контролю ефективне тільки у разі, якщо час та зусилля, зекономлені при проведенні перевірок на суттєвість, перевищують час і зусилля, затрачені на проведен-ня перевірок на відповідність засобів контролю. Перевірку зазвичай проводять тільки стосовно таких заходів і процедур, котрі, за оцінкою аудитора, здатні до мінімуму знизити ризик контролю.
Перевірка своєї думки стосовно того,що ризик контролю незначний здійснюється шляхом
Loading...

 
 

Цікаве