WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБухгалтерський облік, Податки → Система оподаткування фізичних осіб в Україні, та аналіз їх надходжень до бюджету - Курсова робота

Система оподаткування фізичних осіб в Україні, та аналіз їх надходжень до бюджету - Курсова робота

особа здійснює на Україні операції чи дії, що підлягають оподаткуванню;
- якщо фізична особа є учасником відносин, однією умовою яких є сплата мита чи збору.[37]
Становлення системи оподаткування фізичних осіб відбулося протягом кількох історично важливих етапів. Перед тим як характеризувати формування системи оподаткування фізичних осіб в умовах незалежності України потрібно звернути увагу на стан оподаткуванняфізичних осіб за часів існування СРСР на рубежі 80-х і 90-х років XX століття. Пояснюється це тим, що податкова система України, що формується нині, з одного боку, сягає своїм корінням у систему доходів державного бюджету, яка існувала в колишньому СРСР. Це об'єктивне явище, тому що не можна і недоцільно воднораз відійти від усієї практики. З іншого боку, перехід до ринкових відносин потребує відповідних форм і видів оподаткування, у зв'язку з чим запозичується досвід країн з розвинутою ринковою економікою. [27]
Система оподаткування фізичних осіб в СРСР наприкінці 80-х мала такий вигляд:
- прибутковий податок;
- податок з холостяків, одиноких і малосімейних громадян;
- сільськогосподарський податок.
Другою складовою системи оподаткування були місцеві податки:
- податок з власників будівель;
- земельний податок;
- податок з власників транспортних засобів;
- курортний збір;
- разовий збір на колгоспних ринках.
Формування податкової системи України розпочалося на рубежі 1991 - 1992 роках. Важко визначити якусь конкретну дату, оскільки ще довгий час використовувались союзні нормативні акти.[37]
Україна з 1991 року розпочала керуватися Законом Української РСР " Про систему оподаткування" від 25.06.1991 року в якості закону, що регулює національну систему оподаткування. Необхідно відмітити, що це був недосконалий нормативний акт.
Основні зміни, що відбувалися в системі оподаткування фізичних осіб стосувалися прибуткового податку з громадян. Із середини 1991 року в Україні була прийнята власна система прибуткового податку з населення. Вона мала дві характерні особливості щодо попередньої, ще союзної системи. По-перше, замість неоподатковуваного мінімуму (розміру доходу в межах якого податок не стягується) виділявся розмір неоподатковуваного доходу. По-друге, були встановлені умови та ставки податку для всіх категорій.[35]
Характерною рисою розвитку системи прибуткового оподаткування в Україні в 1991 -1992 роках була постійна зміна інтервалів та ставок прогресивного оподаткування. Так , у 1991 році ставки було встановлено у розмірі 13,30,40,45 і 50%, в 1992 році 12,15,20 і 30%, Слід зазначити , що за такими ставками оподатковувалися доходи одержані за місцем основної роботи. Доходи за виконання разових робіт та інші виплати не за місцем основної роботи , а також доходи від підприємницької діяльності в разі якщо є місце основної роботи, оподатковувалися за іншими ставками. В 1992 році вони становили 2,3,5,6,9,10,11,12,15,20 і 30% залежно від розміру доходу в абсолютній величині.
У 1993 році у сфері оподаткування фізичних осіб відбулося декілька суттєвих змін.
По-перше, впроваджена нова шкала ставок побудована у відносних величинах. За відносний показник було прийнято неоподатковуваний мінімум.
По-друге, відбувся перехід до обчислення податку за сукупним річним доходом. Поточні розрахунки проводяться для робітників і службовців за місячним доходом, а по закінченню року складається перерахунок, який включає як доходи за місцем основної роботи, так і інші.[27]
По-третє, була встановлена єдина ставка для оподаткування доходів одержаний не за місцем основної робот - 20%. Це значно спростило утримання податку з цих доходів, однак породило проблему переплат та недоплат. Особи із незначними доходами при єдиній досить високій для них ставці податку протягом року переплачують податок. За підсумками річного перерахунку ця переплата їм повертається, а в умовах гіперінфляції це не рівноцінні гроші. Фактично має місце необгрунтоване оподаткування. І навпаки, особи з високими доходами протягом року недоплачують податок, а за підсумками річних перерахунків вносять суттєву знецінену доплату.
З 1 жовтня 1994 року було прийнято нову шкалу ставок прибуткового податку. Застосовувались ставки 10,20,30,40 і 50 %. Хоча граничну ставку прибуткового податку і зменшено до 50 %, але шкала все одно залишилася жорсткою. Ставки податку прогресивні, ступінчаті тобто доход поділений на частки, для кожної із них встановлена своя частка, причому наступна частка оподатковується за більшою ставкою ніж попередня. Доходи від корпоративних прав оподатковуються за окремою ставкою в розмірі 15%. При оподаткуванні авторських винагород, що сплачують спадкоємцям неодноразово, загальні ставки збільшуються у 2 рази, але не більше як 70%. [35]
На даний час згідно Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 25.02.03 р. №889-IV прийнято ставку податку з доходів фізичних осіб в розмірі 15%, причому з 01.01.04 р. до 31.12.06 р. буде застосовується ставка податку в розмірі 13%. Таким чином, система оподаткування фізичних осіб в Україні пройшла такі зміни: зміна неоподатковуваного мінімуму доходів громадян; зміна інтервалів прогресивного оподаткування; перехід від місячного до річного оподаткування; зниження ставок прибуткового податку.
До 01.01.2004 року справляння прибуткового податку з громадян в Україні регламентувалось Декретом Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" від 26.12.1992 року.
На даний час до податків, які сплачують фізичні особи відносяться:
- податок на додану вартість;
- акцизний збір;
- податок з доходів фізичних осіб;
- державне мито;
- податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів;
- податок на промисел;
- плата за землю;
- збір на обов'язкове соціальне страхування;
- збір на обов'язкове пенсійне страхування;
- плата за торговий патент на деякі види підприємницької діяльності;
- збір на розвиток виноградарства, хмелярства та садівництва;
- єдиний податок.[26]
Фізичні особи сплачують також місцеві податки та збори, але лише ті, які встановила місцева рада народних депутатів. До них відносяться:
- податок з реклами,
- ринковий збір,
- збір за припаркування автотранспорту,
- збір за видачу ордера на квартиру,
- збір на розміщення об'єктів торгівлі,
- готельний збір,
- збір з власників собак.
Крім змін , які відбулися у прибутковому оподаткуванні фізичних осіб важливе місце також має розвиток інших податків та зборів, що сплачують фізичні особи.
Так, весною 1993 року в Україні з'явилися три проекти нових нормативних актів, які повинні були регулювати податок на
Loading...

 
 

Цікаве