WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБухгалтерський облік, Податки → Правове регулювання податку - Реферат

Правове регулювання податку - Реферат

стабільні надходження до бюджетів нецільового характеру, - це, без сумніву, податки. Якщо ми хочемо закріпити стійкий зв'язок між податковими надходженнями і джерелами, з яких вони надхо-дять, - це збори.
І, по-третє, якщо встановлення, зміна і скасування податків і всіх елементів правового механізму податків є винятковою компетенцією органів державної влади, то деталізацію елементів зборів у перспективі можна розглядати і як компетенцію виконавчих органів,
У законодавстві багатьох держав немає розмежування між цими категоріями, і податкову систему там характеризують як сукупність податків і зборів. Податкове законодавство Російської Федерації закріплює поняття податку, яким визнається обов'язковий внесок, що має без еквівалентний характер, не пов'язаний зі здійсненням уповноваженим органом (установою чи посадовою особою) певних конкретних дій у відношенні платника податків, який сплатив цей внесок.
Природно, що податок, мито, збір мають певні загальні риси1, зокрема, такі:
- обов'язковість сплати податків і зборів до відповідних бюджетів і фондів;
- чітке надходження їх до бюджетів і фондів, за якими вони закріплені;
- стягнення їх на основі законодавчо закріпленої форми й порядку надходження;
- примусовий характер стягнення;
- здійснення контролю єдиними органами Державної податкової служби;
- без еквівалентний характер платежів.
Попри схожість цих механізмів, вони, однак, мають чіткі розбіжності.
Мито і збір відрізняються від податків:
1. За значенням. Податкові платежі забезпечують до 80 відсотків надходжень у доходну частину бюджету, інші види відрахувань, відповідно, менше.
2. За метою. Мета податків - задоволення потреб держави, мета мит, зборів - задоволення певних потреб чи витрат установ.
3. За обставинами. Податки являють собою безумовні платежі; мито і збір сплачуються у зв'язку з послугою, наданою платнику державною установою, що реалізує державно-владні повноваження.
4. За характером обов'язку. Сплата податку пов'язана з чітко вираженим обов'язком платника; мито і збір характеризуються певною добровільністю дій його і не регулюються іноді відносинами імперативного характеру.
5. За періодичністю. Збори, платежі, мито часто мають разовий характер і сплата їх здійснюється без певної системи; податки ж характеризуються певною періодичністю.
Відмінності за періодичністю включають два підходи:
- періодичність сплати (збори, мито - одноразова сплата, податки - певна періодична сплата);
- періодичність дій (збори, мито прямо залежать від кількості дій, що породжують зобов'язання зі сплати, податки -чітко не погоджуються з періодичністю дій, наприклад, періодичність сплати податку з власників транспортних засобів не пов'язується з характером використання транспортного засобу).
6. Відносини від платності характерні для мит, зборів (на відміну від податків).
Отже, на відміну від загальних податкових платежів збори й мита мають індивідуальний характер і їм завжди властиві спеціальна мета і спеціальні інтереси.
Законодавчого розмежування мита і збору в Україні немає. Раніше основним критерієм було надходження коштів: якщо в бюджет - мито, якщо на користь організації - збір. У сучасних умовах акценти трохи змістилися:
збір - платіж за володіння особливим правом;
мито - плата за здійснення на користь платників юридично значущих дій.
5. Класифікація податків і зборів
Усю сукупність обов'язкових платежів податкового характеру можна класифікувати за кількома підставами. Виділимо найбільш важливі з них.
1. Залежно від компетенції органу, що вводить дію податкового платежу на відповідній території:
а) загальнодержавні - податки і збори, що їх встановлює Верховна Рада України, що вводяться в дію винятково законами України і діють на всій території України;
б) місцеві - податки та збори, перелік яких встановлює Верховна Рада України, вводять у дію місцеві органи самоврядування і які діють на території окремих регіонів України.
2. Залежно від каналу надходження. Відповідно до бюджетної системи України податкові платежі надходять до бюджетів різних рівнів, на підставі чого податкові платежі можна розділити на закріплені та регульовані.
Закріплені податки безпосередньо і повністю надходять до конкретного бюджету чи позабюджетного фонду. Серед закріплених податків виділяють податки, що надходять до державного бюджету, місцевого бюджету, позабюджетного фонду. Регулюючі (різнорівневі) податки надходять одночасно до бюджетів різних рівнів у пропорціях відповідно до бюджетного законодавства. Суми відрахувань по таких податках, зараховані безпосередньо до державного бюджету і бюджетів інших рівнів, визначаються при затвердженні кожного бюджету.
Можна дещо деталізувати цю групу податків, диференціювавши їх на такі:
а) державні - податки, що повністю надходять до державного бюджету;
б) місцеві - податки, що повністю надходять до місцевих бюджетів;
в) пропорційні - податки, що розподіляються між державним і місцевим бюджетами у певній пропорції;
г) позабюджетні - податки, що надходять до певних фондів (у деяких випадках, щоправда, вони повинні все-таки пройти через бюджет).
3.Залежно від платника:
A. податки з юридичних осіб (податок на прибуток і т. ін.);
Б. податки з фізичних осіб(прибутковий податок, податок на промисел і т. ін.);
B. змішані - податки, що допускають як платника і юридичних, і фізичних осіб (податок з власників транспортних засобів, земельні податки і т. ін.). При цьому змішані податки можна розділити на:
а) податки, що визначаються наявністю певних матеріальних благ (транспортні засоби, ділянка землі);
б) податки, що визначаються діяльністю платників (податок на додану вартість, акцизний збір).
4. Залежно від форми оподаткування:
А. Прямі (прибутково-майнові) - податки, що стягуються в процесі придбання та акумуляції матеріальних благ, визначаються розміром об'єкта обкладання, включаються в ціну товару і сплачуються виробником або власником. Прямі податки, у свою чергу, розділяються на:
а) особисті - податки, що сплачуються платником податків за рахунок і залежно від отриманого ним доходу (прибутку) і з урахуванням його платоспроможності;
б) реальні (англ. real - майно) - податки, що сплачуються з майна, в основі яких лежить не реальний, а передбачуваний середній доход1.
Б. Непрямі (на споживання) - податки, що стягуються у процесі витрати матеріальних благ, визначаються розміром споживання, включаються у вигляді надбавки до ціни реалізації товару і сплачуються споживачем. При непрямому оподаткуванні формальним платником є продавець товару (робіт, послуг), що виступає посередником між державою і споживачем товару (робіт, послуг). Споживач товару (робіт, послуг) є платником реальним. Саме критерій збігу юридичного і фактичного платника є одним з основних при розмежуванні податків на прямі й непрямі. При прямому оподаткуванні - юридичний і фактичний платники збігаються, при непрямому - ні.
5. Залежно від способу стягнення:
А. Часткові (кількісні) - розмір податку встановлюють для кожного платника окремо, з урахуванням його майнового стану і можливості сплати. Загальна величина податку формується як сума платежів окремих платників.
Б. Розкладкові (репатріаційні) - податки, що нараховуються на цілу корпорацію платників, що самостійно здійснюють між собою остаточний розподіл податкового тягаря. Історично це перша форма стягнення податків, що проходила кілька етапів: перший - установлення загальної суми потреби держави в доходах; другий - розподіл цієї суми між територіаль-ними одиницями; третій - розподіл її між платниками. Сьогодні застосовують на місцевому рівні. У Росії в 1885 році було встановлено додатковий
Loading...

 
 

Цікаве