WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБухгалтерський облік, Податки → Формування облікової та аналітичної політики наявності руху і технічного стану основних засобів (на базі ЗАТ “Птахофабрика” “Снятинська Нова”) - Дипломна робота

Формування облікової та аналітичної політики наявності руху і технічного стану основних засобів (на базі ЗАТ “Птахофабрика” “Снятинська Нова”) - Дипломна робота

досягненнябалансовою вартістю групи нульового значення.
Для відображення амортизації малоцінних необоротних матеріальних активів у податковому обліку слід керуватися статтею 8 Закону про оподаткування прибутку. Це пов'язано з тим, що всі матеріальні цінності, термін експлуатації яких перевищує 365 календарних днів із дати введення в експлуатацію, потрапляють до категорії "Основні засоби".
На жаль, у Законі про оподаткування прибутку не встановлені особливі норми амортизації (за ставкою 50% і 100%) аналогічно тому, як це зроблено у П(с)БО 7. Тому малоцінні необоротні матеріальні активи у податковому обліку повинні бути зараховані до основних засобів (імовірно, другої або третьої групи), і на них повинна нараховуватися амортизація за нормами, передбаченими для відповідної ГРУПИ.
У бухгалтерському обліку
На відміну від 4 класифікаційних груп основних фондів у податковому обліку, в бухгалтерському обліку виділяють 9 груп основних засобів, передбачених Інструкцією № 291 та П(с)БО 7 "Основні засоби", які обліковуються на рахунку 10 "Основні засоби" в розрізі субрахунків:
101 "Земельні ділянки";
102 "Капітальні витрати на поліпшення земель";
103 "Будівлі і споруди";
104 "Машини та обладнання";
105 "Транспортні засоби";
106 "Інструменти, пристосування та інвентар";
107 "Робоча і продуктивна худоба";
108 "Багаторічні насадження";
109 "Інші основні засоби".
У бухгалтерському обліку абсолютно відмінні від податкового обліку: саме поняття основних засобів; порядок списання їх із балансу; нарахування амортизації; зменшення корисності основних засобів тощо.
Поняття "зменшення корисності" основних засобів є новим для вітчизняної економічної науки і господарської практики. В п. 4 П(с)БО 7 "зменшення корисності" визначено як втрата економічної вигоди в сумі перевищення залишкової вартості активу над сумою очікуваного відшкодування.
Під сумою очікуваного відшкодування, згідно із п. 4 П(с)БО 7, розуміють суму, яку підприємство очікує до відшкодування вартості необоротного активу при його майбутньому використанні, включаючи його ліквідаційну вартість.
Зменшення корисності - це вид уцінки об'єкта, яка здійснюється у випадку, коли знос об'єкта, як фізичний, так і моральний, значно більший від нарахованого. Причинами цього є припинення діяльності, для якої використовувався об'єкт, поломки, аварії, підвищений фізичний знос внаслідок стихійних лих, порушення правил експлуатації, і врешті, втрата об'єктом представницьких здібностей.
Втрати від зменшення корисності об'єктів основних засобів, які враховані за початковою вартістю, входять до складу витрат звітного періоду зі збільшенням у балансі суми зносу основних засобів (п. 31 П(с)БО 7). При цьому дебетується субрахунок 975 "Уцінка необоротних активів і фінансових інвестицій" у кореспонденції з субрахунками 131 або 132, тобто суми зменшення корисності не включаються ні до виробничої собівартості, ні до адміністративних витрат, ні у витрати на збут.
Після зменшення корисності об'єкта основних засобів норма його амортизації не змінюється у разі, коли використовується виробничий або прямолінійний метод.
Зменшення корисності об'єктів, які раніше були дооцінені, відображається в порядку, передбаченому для відображення суми уцінки раніше дооцінених об'єктів (п. 31 П(с)БО 7). Цей порядок передбачений п. 20 П(с)БО 7 і встановлює, що в такому випадку на суму зменшення корисності зменшується сума додаткового капіталу (субрахунок 423), нарахованого у зв'язку з попередніми дооцінками об'єкта, а якщо сума зменшення корисності перевищує суму нарахованого додаткового капіталу, то різниця входить у витрати звітного періоду. Вказані витрати відображаються по дебету рах.745.
У процесі використання об'єктів основних засобів відбувається їх фізичний знос, який може відрізнятися від зносу нарахованого. Крім того, змінюються ринкові ціни, відбуваються інфляційні процеси. Все це тягне за собою відхилення залишкової вартості від їх справедливої вартості. Тому, дотримуючись міжнародне практики обліку основних засобів, у П(с)БО 7 "Основні засоби" передбачено переоцінку основних засобів у разі відхилення залишкової вартості від справедливої вартості на дату балансу більш ніж на 10%. У балансі основні засоби відображаються за первісною або залишковою вартістю
Наказом Мінфіну від 30.09.2003 р. № 561 затверджено Методичні рекомендації щодо бухгалтерського обліку основних засобів (далі - МР № 561).
МР № 561 з'явилися на підставі ст. 6 Закону України від 16.07.99 р. № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон № 996). Однак п. 2 ст. 6 Закону № 996 установлено, що Мінфін може здійснювати керівництво питаннями методології бухгалтерського обліку за допомогою П(С)БО чи інших нормативно-правових актів. Ні до тих, ні до інших МП № 561 не відносяться. Більше того, п. 1 самих МР № 561 недвозначно вказує, що вони можуть не застосовуватися. Тобто їх можна проігнорувати і зосередитись на нормативних документах.
У цілому МР № 561 - це інструкція щодо застосування П(С)БО 7 "Основні засоби", яка нагадує Інструкцію з бухгалтерського обліку балансової вартості груп основних фондів, затверджену наказом Мінфіну від 24.07.97 р. №159 (далі - Інструкція №159).
В МР № 561 згадується про первинні документи, якими звичайно супроводжуються операції з основними засобами. Якщо на великих підприємствах оформлення таких документів як підстав для відображення фактів у бухгалтерському обліку вже давно стало нормою, то на невеликих підприємствах іноді бувають упущення.
Розділи МР "Загальні положення" та "Класифікація основних засобів" практично повністю повторюють аналогічні розділи П(С)БО 7. Доцільно звернути увагу на останній абзац п. 7 МР № 561, відповідно до якого підприємства можуть розширювати класифікацію основних засобів, установлену в п. 5 П(С)БО 7, розподіляючи у групах (підгрупах) основні засоби на власні, орендовані й такі, що перебувають в експлуатації, запасі, ремонті, на модернізації, реконструкції, добудуванні, частковій ліквідації тощо. Отже, показано, для яких цілей підприємства можуть використовувати субрахунок другого і третього порядків, дозволені четвертим абзацом Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Мінфіну від 30.11.99 р. №291 (далі - Інструкція № 291).
Те, що рекомендується в МР № 561 щодо бухгалтерського обліку надходження основних засобів, практично повністю повторює норми П(С)БО 7. Переходячи до методології, запропонованої Мінфіном щодо основних засобів в оренді, зауважимо, теоретичну частину викладено стандартно, а записи в додатку до МР № 561 залишають бажати кращого
Рекомендуючи в МР № 561 правила обліку амортизації основних засобів, Мінфін практично повністю повторив норми П(С)БО 7. На жаль, завжди актуальне питання, як заздалегідь
Loading...

 
 

Цікаве