WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБухгалтерський облік, Податки → Види і облік утримань із заробітної плати, порядок виплати заробітної плати на ПП”Ранок” - Курсова робота

Види і облік утримань із заробітної плати, порядок виплати заробітної плати на ПП”Ранок” - Курсова робота

затверджується Кабінетом Міністрів України.
Збір на обов'язкове соціальне страхування сплачується одночасно з отриманням коштів в установах банку на оплату праці. Збір на обов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття платники зборів сплачують також одночасно з отриманням коштів в установах банку на оплату праці і зараховують на рахунок Державного бюджету України.
Підприємства відображають розрахунки по збору на обов'язкове соціальне страхування з профспілковими органами й органами Фонду соціального страхування на субрахунках 652 "За соціальним страхуванням" і 653 "За страхуванням на випадок безробіття" рахунка 65 "Розрахунки за страхуванням".
По кредиту названих субрахунків відображаються суми:
- нарахованого страхового збору в кореспонденції з дебетом рахунків, на які віднесена нарахована заробітна плата, премії і винагороди;
- отриманої від працівників часткової сплати за путівки, видані за рахунок коштів фонду, у кореспонденції з дебетом рахунка ЗО "Каса";
- отримані від профспілкового органу чи органу соціального страхування (у випадках перевищення витрат над сумою відрахувань) у кореспонденції з дебетом рахунка 31 "Рахунки в банках".
По дебету субрахунків 652 і 653 ведеться облік сум перерахованих з поточного рахунку у сплату здійснених відрахувань, а також сум, які відповідно до діючих положень виплачуються за рахунок коштів фонду, різних видів допомоги, що виплачуються працівникам.
Суми нарахованої допомоги та інші витрати, здійснені за рахунок відрахувань на соціальне страхування, відносяться з кредиту рахунка 66 в дебет субрахунку 652 рахунка 65.
Підприємство щокварталу складає у двох примірниках розрахункові відомості по коштах фонду із зазначеними в них сумами нарахованих і сплачених страхових зборів та інших надходжень, а також сумами, витраченими на допомогу, оздоровлення працівників і членів їх сімей та інші заходи, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів Фонду.
На субрахунку 654 відображаються розрахунки за індивідуальним страхуванням на підставі письмових доручень працівників підприємства про перерахування із належної їм оплати праці на рахунки страхових організацій. При цьому дебетується рахунок 66 "Розрахунки з оплати праці" і кредитується рахунок 654 "За індивідуальним страхуванням". По дебету субрахунку 654 відображається перерахування з поточного або іншого аналогічного рахунка, сума страхових внесків по договорах добровільного страхування, які утримані з оплати праці працівників, а також виплату їм страхових сум по договорах страхування.
Субрахунок 655 "За страхуванням майна" передбачений для узагальнення інформації про розрахунки по страхуванню майна
1.1.Нормативні документи, що регулюють облік заробітн6ої плати.
На підприємствах незалежно від форми власності і господарювання трудові відносини регулюються згідно з чинним законодавством, Генеральною і галузевими угодами та колективними договорами.
До основних чинних законодавчих і нормативних актів з питань оплати праці України, зокрема, належать:
- Конституція України;
- Кодекс законів про працю України;
- Закон України "Про оплату праці";
- Закон України "Про колективні договори і угоди";
- Закон України "Про підприємства України";
- Закон України "Про господарські товариства";
- Закон України "Про кооперацію";
- Закон України "Про зайнятість населення";
- Закон України "Про відпустки";
- постанови Кабінету Міністрів України щодо визначення умов оплати праці працівників бюджетних сфер, керівників державних підприємств, порядку розрахунку середньої заробітної плати та ін.
Створена в Україні законодавча база з питань оплати праці має ринкову спрямованість і покликана забезпечити:
1) роздержавлення тарифної системи, всього процесу організації та регулювання оплати праці, переведення його від принципів державно-централізованих методів на систему колективних переговорів з одночасним введенням, поряд з економічними механізмами, певної частини адміністративно-державного регулювання оплати праці методами, що притаманні державам з розвинутою економікою;
2) систему диференціації оплати праці, що включає:
- міжгалузеву диференціацію мінімальної заробітної плати;
- кваліфікаційну диференціацію тарифних ставок (окладів) робітників та посадових окладів керівників, фахівців і службовців;
- міжпрофесійну (міжпосадову) диференціацію оплати праці;
- диференціацію доплати за умови праці;
3) становлення такої системи господарювання, коли регулятором розмірів заробітної плати виступає зароблені колективом підприємства кошти на оплату праці. Основним джерелом коштів на оплату праці всіх госпрозрахункових підприємств і організацій повинен бути доход, одержаний в результаті їх господарської діяльності;
4) зближення економічних умов оплати праці найманих працівників на підприємствах різних видів, форм власності та господарювання.
При організації трудових відносин на підприємстві необхідно виходити з того, що основні права й обов'язки щодо організації оплати праці передано державою підприємствам. Отже, організація, нормування, оплата і стимулювання ефективної праці повинні бути у центрі всієї економічної роботи. В нинішніх, все ще важких економічних умовах раціонально організована праця та її оплата на нових, демократичних засадах дозволить створити додаткові джерела для заохочення вищих показників, збільшити доходи працівників і залучити широкі їх верстви до активного пошуку ефективних рішень в організації праці та виробництва.
Конституція України, прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р., забезпечує права і свободи громадян України на задоволення політичних, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів.
Останнє видання Кодексу (за станом законодавства та постанов Пленуму Верховного Суду України на 1 листопада 1997 р.) має назву "Кодекс законів про працю України з постатейними матеріалами" (К., Юрінком Інтер, 1998) з окремим додатком -Закон України "Про внесення змін про працю України" від 18 вересня 1998 р. № 117-XIV, який не був врахований в основному тексті. Додаткові зміни до Кодексу внесені Законом України "Про внесення змін до Кодексу законів про працю України" від 24 червня 1999 р. № 1356-XIV.
Це видання містить найбільш повне систематизоване зібрання законодавчих актів про працю, що зумовило включення до нього, крім Кодексу законів про працю України, близько 250 додаткових нормативно-правових актів, а саме: законів України, указів Президента України, постанов Кабінету Міністрів України, великої кількості нормативних актів міністерств і відомств.
У редакції Кодексу враховано, що з часу отримання Україною незалежності більш як на дві третини оновлені та змінені підзаконні нормативні акти, а Верховий Суд України прийняв ряд важливих постанов і узагальнив судову практику з розгляду трудових спорів. Врахована також особливість законодавства про працю України, яка полягає в тому, що до цього часу застосовується нормативні акти колишнього Союзу РСР, якщо вони не суперечать Конституції та законом України. Правовою підставою для застосування союзного законодавства є постанова Верховної Ради України від 12 вересня 1991 р. "Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР".
Закони СРСР, постанови Ради Міністрів СРСР, нормативні акти міністерств і відомств колишнього Союзу РСР в цій курсовій як і в
Loading...

 
 

Цікаве