WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБухгалтерський облік, Податки → Історія розвитку господарського обліку - Реферат

Історія розвитку господарського обліку - Реферат

італійської форми, яка ґрунтується на застосуванні подвійного запису.
Розширення торговельних зв'язків сприяло розвитку теорії та практики бухгалтерського обліку, але все більше ускладнювало розрахунки між покупцями та продавцями. Л. Пачолі зробив першу спробукласифікації форм розрахунків. Вона цікава тим, що Л. Пачолі вже розумів усю важливість визначення джерел покриття заборгованості за куплені товари, з-поміж яких він виокремлює: 1) готівку; 2) кредит; 3) товари; 4) погашення кредиторської заборгованості дебіторською і т. ін.
Розглядає він також і випадки, коли операція здійснюється за рахунок кількох джерел одночасно. Зрозуміло, що запропонована ним класифікація не є вичерпною, бо за її межами залишилися такі форми, як безпосередній обмін товару на товар, купівля товару в кредит; співвідношення готівкових і кредитних грошей; переведення заборгованості фірми на іншу фірму чи особу тощо, однак сам підхід Л. Пачолі до таких операцій і нині дивує глибиною проникнення автора в суть справи. На жаль, це зрозумів і оцінив тільки А. Дюпон у своїй праці (Париж, 1925), присвяченій історії виникнення подвійної бухгалтерії. Комбінації Л. Пачолі А. Дюпон назвав моделями, підхід-моделюванням і порівняв його метод з методом Р. Декарта.
Обґрунтуванню подвійного запису належить в трактаті Л. Пачолі значне місце. Він роз'яснює, що за кожною статтею Журналу треба робити два записи в Головній книзі: один - в розділі "Віддати", інший - в розділі "Мати". Запис операцій з боржником завжди починається словом "на", а з кредитором - - "від", причому все, що стосується боржника, розміщується з лівого, а кредитора (довірителя) - з правого боку сторінки. Пізніше лівий і правий боки сторінки почали називати (називають і досі) "дебет" і "кредит".
Статті Головної книги, підкреслює Л. Пачолі, абсолютно взаємозалежні. У Головній книзі ніщо не може бути занесено у розділ "Віддати", якщо його немає в розділі "Мати"; так само не можна розмістити в "Мати" суму, яку не занесено у "Віддати". Відтак у "Віддати" має бути такий самий підсумок, як і в "Мати", тобто утворюється так званий бухгалтерський баланс. Якщо підсумки будуть різні, треба шукати якогось помилкового запису. З цього випливає, що Л. Пачолі трактує баланс як наслідок подвійного запису, що є цілком справедливим.
Л. Пачолі не тільки рекомендує подвійний запис, але вказує і на способи виправлення помилок у веденні обліку, від яких ніхто не застрахований. Цікаво, що ці способи не дуже відрізняються від сучасних.
У "Трактаті" розглянуто також головні вимоги до діловодства, оформлення первинних документів, їх зберігання, тобто практично весь комплекс операцій з бухгалтерського обліку.
Заслуги Л. Пачолі-бухгалтера перед людством неоціненні. Його цілком заслужено називають "батьком бухгалтерії", оскільки він уперше:
- теоретично обгрунтував подвійний запис та визначив суть понять "дебет" і "кредит", хоч сам він цими термінами не користувався;
- створив персоналізовану модель обліку і тим самим забезпечив можливість його правового забезпечення;
- сформулював головні засади бухгалтерського обліку як самостійної галузі науки;
- поширив систему бухгалтерського обліку на все господарське життя, не обмежуючись, як його попередники, діяльністю окремого підприємства;
- запровадив у бухгалтерський облік головні принципи моделювання;
- об'єднав у одне ціле подвійний запис і окремі поточні рахунки.
На жаль, заслуги Л. Пачолі були надовго забуті. Про них згадали тільки наприкінці XIX століття, коли в 1878 р. з рішення виконавчого комітету общини містечка Сан-Сеполькро, де він був похований, Пачолі спорудили пам'ятник з таким написом: "Луці Пачолі, який був другом і радником Леонардо да Вінчі та Леона Баттісти Альберті, який першим дав алгебрі мову і структуру науки, який застосовував своє велике відкриття до геометрії, винайшов подвійну бухгалтерію і визначив у математичних працях засади та незмінні норми для наступних досліджень..."
Проте заслуги Л. Пачолі визнавались як за його життя, так і після смерті далеко не всіма. Йому закидали передовсім елементарність практичних пропозицій. Треба визнати, що ці закиди, особливо з боку італійських бухгалтерів - сучасників Л. Пачолі, великих знавців свого діла - були слушними. Сам. Л. Пачолі, будучи математиком, а не професіональним бухгалтером, не відобразив у своєму "Трактаті", крім торгівлі, обліку в інших галузях господарства. Нарешті, суттєвим недоліком концепції Л. Пачолі було ототожнення власного майна купця з майном його фірми.
Але це все не применшує заслуг Л. Пачолі - творця системи подвійної бухгалтерії. Поступово ця система завойовувала всю Європу. Збільшувалась кількість праць, автори яких популяризували ідеї подвійної бухгалтерії (подвійного запису). Широкою популярністю користувався, зокрема, курс практика і знавця обліку Доменіко Манчі-ні, який дав першу чітку класифікацію рахунків. Праця Д. Манчіні у Венеції витримала аж сім видань (1534,1540,1554,1564,1565,1573,1574).
Наступним великим бухгалтером став також математик Джі-роламо Кардано, який убачав у бухгалтерії науку, що безпосередньо перетиналася з математикою. У своєму дослідженні з математики, виданому 1539 року, два розділи він спеціально присвятив бухгалтерському обліку.
Нарешті в 1549 р. Вольфганг Швайкер чітко сформулював мету бухгалтерського обліку; звернув увагу на подвійний запис як метод такого обліку і запропонував спосіб визначення прибутку за допомогою подвійного запису. Він також запровадив правило, що за ним записи в бухгалтерському обліку можна робити тільки на підставі документів, та упорядкував кореспонденцію рахунків, що стало початком формування плану рахунків.
У XVII ст. ідеї Л. Пачолі почали впроваджуватись і в інші галузі господарства. Великий математик Сімон ван Стевін (1608) поширив подвійний запис на всі операції державного рахівництва, визнавши облік окремою наукою. У 1633 р. філософ, юрист і теолог Людовіко Флорі вперше опрацював схему регістру, який пізніше отримав назву "Журнал-Головна".
Майже одночасно в опублікованих працях висвітлюються питання постійної інвентаризації, синтетичного та аналітичного обліку, принципи оцінки та методи калькуляції (Жак Саврі, 1675), описуються французька форма обліку, правила подвійного запису і детально розроблена класифікація рахунків (Матьє де ла Порт, 1685).
Стара італійська форма постійно вдосконалювалась. 1688 року Ф. Гаратті запропонував принципи нової італійської форми рахівництва.
XV століття ознаменувалося відкриттям нових земель та бурхливим розвит-ком торгівлі. Бухгалтерський облік із розвитком торгівлі використовувався як система обліку в окремих купецьких
Loading...

 
 

Цікаве