WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБухгалтерський облік, Податки → Методика обліку, аналізу і аудиту витрат звітного періоду” (на прикладі ЗАТ „Коломийська швейна фабрика”) (магістерська) - Реферат

Методика обліку, аналізу і аудиту витрат звітного періоду” (на прикладі ЗАТ „Коломийська швейна фабрика”) (магістерська) - Реферат

зазначеним стандартом до виробничої собівартості тепер не входять адміністративні витрати і витрати на збут.
Облік витрат на виробництво продукції на ЗАТ "Коломийська швейна фабрика" ведеться на рахунку 23 "Виробництво" у дебет якого списується:
- прямі матеріальні витрати з рахунка 20 "Виробничі запаси";
- прямі витрати на оплату праці - з рахунка 66 "Розрахунки з оплати праці";
- загальновиробничі витрати з рахунка 91 "Загальновиробничі витрати".
Синтетичний облік витрат на виробництво здійснюється в журналі - ордері № 10.
Прямі матеріальні витрати.
Матеріальні затрати - це сума витрачених на виробництво сировини, матеріалів, напівфабрикатів, палива, енергії [24:9].
Відповідно до п. 12 ПБО-16 до складу цього виду витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу вироблюваної продукції, купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкту витрат.
На розсуд підприємства у складі цієї групи статей, як і раніше, можуть виділятися такі "під статті":
- сировина і матеріали;
- напівфабрикати власного виробництва;
- купівельні комплектуючі вироби, роботи й послуги виробничого характеру сторонніх організацій та підприємств;
- поворотні відходи (віднімаються).
На підприємствах з безперервним виробничим процесом, а це прямо стосується ЗАТ "Коломийська швейна фабрика" можуть до складу цієї групи статей включати й зміну вартості незавершеного виробництва, яка визначається на початок та на кінець місяця.
Хоча це прямо і не випливає з п.12 ПБО 16, але до складу прямих матеріальних витрат слід відносити і витрати на паливо-енергетичні ресурси, що їх витрачають на технічні і технологічні цілі. Такий висновок можна зробити виходячи з того, що цей вид витрат "не вписується" ні в одну, іншу статтю калькуляції. Крім того, при класифікації витрат за елементами у ПБО 16 (п.22) відповідні витрати прямо віднесені до матеріальних витрат.
Спільним для витрат, що включаються до цієї групи статей є те, що усі вони є (за термінологією ПБО-9) запасами, і включення їх до складу витрат визначається виходячи з первісної вартості та методу оцінки списання запасів.
Особливістю ПБО-9 є те, що вперше у вітчизняній практиці чітко розмежовано вартість придбання запасів та вартість, за якою ці запаси списують на виробництво. Придбані (отримані) або вироблені запаси зараховують на баланс підприємства за первісною вартістю, яка залежить від умов їх одержання. Важливим також є поняття справедливої вартості. А справедлива вартість відповідно до ПБО-19 - це "сума, за якою може бути здійснений обмін активу, або оплата зобов'язання в результаті операції між обізнаними, зацікавленими та незалежними сторонами".
Визначають справедливу вартість згідно з додатком до ПБО-19 для різних груп запасів по різному.
Для матеріалів такою визначається відновлювальна вартість (сучасна собівартість придбання). У свою чергу сучасна собівартість придбання складається з таких самих елементів, що й собівартість запасів під час придбання за оплату. Тобто за інших рівних умов справедлива й первісна вартість повинні збігатися.
Основою побудови обліку матеріалів є їхня кількісно-якісна характеристика, тому обов'язковим є показники кількості та якості у первинних документах в момент передачі їх у виробництво.
Під відпуском матеріалів на виробництво розуміють їх споживання безпосередньо у процесі виробництва. Відпуск на виробництво сировини, матеріалів на ЗАТ "Коломийська швейна фабрика" здійснюється на основі оформлених документів, у яких зазначається їхні вага, об'єм, площа або кількість відповідно до діючих норм витрат.
Основними документами для оформлення відпуску матеріалів на виробництво на ЗАТ "Коломийська швейна фабрика" є розкрійні картки.
На промислових підприємствах відпуск матеріалів на виробництво здійснюється за допомогою лімітно-забірних карток (форма М-8 або М-9), акту-вимоги на заміну (додатковий відпуск) матеріалів (форма М-10), накладної вимоги на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів (форма М-11).
За лімітно-забірними картками відпускаються матеріали на які встановлені ліміти.
Ліміт на відпуск матеріалів на виробництво встановлюється на основі діючих норм витрат матеріалів і виробничих програм з урахуванням залишків матеріалів.
Матеріали понад ліміт видаються по вимозі зі штампом "понад-ліміт".
На ЗАТ "Коломийська швейна фабрика" що місячно в цехах складають відомості-звіти про витрачання матеріалів на виробництво по кожному номенклатурному номері. Для цього використовуються дані про надходження, витрачання та повернення матеріалів із цехів з обліком їх залишку на початок і кінець місяця.
На основі первинних документів використання матеріалів оформляється наступною бухгалтерською проводкою:
Дт 23 "Виробництво"
Кт 201 "Сировина і матеріали"
Аналогічно відображається і витрачання палива, запасних частин, малоцінних і швидкозношуваних предметів.
Облік витрат матеріалів не завжди відображає дійсне споживання сировини, матеріалів у виробництві, оскільки на кінець звітного періоду в цехах можуть бути залишки невикористаних матеріалів, отриманих зі складу.
У виробництвах, де матеріали використовуються при виготовлені кількох видів продукції, фактичні витрати їх на окремі види продукції визначаються за встановленим коефіцієнтом і пропорційно нормативним витратам на фактичний випуск продукції, пропорційно кількості або масі виробленої продукції, пропорційно прямим витратам матеріалу або іншими методами.
Для обліку матеріальних витрат вигідним є їх відношення до майбутнього продукту праці.
Також на ЗАТ "Коломийська швейна фабрика" розробляються норми матеріальних витрат. Вони включають:
- норми затрат сировини і основних матеріалів;
- норми затрат допоміжних матеріалів на одиницю продукції;
- норми палива та енергії на технологічні цілі.
Норми матеріальних затрат бувають:
БРУТТО - включають норму обов'язкових відходів;
НЕТТО - це чисті затрати сировини і матеріалів, палива та енергії.
Норми затрат розробляються спеціалістами по технології виробництва.
Вони відображаються у нормативних картах. Нормативні карти складаються на кожен вид продукції, затверджуються керівником підприємства [25:454].
Вони передаються у нормативне бюро або плановий відділ ЗАТ "Коломийська швейна фабрика" і служать для попереднього контролю. Однак, необхідним є і платіжний контроль, тому що відпуск матеріалів, сировини зі складів цехам ще не є кінцевим витрачанням, а розглядається лише, як внутрішнє переміщення товарно-матеріальних цінностей. Всі первинні документи формуються за напрямками витрачання матеріалів і на їхній основі складається розробна таблиця 1. В цій таблиці показується сума списаних матеріальних цінностей навиробництво і конкретно по замовленнях. Спочатку записуються дані по цеху 1, а потім по
Loading...

 
 

Цікаве