WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБухгалтерський облік, Податки → Методика обліку, аналізу і аудиту витрат звітного періоду” (на прикладі ЗАТ „Коломийська швейна фабрика”) (магістерська) - Реферат

Методика обліку, аналізу і аудиту витрат звітного періоду” (на прикладі ЗАТ „Коломийська швейна фабрика”) (магістерська) - Реферат

похідною цієї функції. Це витрати на останню за часом виготовлення одиницю продукції. Показник граничних витрат використовується при аналізі доцільності зміни обсягу виробництва продукції.
Змінні витрати - це витрати, загальна сума яких за певний час залежить від обсягу виготовленої продукції. В свою чергу їх можна розділити на пропорційні та непропорційні.
Пропорційні витрати змінюються прямо пропорційно обсягу виробництва. Для них коефіцієнт пропорційності Кп= 1. До пропорційних належать переважно витрати на сировину, основні матеріали, комплектуючі вироби, відрядну заробітну плату робітників.
Непропорційні витрати поділяються на прогресуючі та дегресуючі. Прогресуючі витрати зростають більшою мірою, ніж обсяг виробництва Kп›1. Вони виникають тоді, коли збільшення обсягу виробництва вимагає більших витрат на одиницю продукції. Це, наприклад, витрати на відрядно-прогресивну оплату праці, додаткові рекламні та торгові витрати та інші. Дегресуючі витрати зростають менше, ніж обсяг виробництва Кп < 1. До них належать витрати на експлуатацію машин і обладнання, його ремонт.
На малюнку 1.1. графічно показана динаміка загальних постійних витрат і змінних. Динаміка витрат на одиницю продукції, виходячи з наведеної закономірності. Так, змінні пропорційні витрати на одиницю продукції залишаються на одному рівні незалежно від обсягу виробництва. На графіку їх лінія буде паралельна осі абсцис.
Постійні витрати знижуються на одиницю продукції із зростанням її обсягу по параболічній кривій. Для дегресуючих витрат залишається та ж динаміка, тільки різкіше виражена.
У Типовому положенні з планування, обліку і калькулювання собівартості продукції у промисловості витрат також ототожнюються з собівартістю "Собівартість промислової продукції (робіт, послуг) - це виражені в грошовій формі поточні витрати підприємства утворюють виробничу собівартість, а витрати на виробництво і збут - повну собівартість продукції.
Затрати розглядалися різними економістами з різних боків і з різною метою.
Зокрема, К.Маркс пов'язував дослідження затрат з намаганням дослідити особливості експлуатації найманої праці, які відображаються у вартості ї, зрозуміло, в затратах. Затрати праці він тлумачить як затрати суспільства.
Затрати виробництва менші за суспільні витрати на неоплачену додаткову працю, яка є джерелом прибутку. Відповідно до економічної теорії К.Маркса прибуток знаходиться за межами затрат.
На відмінну від К.Маркса сучасні західні економісти включають прибуток підприємства в затрати, розцінюючи його як плату за ризик. В їхній теорії затрати виробництва, які включають в себе нормальний середній прибуток, називаються економічними затратами.
Існує дуже складна класифікація витрат. Згідно Типовому положенню № 473 витрати на виробництво класифікуються за такими ознаками, які подані в таблиці 1.1.
Першу ознаку класифікації витрат (за місцем виникнення) також тлумачать, як поділ затрат за належністю їх до виду діяльності.
В економічній практиці види виробничої діяльності поділяються на: основну, допоміжну і непромислове господарство
До основного виробництва належать цехи, дільниці, що беруть безпосередньо участь у виготовленні продукції.
Допоміжне (підсобне) виробництво призначене для обслуговування цехів основного виробництва: виконання робіт по ремонту основних засобів, забезпечення інструментами, запасними частинами для ремонту устаткування, різними видами енергії (холодом, парою), тарою, транспортними та іншими послугами.
Таблиця 1.1
Класифікація витрат
Ознаки Витрати
1. За центрами відповідальності (місцем виникнення витрат) Витрати виробництва, цеху, дільниці, технологічного переділу, служби
2. За видами продукції, робіт, послуг Витрати на вироби, типові представники виробів, групи однорідних виробів, одноразові замовлення, валову, товарну, реалізовану продукцію
3. За єдністю складу витрат Одноелементні, комплексні
4. За видами витрат Витрати за економічними елементами та за статтями калькуляції
5. За способами перенесення вартості на продукцію Витрати прямі і непрямі
6. За ступенем випливу обсягу виробництва на рівень витрат Витрати змінні, постійні
7. За календарними періодами Витрати поточні, довгострокові, одноразові
8. За доцільністю витрачання Витрати продуктивні, непродуктивні
9. За визначенням відношення до собівартості продукції Витрати на продукцію, витрати періоду
До нього належать ремонтні цехи, експериментальні, енергетичні, тарні, транспортні, компресорні підрозділи.
До непромислового господарства належать: не заводський транспорт, житлово-комунальне господарство та культурно-побутові підрозділи, які беруть участь у виробництві продукції.
Усі витрати на виробництво включаються до собівартості окремих видів продукції, робіт і послуг ( у тому числі окремих виробів, виготовлених за індивідуальними замовленнями), груп однорідних виробів, типових представників виробів, напівфабрикатів [26:110].
За єдністю складу витрати поділяються на одно елементі та комплексні. Одно елементі - складаються з одного елементу витрат, комплексні - з кількох економічних елементів.
За видами витрат класифікуються за економічними елементами та за статтями калькуляції.
Під економічним елементами витрат розуміють сукупність економічно однорідних витрат в грошовому виразі за їх видами. На малюнку 1.2. подана класифікація витрат за економічними елементами.
Класифікація витрат на виробництво за елементами дає змогу відповісти на запитання, що витрачено на виробництво продукції [25:516].
Така класифікація витрат використовується з метою:
- визначення розміру оподаткованого прибутку;
- визначення суми національного доходу;
- планування витрат (складання кошторисів);
- розрахунку різних економічних показників (матеріаломісткості, трудомісткості).
Класифікація витрат за елементами не дає відповіді на запитання на яку конкретну мету зроблені витрати. Тому ця класифікація хоч і має значення в економічній роботі, вона повинна доповнюватись класифікацією витрат за статтями калькуляції.
Статті калькуляції показують, як формуються витрати для визначення собівартості продукції - одні витрати показуються за їх видами (елементами), інші за комплексними статтями (включають декілька елементів). При цьому один елемент витрат може бути присутнім у кількох статтях калькуляції. Групування затрат за статтями калькуляції подано на рисунку 1.3.
У деяких галузях відхилення від наведеної системи групування затрат у розрізі статей калькуляції значне.
На відмінну від класифікації витрат за економічними елементами класифікація за статтями калькуляції більш складна.
Кожна з статей носить комплексний характер (за виключенням основна та додаткова заробітна плата).
Навіть стаття "Сировина та матеріали" включає в себе крім елемента "матеріали" і інші елементи (заробітна плата за розвантажувальні роботи,витрати пов'язані з
Loading...

 
 

Цікаве