WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБухгалтерський облік, Податки → Методика обліку, аналізу і аудиту витрат звітного періоду” (на прикладі ЗАТ „Коломийська швейна фабрика”) (магістерська) - Реферат

Методика обліку, аналізу і аудиту витрат звітного періоду” (на прикладі ЗАТ „Коломийська швейна фабрика”) (магістерська) - Реферат

програми збуту, визначені обсягу продажу, ціни на продукцію, величини доходу від реалізації необхідним є формування кошторису збутових витрат. Ринкове господарювання вимагає від фірм надання значної уваги витратам збуту, розробки чіткої системи їх класифікації, планування обліку і контролю за ефективністю їх здійснення.
Враховуючи переваги та недоліки групування збутових витрат, поданого в Типовому положенні з планування, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) у промисловості та в Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", розроблено систему їх класифікації (таблиця 2.4).
Таблиця 2.4
Збутові витрати ЗАТ "Коломийська швейна фабрика"
Функціональні статті витрат Калькуляційні статті витрат
Витрати на складування продукції та підтримання товарно-матеріальних запасів - заробітна плата складських працівників і відрахування з неї на соціальні заходи;
- утримання, ремонт та амортизація складських приміщень, обладнання і механізмів;
- орендна плата;
- страхування продукції
- нестачі допоміжних матеріалів
Витрати на пакування продукції - вартість пакувальних матеріалів, яку включають до ціни продукції;
- витрати на ремонт обладнання;
- заробітна плата та відрахування на соціальні заходи працівників, зайнятих пакуванням продукції.
Витрати пов'язані з транспортуванням продукції (товаро рухом) - витрати на вантажно-розвантажувальні роботи;
- витрати на ремонт, запасні частини, амортизацію автомобільного транспорту;
- страхування продукції;
- оплата митних витрат
Витрати на управління збутовою діяльністю - основна і додаткова заробітна плата з відрахуваннями на соціальні заходи працівників відділу збуту;
- утримання, амортизація і ремонт приміщень служби збуту;
- витрати на відрядження;
- витрати на підвищення професійного рівня працівників відділу
Інші витрати - витрати на юридичні консультації, страхування ризиків;
- витрати на сумнівні та безнадійні борги
Оскільки виникнення сумнівної, згодом безнадійної заборгованості в значній мірі пов'язане з прогалинами в роботі відділу збуту, то створення, резерву сумнівної заборгованості та списання безнадійних боргів правомірно було б, на нашу думку, відносити до витрат на збут.
Для цілей управління доцільно провести поділ збутових витрат щодо обсягу продажу на змінні й умовно-постійні. Змінні витрати (залежать від обсягу продажу) - це витрати на транспортування, відрядну оплату праці експедиторів, витрати на зберігання продукції, сортування, планування, доопрацювання, комплектування, витрати на тару, на оформлення замовлень, на відрядження, комісійні, знижки з ціни. Умовно-постійні витрати (не залежать від зміни обсягу продажу) - це витрати на заробітну плату спеціалістів-погодинників разом з відрахуваннями на соціальні заходи, витрати на оренду, утримання і експлуатацію основних засобів, витрати на техніку безпеки, на придбання додаткової інформаційної літератури, адміністративно-управлінські. Такий поділ дає змогу приймати рішення щодо обсягів збуту продукції, ціни реалізації, величини заробітку персоналу, зайнятого в системі товароруху.
Облік збутових витрат доцільно організувати у розрізі таких калькуляційних об'єктів: товарні групи, географічні регіони, групи споживачів, центри відповідальності та центри витрат. Центри витрат збутової діяльності можна поділити на:
а) пов'язані з виробництвом продукції: сортування, пакування, складування, де виникають додаткові збутові витрати;
б) пов'язані з товарорухом, - опрацювання замовлень, юридичне і документальне їх оформлення, транспортування. Центрами додаткових витрат збуту є склади готового одягу. Облік складських витрат доцільно організувати за матеріально відповідальними особами, контроль за діяльністю яких здійснюють на підставі звітних даних.
Звітність завідуючих складами готової продукції можна поділити за періодичністю на:
щоденну - картки складського обліку;
щотижневу - накопичувальна відомість залишків готової продукції або оборотна відомість, відомість збутових витрат;
квартальну, річну - баланс, інвентаризаційна відомість.
Ведення обліку за допомогою автоматизованих систем дає можливість отримувати інформацію про рух готової продукції у будь-який момент - на запит. Складські звіти необхідні відділу збуту для забезпечення оперативного контролю за виконанням програми збуту та виявлення відхилень від запланованого рівня товарного запасу [10:119].
Товарорух - це діяльність підприємства, пов'язана з плануванням, практичною реалізацією і контролем за фізичним переміщенням готових виробів від місця їх виготовлення до споживачів з метою задоволення їх потреб і запитів на отримання прибутків. У сфері товароруху виникають чисті збутові витрати, пов'язані з актами купівлі-продажу, зміною форм вартості, транспортуванням продукції. Облік збутових витрат системи товароруху доцільно організувати за такими сегментами: асортименті групи, регіональні представництва, групи клієнтів, канали розподілу. Витрати, що виникають внаслідок збуту продукції можна поділити на прямі та непрямі. Прямі - безпосередньо відносять на сегмент, непрямі - розподіляють між сегментами на основі обраної бази (рис. 2.5.).
Зауважимо, що практика розподілу збутових витрат, яка сталася на ВАТ ЗАТ "Коломийська швейна фабрика" - пропорційно до виробничої собівартості готової продукції або ж виручки від реалізації продукції, має ряд недоліків:
- розподіл збутових витрат пропорційно до виробничої собівартості призводить до того, що матеріало - і трудомістка продукція стає ще дорожчою за рахунок включення до її вартості більшої частини непрямих накладних витрат;
- розподіл збутових витрат пропорційно до загальної вартості реалізації, маючи на меті рівномірно віднести витрати на групи реалізованої продукції на основі визначеного коефіцієнта розподілу, сприяє збільшенню вартості і так дорогого пошитого одягу, хоча насправді витрати на складування та транспортування цієї продукції можуть бути незначними.
Вважаємо, що практику розподілу збутових витрат пропорційно до загальної вартості реалізації доцільно застосовувати лише у тих випадках, коли на підприємств є продукція, яка, окрім, значних виробничих витрат, потребує додаткових особливих умов зберігання або транспортування. У всіх інших випадках економічно обґрунтованим є розподіл збутових витрат, особливо витрат на складування, між групами продукції на основі використання натуральних показників обсягів реалізації - кількість штук, упаковок, вага продукції.
Розподіл непрямих транспортних витрат між географічними ринками збуту можна проводити, виходячи з питомої ваги кількості продукції, реалізованої на даному ринку. Для збільшення точності віднесеннявказаних витрат на ринкові сегменти, рекомендуємо використовувати за базу розподілу величину прямих витрат на транспортування, а на групи продукції - кількість отриманих замовлень оскільки величина витрат
Loading...

 
 

Цікаве