WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБухгалтерський облік, Податки → Удосконалення нарахування амортизації основних засобів - Реферат

Удосконалення нарахування амортизації основних засобів - Реферат


Реферат на тему:
Удосконалення нарахування амортизації основних засобів
Основні засоби є одним з основних елементів у балансі практично будь-якого підприємства. Визначальними чинниками, які впливають на залишкову вартість, є вибраний метод амортизації, строк корисного використання об'єктів та встановлена ліквідаційна вартість. Але ці питання не регламентуються стандартами і в практичній діяльності вирішуються зовсім не з позицій доцільності, а з намаганням мінімізувати витрати часу та фінансів, обираючи найпростіші варіанти. Це призводить до нівелювання показників наявності та використання основних засобів для користувачів фінансової звітності і робить неможливим порівняльний аналіз на декількох підприємствах, особливо за відсутності розкриття цього питання в обліковій політиці.
За статистикою в Україні здебільшого використовують податковий, прямолінійний та метод зменшення залишкової вартості.
Найбільший вплив на вибір методу нарахування амортизації у практичній діяльності мають такі фактори:
1. простота/складність методу та можливість його застосування
2. вплив на собівартість продукції та вартість засобів у звітності
3. кваліфікація робітника, уповноваженого вирішувати це питання
4. наявність корпоративної політики у сфері нарахування зносу
Не існує єдиної думки щодо найкориснішого або найдоцільнішого з методів. Значну кількість прихильників має податковий метод. На думку С. Єленчук, найбільш прийнятним для української економіки є прямолінійний метод [1, с.206]. Н. Горицька вважає найкориснішим для підприємств кумулятивний метод [2, с.24]. С. Євтушенко притримується думки, що найбільш придатним до практичного застосування (в с/г підприємствах) є метод прискореного зменшення залишкової вартості [3, с.12]. Н. Виговська стверджує, що якщо основні засоби приносять більші доходи на початку строку їх корисної служби, то найдоцільніше застосовувати методи прискореної амортизації [4, с.12]. Т. Кононенко та В. Замлинський пропонують використовувати метод подвійного зменшення залишкової вартості з поділом всіх основних засобів на чотири групи з чітко визначеними строками експлуатації об'єктів [5, с.28].
У питанні вибору методу нарахування амортизації пропонуємо виходити з двох позицій:
1. принцип обачності
2. очікуваний спосіб отримання економічних вигод від використання об'єктів
Принцип обачності. Найбільше принципу обачності відповідає метод зменшення залишкової вартості, який дає найбільшу суму амортизації в перші роки використання об'єкта. Слідом за ним йдуть метод прискореного зменшення залишкової вартості та кумулятивний. За рівномірного випуску продукції показники виробничого методу наближаються до прямолінійного. В перші роки приблизно такий же результат дає податковий метод.
Очікуваний спосіб отримання економічних вигод від використання об'єктів. Як показує практика, при виборі методу амортизації часто відбувається нехтування даним критерієм. Доцільним вважаємо законодавче закріплення запропонованого алгоритму вибору амортизації в залежності від типу основного засобу, представленого на рис 1.
Запропонований алгоритм може застосовуватись практично на всіх підприємствах, крім сільськогосподарських. В основу покладено умовний поділ основних засобів на 2 типи: а) безпосередньо зайняті у виробництві, допоміжні та обслуговуючі (рахунки обліку 104, 105, 106); б) інші основні засоби, які в основному представляють інфраструктуру підприємства (рахунки обліку 102, 103, 107, 108, 109). Стосовно першого типу об'єктів, то для всіх основних засобів, щодо яких є можливість достовірно та з мінімальними витратами визначити обсяг виробленої продукції, застосовується виробничий метод.
Рис. 1. Алгоритм вибору методу амортизації основних засобів
Для транспортних засобів, цей метод пропонується в обов'язковому порядку. Якщо ж визначити фактичну потужність важко або неможливо, то застосовується один з т.зв. прискорених методів, що сприятиме швидшому поверненню капітальних вкладень. Для цього всі засоби першого типу згруповано на три класи, в основу яких покладено швидкість зносу (насамперед морального) та характер застосування. До першого класу відносять високотехнологічні об'єкти - електронно-обчислювальні машини, периферійну техніку, інформаційні системи - та пропонується використовувати метод зменшення залишкової вартості, який показує найшвидшу динаміку амортизації.
До другого класу відносять основну масу виробничих об'єктів - різноманітні машини та устаткування, верстати, двигуни, пристрої - із застосуванням методу прискореного зменшення залишкової вартості, який за обсягами нарахованої амортизації показує усереднений результат серед трьох прискорених методів. Третій клас складають допоміжні об'єкти - інструменти, прилади, офісне обладнання - з використанням кумулятивного методу. Групування основних засобів зроблено на основі Державного класифікатора "Класифікація основних фондів" [6].
До другого типу основних засобів (рахунки обліку 102, 103, 107, 108, 109) віднесено специфічні об'єкти, які можуть не приймати безпосередньої участі у виробничому процесі, важко визначити їх фактичну потужність та не складають питому частину основних засобів на підприємствах (крім сільськогосподарських). До цієї групи пропонуємо застосовувати прямолінійний метод.
Наступним моментом, який суттєво впливає на величину нарахованої амортизації, є визначення строку корисного використання. Надана свобода в цьому питанні приводить до того, що на однаковий об'єкт на різних підприємствах такий строк може суттєво відрізнятись. Дослідження процесу нарахування амортизації в інших країнах показує, що прогресивним підходом є законодавчий поділ основних засобів на групи зі встановленням строків корисного використанням.
Іншим ключовим моментом є визначення ліквідаційної вартості основних засобів. Відсутність загальноприйнятої методики призвела до того, що цей показник оцінюється навмання і не ґрунтується на яких-небудь наукових засадах.
Виходячи з визначення ліквідаційної вартості, її можна розрахувати за формулою:
Л = ( М * Ц - В ) * (І/100)n
де Л - ліквідаційна вартість;
М - кількість отриманих матеріальних цінностей від ліквідації об'єкта;
Ц - ціна за одиницю отриманих від ліквідації матеріальних цінностей;
В - витрати, пов'язані з продажем/ліквідацією;
І - середній річний індекс споживчих цін протягом n років;
n - кількість років корисного використання об'єкта.
Зрозуміло, що індекс споживчих цін майбутніх років можна взяти лише прогнозний або скористатись усередненим показником за декілька останніх років. Але за умов високих темпів інфляції може скластись ситуація, коли розрахункова ліквідаційна вартість перевищить первісну. Тому неприпустимо співставляти ліквідаційну (як майбутню) та первісну вартості при розрахунку амортизації. Пропонуємо внести зміни до визначення ліквідаційної вартості, виклавши його у такій редакції:ліквідаційна вартість - теперішня (поточна) сума коштів або вартість інших активів, яку підприємство очікує отримати від реалізації (ліквідації) необоротних активів після закінчення строку їх корисного використання (експлуатації), за вирахуванням витрат, пов'язаних з продажем (ліквідацією).
Ліквідаційну вартість доцільно розраховувати лише для об'єктів, що знаходяться на рах. 103, 104, 105 та мають у своїй структурі суттєву однорідну складову (метал, будівельні конструкції і т.д.). Для всіх інших пропонуємо встановлювати ліквідаційну вартість у розмірі 1 грн. (це пояснюється тим, що для розрахунку амортизації методом зменшення залишкової вартості обов'язково потрібна ліквідаційна вартість, більша за нуль).
Наведені рекомендації дозволяють встановити єдині підходи до нарахування амортизації на всіх підприємствах та підвищити якість облікової інформації.
Перелік використаних джерел:
1. Єленчук С.Г. Амортизація основних засобів - одне з найважливіших джерел інвестування // Вісник Львівської комерційної академії. - Серія економічна, випуск 16, 2004. - с.204-208.
2. Горицька Н. Порядок використання чинних з 01.07.2000 р. методів нарахування амортизації згідно з П(с)БО 7 та порівняння його з існуючою міжнародною практикою // Дебет-Кредит. - 2000. - №25. - с.10-25.
3. Євтушенко С.М. Амортизація основних засобів у системі бухгалтерського обліку // Автореферат дис. канд. екон. наук. - Національний науковий центр "Інститут аграрної економіки" УААН, Київ, 2004. - 26 с.
4. Виговська Н.Г. Удосконалення обліку амортизації: стан, проблеми, перспективи (на прикладі підприємств м. Житомира та Житомирської області) // Автореферат дис. канд. екон. наук. - К.: КНЕУ, 1999. - 21 с.
5. Кононенко Т., Замлинський В. Про можливості інтеграції методики нарахування амортизації // Бухгалтерський облік і аудит. - 2003. - №10. - с.24-28.
6. Наказ Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації Про затвердження Державного класифікатора "Класифікація основних фондів" N 507 від 19.08.97.
Loading...

 
 

Цікаве