WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБухгалтерський облік, Податки → Аудиторський ризик та аудиторські докази - Контрольна робота

Аудиторський ризик та аудиторські докази - Контрольна робота

це зрозуміло, ще недостатній досвід у визначенні аудиторського ризику. Тому необхідно використовувати найкраще у зарубіжному досвіді з цього питання, особливо при використанні такого підходу до проведення аудиту, як аудит зон ризику. Як стверджують видатні професійні аудитори Шотландії, за умови надійних систем обліку і внутрішнього контролю, як правило, встановлюють високий поріг виявлення помилок, що дає змогу скоротити обсяг аудиторських процедур, тестів, і зосередити увагу на галузях, пов'язаних з найбільшим ризиком, ураховуючи специфіку конкретного підприємства (це запаси, кошти та ін.). При цьому здебільшого використовується такі методи і прийоми, які спрямовані на виявлення помилок після здійснення їх, а не на запобігання їм.
Як свідчить зарубіжна спеціальна література (Р.Додж, Дж.Робертсон), ризик невиявлення складається з ризику аналітичного огляду і ризику неефективності тестового контролю, що обов'язково необхідно враховувати.
Визначений таким чином на підготовчому етапі аудиторський ризик не є величиною сталою. Його значення може змінюватися, коригуватися під час проведення аудиторської перевірки. Тобто може збільшуватися кількість аудиторських процедур, змінюватися напрям аудиторської перевірки, коригуватися план роботи. Оцінку аудиторського ризику й уточнення її у процесі проведення аудиту подано на рис. 2.
Рис. 2. Оцінка аудиторського ризику й уточнення її у процесі аудиту.
Звертаємо увагу на те, що не слід ототожнювати розглянутий нами аудиторський ризик із загальним ризиком аудиторської фірми, безумовно, тісно пов'язаним з ризиком невиявлення. Це означає, що аудиторська фірма ризику втратити або погрішити свою репутацію, імідж у разі низької якості проведення аудиту, що призводить до втрати потенційних клієнтів, а в гіршому випадку до припинення її діяльності й позбавлення права проводити аудит. Якщо помилку не виявлено, але вона передбачається, то це має бути обов'язково застережене аудитором у його звіті й аудиторському висновку, що стало правилом у зарубіжній практиці.
Дуже важливим питанням для аудитора є методика визначення величини аудиторського ризику. Зазначимо, що єдиної такої методики немає. Вона, як правило, розробляєтьсякожною аудиторською фірмою або окремим аудитором відповідно до умов конкретної перевірки. З цією метою створюють так звані моделі аудиторського ризику, які постійно удосконалюються.
Як свідчить зарубіжний досвід, прийнятна величина загального аудиторського ризику становить 1-5% (0,01-0,05). Вибираючи методику визначення аудиторського ризику і його допустиму величину, необхідно виконувати конкретні умови перевірки, її термін, характер діяльності клієнта, компетентність і кваліфікацію аудитора, його попередній досвід аудиторських перевірок і багато інших факторів.
Про те на підставі вивчення спеціальної зарубіжної літератури (Р.Додж, Дж.Робертсон) можна подати найбільш загальну методику (модель) розрахунку аудиторського ризику, яка може бути виражена такою формулою:
АР = РО * РК * РВ, де
АР - аудиторський ризик;
РО - ризик системи обліку;
РК - ризик системи внутрішнього контролю;
РВ - ризик невиявлення помилок аудитором.
Найбільш повну методику розрахунку аудиторського ризику розкрив Дж.Робертсон, який зазначив ряд важливих моментів:
- аудитор не може повністю довіряти системам обліку і внутрішнього контролю підприємства-клієнта. У такому разі ризик системи обліку або внутрішнього контролю зводиться до нуля (РО=0, РК=0), а це означає, що і загальний аудиторський ризик, виходячи з формули, дорівнюватиме нулю, чого не може бути, оскільки кожна аудиторська перевірка супроводжується певним ризиком;
- аудитор не може дозволити собі встановити високий рівень ризику невиявлення (наприклад, більше як 50%) при високих ризиках систем обліку і внутрішнього контролю, оскільки у цьому разі загальний аудиторський ризик буде також дуже високим (більш як 5%), чого допустити не можна, бо перевірку вважатимуть проведеною не на належному рівні.
Наприклад:
АР = РО (0,8) * РК (0,9) * РВ (0,5) = 0,36;
- аудиторську перевірку вважатимуть проведеною на належному рівні, якщо аудитор установить низький ризик невиявлення (0,01) за умови повної недовіри до систем обліку і внутрішнього контролю клієнта.
Так,
АР = РО (1,0) * РК (1,0) * РВ (0,01) = 0,01
З урахування поданої вище загальної моделі аудиторського ризику і того, що ризик невиявлення, як уже було зазначено, складається з ризику тестового контролю і ризику аналітичного огляду, розрахунок може бути таким:
АР = РО * РО * РК * РАО * РТ , де
РАО - ризик аналітичного огляду;
РТ - ризик тестового контролю.
Такий принцип оцінки аудиторського ризику широко використовується на практиці, наприклад, аудиторською фірмою КPMG у Німеччині.
Зарубіжний досвід свідчить, що величину оцінки аудиторського ризику можна не тільки виражати у процентах, коефіцієнтах, абсолютному числовому значенні, вона може бути визначена аудитором і словами "низький", "середній", "високий", що часто використовується на практиці.
Суттєвою вважається помилка, виявлена в процесі аудиту, яка значно викривлює фінансовий стан підприємства, змінює результат його діяльності або розмір якої більше 5% підсумку балансу.
Аудиторські досвіди - це інформація, що її отримує аудитор під час аудиторської перевірки з метою підтвердження бухгалтерської звітності.
Види аудиторських доказів:
- отримані самим аудитором;
- надані підприємством-клієнтом;
- отримані від третіх осіб.
Рекомендована література
1. Международные стандарты аудита и Кодекс этики профессиональных бухгалтеров (1999). - М.: ICAR, 2000. - C.86-95, 121-125, 126-143, 157-164.
2. Адамс Р. Основы аудита / Пер. с англ.; под ред. Я.В.Соколова. - М: Аудит, ЮНИТИ, 1995. - С. 116-125, 128-131.
3. Аренс А., Лоббек Дж. Аудит / Пер. с англ.; под ред. Я.В.Соколова. - М.: Финансы и статистика, 1995. - С. 228-256, 169-179.
4. Аудит: Практическое пособие / А.Кузьминский, Н.Кужельный, Е.Петрик, В.Савченко и др.; под. ред. А.Кузьминского. - К.: Учетинформ, 1996. - С. 48-62.
5. Скобара В.В. Аудит: методология и организация. - М.: Дело и Сервис, 1998. - С. 184-198.
Loading...

 
 

Цікаве