WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБухгалтерський облік, Податки → Теорія податків та її історичний розвиток - Реферат

Теорія податків та її історичний розвиток - Реферат

сприймати як винагороду за захист громадян, майна, який повинна надавати держава. Але податки, які сплачує громадянин, повинні бути справедливими і відповідати тій вигоді, яку надає суспільство, а також витратам, які воно має при їх складанні. Тому кожен платник податку бере участь у загальних витратах, які здійснюються для нього. Як благо може виступати народна освіта, очищення навколишнього середовища та підтримка належного його стану, громадські роботи, громадський порядок, охорона особистості та її майна й ін. Тобто податки - це ціна, яка сплачується громадянами за отримані блага, якщо ці кошти дійсно використовуються на надання цих благ.
Особливий внесок у загальну теорію оподаткування зробив А. Пігу. У своїй глобальній науковій праці "Економічна теорія добробуту" (1924) А. Пігу розглядає проблеми оподаткування, а також політику держави в напрямі витрат на макро- та мікроекономічному рівнях. Він вперше розглянув питання взаємозв'язку фіскального та економічного характеру бюджетних витрат, коли за рахунок державного бюджету проводиться купівля матеріальних і трудових ресурсів для виробництва. Головним принципом оподаткування А. Пігу вважав принцип найменших сукупних витрат. Він з'ясував вимоги до податків, основною з яких є те, що податки не можуть бути занадто високі і не повинні стримувати розширення трудової діяльності або створювати перешкоди для неї. Добробуту можна досягти тільки при проведенні державного регулювання та відповідної фінансової політики. Тому в оподаткуванні важливо дотримуватися справедливості: розмір податку повинен відповідати доходам його платника. А цього можна досягти за рахунок надання державою різних пільг.
У подальшому ця теорія знаходить розвиток у наукових дослідженнях таких економістів, як І. Канер, Б. Мільгаузен, Дж. Мілль, М. Тургенев та ін. Але теорія насолоди при практичному здійсненні повинна стикуватися з економічною природою податку: стягнення податків має примусовий характер, здійснюється насамперед в інтересах держави, а не платника, тому дуже важливо досягти еквівалентності розміру податку та розміру отриманої насолоди.
Окремим напрямом податкової теорії є теорія негативних споживань, яка почала свій розвиток у ХІХ-ХХ ст. її авторами були Л. Штейн, Ф. Нітті, Е. Сакс, А. Вагнер, А. Буковицький, А. Соколов, П. Мікаладзе та ін. її сутність полягає в тому, що здебільшого у громадян країни існують колективні потреби і вони повинні задовольнятися за рахунок централізованих та місцевих бюджетів. Витрати на громадські послуги і відтворення витрат на колективні потреби повинні проводитись за рахунок податкових вилучень. Ця теорія в подальшому стала базою для розвитку теорії Дж. М. Кейнса.
Взагалі теорія Дж. М. Кейнса охоплює широке коло питань регулювання державного життя на різних напрямах, у тому числі і по податках. Це регулювання більшою мірою має фіскальний характер. Сутність його теорії викладена в праці "Загальна теорія зайнятості, відсотків та грошей". Згідно з цією теорією ринкова економіка нездатна підтримувати стійку рівновагу протягом досить тривалого часу, неспроможна на автоматичне регулювання і тому в суспільстві в економічні процеси необхідно втручатись державі. Особливого значення в цій теорії набуває аналіз макроекономічного рівня і на його основі державного регулювання економічних процесів.
Вперше була визначена специфіка та залежність норми сукупного особистого попиту в рамках відтворювального циклу на триваліший строк, а також механізм впливу витрат населення на процеси реалізації при неповній завантаженості потужностей та стабільному рівні безробіття.
Важливе місце в регулюванні доходів населення та його попиту на споживчі товари в теорії відводиться податкам як головному джерелу державного бюджету, з одного боку, та чиннику впливу на доходи громадян - з другого. Під час спаду виробництва, коли для економіки характерні кризові ситуації, податкові платежі знижуються і розширюються витрати державного бюджету. І навпаки, коли настає стадія економічного розвитку, підйому, з метою зменшення витрат податкові ставки та вилучення збільшуються.
Особливістю кейнсіанської теорії є також те, що вона допускає дефіцит державного бюджету, більше того, він розглядається як стимул економіки. У період спаду економіки проводиться фіскальна політика, яка регулює дефіцит бюджету. Особливого значення при цьому набувають податки як "вбудовані стабілізатори". Вони самі по собі не можуть попереджати кризові ситуації в економіці, але разом з іншими стабілізаторами - страхуванням по безробіттю та збереженням коштів - мають можливість згладити кризове становище економіки. Визначення податків як стабілізаторів базується на залежності між національним доходом та отриманими податками, тобто кількість податкових надходжень залежить від розміру знов утвореної власності. Збільшення податкових платежів відбувається в період підйому економіки та зростання національного доходу, і навпаки, в період кризи економіки та зменшення національного доходу має місце зниження податкових надходжень до бюджету. В цьому разі у платників податків залишається частина коштів, які раніше пішли б на податки до бюджету, і зростає споживча спроможність, попит населення, збільшується розмір засобів для інвестиційної діяльності. А це сприяє пом'якшенню кризового стану економіки, тобто ситуація відносно стабілізується.
Разом з тим збільшення доходів населення зумовлює збільшення заощаджень, тому податкова політика має бути спрямована на вилучення зайвих заощаджень через податкову систему та спрямування їх через державний бюджет на інвестування.
Згідно з теорією Е. Енгеля при збільшенні доходів населення кількість придбаних товарів зменшується. Зменшення відбувається за рахунок відносно постійної кількості (у грошовому вираженні) придбаних товарів першої потреби, попиту на інші вироби і бажання придбати товари, на які частково не вистачає коштів або вони ще не виробляються. Тому частина коштів виконує функцію заощадження. Але це потребує застосування такої державної податкової політики, яка б впливала на зменшення частини доходів узаощадженнях й збільшення попиту споживачів. Це залежить насамперед від прибуткового податку з громадян, який діє в державі. Цей податок повинен вилучатись за прогресивною шкалою (з урахуванням соціальної функції податку). Потрібно розробити таку державну податкову політику, яка б, з одного боку, зацікавила громадян у тому, щоб вкладати свої вільні кошти в економіку, сприяла б розвитку підприємництва або окремих галузей економіки, а з другого - збільшувала б доходи населення від власності.
Подальшого розвитку кейнсіанська теорія набула в середині XX ст. її розробники у різних країнах світу (наприклад, А. Хенсен, А. Оукан, У. Хеллер, У. Шульц, Р. Лінкольн, О. Екстайн - у США, P. Херред, А. Ідерсік, А. Пікон, Дж. Вайсман - у Великобританії, К. Емі і X. Іто - в Японії, Ф. Ноймарн, В. Вітман - у Німеччині, Ф. Перру - у Франції) вважають, що в умовах нестабільної ринкової економіки держава повинна постійно втручатись у відтворювальні процеси не тільки в період кризового стану, айв період пожвавлення і навіть в період піднесення економіки.
При подальшій розробці цієї економічної теорії англійський економіст В. Кан уперше розробив концепцію "мультиплікаторів". Згідно з цією теорією державні витрати повинні утворювати первинну зайнятість, що сприяє підвищенню споживчої спроможності населення, вкладанню коштів у вигідні інвестиції, розширює збут і реалізацію виробів. При цьому відшкодування державних витрат на ці заходи відбувається здебільшого за рахунок отриманих податків.
У цей же час розвиваються і протилежні за спрямованістю економічні теорії, які можна об'єднати в групу теорій "економічних пропозицій", їх засновниками були Г. Стейн, М. Фрідмен, Е. Пепсе, А. Філіпс, Р. Хол, М. Вайденбаум, Г. Талок, І. Броузон, М. Ротбог, Дж. Хау, А. Уолтер
Loading...

 
 

Цікаве