WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБухгалтерський облік, Податки → Історичний аспект розвитку податкової політики держави (пошукова робота) - Реферат

Історичний аспект розвитку податкової політики держави (пошукова робота) - Реферат

швидко й чітко визначитися з економічною політикою. Фінансові реформи гальмувались відсутністю обігових коштів, невизначеністю державного бюджету. Податки практично не надходили до казни. У цей час тільки підвищили ставки акцизів і ввели податок на вино. В державі не складався не тільки податковий, а й фінансовий план. Знищення старих та введення нових податків проводилось несистематично і мало хаотичний характер. Так, були підвищені тарифи на поштово-телеграфні послуги, введені податок на телефонні апарати та акцизний збір на пиво, коньяк, виноградні вина. Планувалося ввести державну винну монополію.
Тимчасова втрата влади Центральною Радою в січні-лютому 1918 р. ще більше погіршила економічний та фінансовий стан держави. Практично з березня 1918 р. вся робота починалась спочатку. Проведення фінансової політики почали з грошової реформи, обміну грошей, підписання договорів у сфері фінансів з Німеччиною та Австро-Угорщиною.
Відбулися зміни і в податковій політиці. З одного боку, були підвищені ставки прямих податків та мит. Так, ставки поземельного податку підвищили втричі, промисловий податок для торгових підприємств збільшили на 50 %. З другого боку, податок на прибуток був знижений до 75 % для підзвітних підприємств і до 40 % - для непід-звітних. На 150 % були підвищені збори з грошових капіталів - з 20 до 30 коп. на кожні 100 гривень капіталу (цей податок збирався один раз на півріччя). У 2-3 рази збільшились ставки гербового збору. Але в цілому прямі податки збирались важко, і їх питома вага була незначною. Тому більше уваги приділялось непрямим податкам.
Для цього вводилась цукрова монополія, тобто весь цукор розподіляв виключно уряд, причому цим займалося не Міністерство продовольства, а Міністерство фінансів. Вводилась монополія на винну промисловість. Встановлювались ціни на горілку, спирт (якщо частина залишалась у приватних виробників, то вони повинні були здавати його до державної скарбниці).
Підвищувались акцизи на пиво, тютюн і тютюнові вироби, причому це становило 82 % усіх непрямих податків (крім винної та цукрової монополії).
Ще одним джерелом поповнення державного бюджету стало мито. Особливо це стосувалось взаємовідносин з Німеччиною та Австро-Угорщиною, торгівля з якими розвивалась досить активно.
Усе це можна вважати позитивним у державнійекономічній та фінансовій політиці гетьманства П. Скоропадського.
Новий етап розвитку фінансової та податкової політики держави пов'язаний з проведенням нової економічної політики. У цей період були значно зменшені всі заборони для торгівлі, малого бізнесу, підприємництва та промислів. Розроблена нова податкова система, яка, по суті, будувалась на тій, що існувала до 1917 р. Для неї характерні досить прості засоби оподаткування, пов'язані з відсутністю конкретних даних про фінансовий стан окремих категорій платників податків.
У 1923-1925 pp. уся система оподаткування складалась як з прямих, так і з непрямих податків. Серед прямих податків головними були сільськогосподарський, промисловий, прибутково-майновий, релігійний, гербовий збір, а також державне мито та мито на спадщину, а основними, непрямими - акцизи та мито. Крім традиційних підакцизних товарів (алкоголь, сіль, тютюнові вироби, нафтопродукти), вводяться акцизи на чай, сірники. Поступово зростає роль та значення прямих податків і їх питома вага. Так, якщо в 1922-1923 pp. їх частка становила 43 % дохідної частини бюджету, то в 1926 р. вона зросла до 82 %.
Особливого значення набуває промисловий податок. Об'єктом оподаткування були всі промислові та торговельні підприємства, а також індивідуальні виробники. Тобто всі, хто займався виробництвом або продажем товарів. Ставка оподаткування становила 1,5 % від загального торговельного обліку. До промислового податку вхо-
див також патентний. Його розмір встановлювався залежно від виду діяльності та територіального розташування.
Крім того, існував ще й порівняльний збір. У середньому його ставка становила 1,5 %, але вона відрізнялась по окремих галузях. Так, у харчовій промисловості ставка становила 1,5-2 %, на предмети розкоші - 2-6 %. По суті, це був податок з обігу, який поширювався на всі вироби та стимулював у бюджеті надлишки доходів. Пізніше цей збір перетворився на податок на додану вартість.
Ще одним важливим податком став прибутково-майновий. По суті, це був податок з капіталу. Від нього звільнялись державні підприємства. Усі інші юридичні та фізичні особи сплачували його за прогресивною шкалою.
Податкова система часів Радянського Союзу пішла шляхом, протилежним світовому. Вона носила яскраво виражений фіскальний характер, її мета - збільшення дохідної частини державного бюджету будь-якими методами та засобами. Планування та збирання податків мало адміністративно-командний характер і відбувалось на директивній основі. Уся робота та фінансова діяльність підприємств була жорстко регульована та регламентована. Вони не мали господарської самостійності та зацікавленості у збільшенні результатів своєї діяльності, отриманні більшого прибутку. Ініціатива господарюючих суб'єктів була знищена. Отримані доходи розподілялись державою у централізованому порядку, незалежно від ефективності діяльності, а податкова політика будувалась на відносно постійній основі, за відсутності розподільчої та стимулюючої функцій.
Кардинально змінилася податкова політика в Україні лише в 1991 p., коли був прийнятий Закон України "Про систему оподаткування".
Список використаної літератури
1. Закон України "Про систему оподаткування" в редакції Закону № 77/97-ВР від 18.02.97 // ВВР України - 1977. - № 16.
2. Болдырев Г. И. Подоходный налог на Западе и в России. - Л., 1924.
3. Боголепов Д. Краткий курс финансовой науки. - Харьков: Пролетарий, 1929.
4. Василии О. Д. Державні фінанси України. - К.: Вища шк., 1997.
5. Величко О., Дмитренко І. Іноземний досвід реформування податкової системи // Економіст. - 1998. -№ 7-9. С. 120-123.
6. Гридчина М. В., Вдовиченко Н. И., Калина А. В. Налоговая система Украины: Учеб. пособие. - К.: МАУП, 2000.
7. Дикань Л. В. Налогообложение. -Харьков: Консум, 1996.
8. Д'яконова І. І. Податки та податкова політика України. - К.: Наук, думка, 1997.
9. Караваева И. В. Налоговое регулирование рыночной экономики. - М.: ЮНИТИ, 2000.
10. Мельник Д. Ю. Налоговый менеджмент. - М.: Финансы и статистика, 1999.
11. Милль Дж. Основы политической экономии. - М.: Прогресс, 1981. -Т. 1.
Loading...

 
 

Цікаве