WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБухгалтерський облік, Податки → Історичний аспект розвитку податкової політики держави (пошукова робота) - Реферат

Історичний аспект розвитку податкової політики держави (пошукова робота) - Реферат

офіційних податків належав, наприклад, перекопський податок сорокове. Він сплачувався в натуральному вигляді у розмірі сорокової частини всіх завезених товарів. До неофіційних належали відносний податок на товмача (оплата послуг перекладача), подарунки татарській старшині, місцеві мита та ін. Усі податки не мали постійного розміру (особливо з боку татар) і мали тенденцію до збільшення. Так, товмацький податок за кілька років збільшився з 1 коп. за 1 руб.
3 обігу товарів до 5 коп., тобто в 5 разів.
Але у зв'язку з успішно проведеною російсько-турецькою військовою кампанією та будівництвом торговельного порту Херсон, торговельні відносини між українськими та кримськими купцями згасали, з'явились нові шляхи сполучення Росії з Кримом і Туреччиною.
У Росії протягом XVIII-XIX ст. головним податком залишався подушний, який відмінили тільки 1882 року. Для деяких верств населення (наприклад, міщан) подушний податок 1868 року був замінений на податок з міських споруд. Серед прямих податків найважливішим був оброк, який сплачували казенні селяни за користування землею (прообраз сучасного земельного податку). Його розмір залежав від розташування (у різних губерніях ставки були різні) та від якості землі.
На торгівлю та промислове виробництво була запроваджена патентна система, коли на кожне торговельне місце або заклад вводився особистий білет, який купувався в державних органах. У цей час вводяться різні податкові надбавки цільового призначення - наприклад, на будівництво державних великих шляхів, різних водних сполучень (затоки, порти) та ін.
Крім державних прямих податків, існували й місцеві (земські) збори. Розмір та об'єкт оподаткування встановлювали безпосередньо земські установи та органи.
Було введено мито з майна, яке переходило у спадщину чи за актами дарування. Причому його ставка диференціюваласьзалежно від ступеня спорідненості. Існували паспортні збори, у тому числі із закордонних підприємств, збори полісів страхування тощо.
Серед непрямих податків найважливіше місце посідали акцизи. Вони встановлювались як на традиційні підакцизні вироби - алкоголь, тютюн і тютюнові вироби, гас, цукор, сіль, так і на нові вироби - сірники, пресовані дріжджі та ін. Не останнє місце займало і мито. Непрямі податки мали фіскальний характер і стимулюючий напрям. Вони були спрямовані (особливо мито) на охорону вітчизняного виробника та стимулювання розвитку вітчизняного виробництва.
У Росії наприкінці XIX ст. особливого розвитку зазнали як фінансова система, так і її складова - податкова політика. Головним керівником фінансової реформи був С. Вітте. При розбудові нової політики оподаткування значну увагу приділено діючій системі промислового оподаткування. Було переглянуто положення про мито та право торгівлі і промислів від 9 лютого 1865 p., головним недоліком якого було те, що ці податки визначали ставки тільки згідно із зовнішніми ознаками. Вони не були пов'язані ні з розмірами капіталовкладень, ні з розмірами отриманого чистого прибутку. Для виправлення недоліків 1885 року запровадили додаткові збори до цих податків: з акціонерних товариств - 3 % від прибутку, розкладковий податок для гільдійських підприємств. З 1889 р. цей податок поширився також й на негільдійські підприємства, а також на акцизні фабрики та заводи.
Пізніше ставки цих податків збільшились: з прибутку - до 5 %, розкладковий - до 25 %.
Починаючи з 1899 р. промисловий податок складався з двох частин: головної та додаткової. Головна частина полягала в купівлі промислового посвідчення, причому вартість його визначалась залежно від розміру підприємства. Для цього вся країна поділялась на 5 класів відповідно до рівня промислового розвитку області, а промислові підприємства - залежно від видів діяльності та розряду.
Додаткова частина - це податок з капіталу та відсотковий збір з прибутку. Податок з капіталу мав прогресивний характер, відсотковий збір з прибутку справлявся в кінці року і тільки в тих випадках, коли рівень прибутку перевищував 3 %. Додатковий прибуток з підприємств, які не були зобов'язані публічною відповідальністю, поділявся на розкладковий і відсотки з прибутку. Ставка оподаткування визначалась, виходячи з середнього прибутку для різних типів підприємств.
Розмір розкладкового збору визначався раз на три роки й щорічно розглядався в кожній губернії по підприємствах. Акціонерні підприємства сплачували податок з капіталу в розмірі 0,15 %, але він не стягувався з підприємств, які мали капітал менший ніж 100 рублів. Відсотковий збір з прибутку збирався за прогресивною шкалою. Як об'єкт оподаткування брали чистий прибуток. З річного прибутку в розмірі 3-4 % ставка оподаткування встановлювалась 3 %; з 4-5 % ставка становила 4 %; з 5-6 % - 4,5 % і далі до 10 %. З чистого прибутку більшого ніж 10 % податок збирався по ставці 6 % плюс 5 % із суми, яка перевищувала 10 % чистого прибутку. Тобто дотримувався принцип зацікавленості в одержанні більшого прибутку.
Серед непрямих податків особлива увага приділялась акцизному збору. Для здійснення повного контролю над збільшенням і збереженням його розмірів була введена повна державна монополія на продаж алкогольних напоїв - спирту, вина та інших горілчаних виробів. (Але ця реформа не поширювалась на реалізацію пива, виноградних вин.) Цією реформою передбачалось виробництво алкогольних напоїв будь-якими підприємствами, але тільки на замовлення державних органів. На продаж цих виробів держава мала виключне право, а також регулювала правила їх продажу.
Загалом проведення податкової політики дозволило суттєво поповнити державний бюджет Росії, ліквідувати його дефіцитність,
спрямувати вільні кошти на розвиток підприємництва, інвестувати в розвиток промисловості та сільського господарства.
На жаль, розвиток держави та впровадження подальшої податкової реформи були перервані Першою світовою війною. її ведення вимагало великого додаткового фінансування на військові операції та додаткових джерел поповнення державного бюджету. Тому виникла необхідність введення нових податків, але відчутного ефекту це не дало.
Ще більше зниження, а потім і практичне знищення чинної фінансової системи настало після 1917 р. Майже повністю була знищена податкова система держави. Хаос, характерний для 1917-1918 pp., призвів до того, що податки перестали надходити до державного бюджету. Була зруйнована і податкова система України. В 1917-1918 pp., в період невизначеності політичної ситуації в Україні, влада належала Центральній Раді, яка не змогла
Loading...

 
 

Цікаве