WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБухгалтерський облік, Податки → Історичний аспект розвитку податкової політики держави (пошукова робота) - Реферат

Історичний аспект розвитку податкової політики держави (пошукова робота) - Реферат

районів. Надалі прикази поділялись згідно з напрямами діяльності або галузями господарства. Наприклад, були виділені прикази:
o відповідальні за збирання доходів з міст;
o стрілецький - стягнення доходів на утримання військових;
o ямський - стягнення податей із заробітку візників та ін.
Основним був розрахунковий приказ, який займався розробкою загальнодержавного кошторису, тобто фінансами держави в цілому. Окрему групу приказів становили ті, що відповідали за стягнення податі з міста, областей. Тобто податкова політика будувалась по галузево-професійному принципу та за обласною ознакою.
З'являється і перша державна система пільг при сплаті податі. Так, від сплати податі звільняються окремі верстви суспільства - духовенство, поміщики. Але була одна особливість: особисто вони не сплачували податі, але повинні були сплачувати податки з землі, якою володіли, з селян, які на ній працювали, та ін.
Ця податкова система мала і свої особливості. Наприклад, зустрічались окремі звільнення від податку, які сплачували незаможні, іноземці, ті, хто приймав християнську віру, деякі майстрові та ін. Зазвичай звільнення проводились до свят. Загалом вони мали тимчасовий характер. У той же час почали вводитись перші довгострокові пільги, наприклад, не оподатковувались ті, хто освоював нові поселення в Сибіру, причому пільга вводилась на строк до 5 років.
Головним податком був подушний. Надалі цей податок розвивався і зміцнювався.
За Петра І вперше була зроблена спроба ввести в політику оподаткування принцип справедливого податкового тягаря. Вона характеризувалась деяким послабленням податків для верств населення з невисокими доходами. Так, для кріпаків сплата подушного податку дорівнювала 74 коп., з державних селян, крім 74 коп., стягувалось ще 40 коп. замість оброку, які сплачувались поміщикам. При цьому селянин не сплачував більше жодного податку. Купці та цехові майстри сплачували по 120 коп.
Але прямі податки в загальній сумі державних доходів посідали незначне місце. У середньому їх питома вага не перевищувала 35 % в державному бюджеті. Більша частка належала непрямим податкам, головними з яких були подвірна подать і промисловий податок. Вони становили 42-45 % в загальному бюджеті. Половина цієї суми належала питному податку.
Початок XVIII ст. характеризується стратегією Російської імперії на розширення території та зміну технічного оснащення виробництва. Для епохи царювання Петра І характерні були значні витрати держави на війни, спорудження різних фортець, оборонних укріплень, мостів тощо. Тобто держава постійно потребувала коштів. Тому головною метою податкової політики було збільшення доходів. З цією метою вводились нові види податків і зборів, митних тарифів. Для цього була навіть встановлена нова посада - прибульник, який повинен був впроваджувати нові податки. Крім уже існуючих, були введені нові податки:
o мито з купівлі товарів у виробників. Воно передбачало сплату покупцями кожного 10 шеляга за повітових виробників;
o особисті податки з продавців товарів. Так, був введений збір при реалізації продукції з крамниць - 50 коп., лотків - 30 коп., на рознос - 22 коп. Майстри сплачували 30 коп., підмайстри - 15 коп., учні - 10 коп. з людини;
o податки із заїжджих дворів, коли кожний двір повинен був сплачувати податок незалежно від його завантаженості;
o збори з печей, з річних та морських суден, кавунів, горіхів, з харчових виробів, з найму будинків та ін. У деяких випадках податком обкладались навіть церковні виручки (так, розкольники сплачували податки в подвійному розмірі);
o оригінальний збір. Він стягувався з громадян при в'їзді та виїзді з міста за ношення російського одягу та бороди (50 коп. з того, хто виїжджає, або в'їжджає, або іде пішки, 1 руб. з вершника та 1 коп. з селянина).
Головним податком, введеним Петром І, була подушна подать, основним суб'єктом сплати якої стали селяни. Інші платники від сплати подушної податі звільнялись, але сплачували інші податки. Наприклад, торговельні та промислові робітники замість подушної податі сплачували гільдійський збір, а міщани - податок на нерухомість (1863).
У другій половині XVII - на початку XVIII ст. відбулася зміна політичної ситуації в Росії. Змінилися взаємовідносини з Україною. Була підписана угода між двома державами. Практично Україна стає частиною Російської імперії і бере активну участь у формуванні дохідної частини загальних фінансів останньої.
Внаслідок географічного положення через Україну проходили найважливіші торговельні шляхи, що сполучали Росію з південними державами, насамперед Кримом і Туреччиною. Здебільшого вони проходили через Запорізьку Січ. Козаки поступово відходили від ведення активних військових операцій і перетворювались на торговельних посередників - чумаків. Для селян основним стає торговельно-візницький промисел. Чумаки возили різні товари здебільшого з Росії в Крим, а пізніше в Туреччину, назад везли сіль, рибу, ліс, вироби різних промислів. Для транспортування застосовувались дво- та чотириволові вози, які для безпеки об'єднувались у валки, на чолі яких ставав отаман. Крім того, чумаки брали на продаж залишки своїх товарів, коней, іншу живність, тому що Запорізькі землі звільнялись від сплати податків згідно з російським торговельним законодавством. На цих ринках можна було продавати свої товари за срібні та золоті гроші (у той час як вивіз цих грошей з території Росії був заборонений).
Крім чумацького промислу, запорізькі козаки збирали мито. Вони будували мости, шляхи й за це брали мито. Наприклад, за перевезення через річку місцеві жителі сплачували по 2 коп. з двору за рік; купці, які їхали до Криму або поверталися звідти, платили 10 коп. з воза за двоволову хуру, 15 коп. - за чотириволову, 20 коп. - за шестиволову. Це мито стягувалось не тільки на Запорізькій Січі, а й на татарському боці. Так, за проїзд через річку Білозірку козаки стягували мито в розмірі: з воза з вантажем - 4-5 коп., з меншого воза - 2 коп., з порожнього воза - 1 коп. Не відставали від кількості податків, які стягувалися з торговельних вантажів, і татари. Нижче Запорізької Січі тягнувся степ, і ті, хто його перетинав, мали проблеми з їжею і особливо з водою. Тому там були облаштовані криниці, але за користування ними необхідно було сплачувати податок.
При переїзді Перекопської башти сплачувався податок з води. Розмір його залежав від кількості вантажу. Після Перекопської башти, уже в Криму, існували свої як офіційні, так і неофіційні податки. До
Loading...

 
 

Цікаве