WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБухгалтерський облік, Податки → Історичний аспект розвитку податкової політики держави (пошукова робота) - Реферат

Історичний аспект розвитку податкової політики держави (пошукова робота) - Реферат


Пошукова робота:
Історичний аспект розвитку податкової політики держави
Податкова система є найдавнішою фінансово-економічною системою людства. У період натурального господарства ватажок сплачував як податок частину здобичі.
За первіснообщинного ладу оподаткування мало вигляд жертвування, причому становило 10 % сукупних доходів. Звідти й пішов термін "десятина".
Пізніше таку ж частину брали собі й релігійні організації (церкви, монастирі та інші установи). Кошти витрачались на утримання армій, будівництво храмів, різних фортифікаційних споруд, шляхів, на проведення свят тощо.
У деяких країнах Південної Європи сплачувались податі. Для цього все майно платника оцінювалося, і виділялась та частина, що підпадала під оподаткування. Так, в Римській імперії існував особливий механізм стягнення податків - найбільший тягар оподаткування випадав на вибраних магістратів, які працювали на користь міста безкоштовно. У мирний час громадяни взагалі не сплачували податки. В основі цієї податкової системи лежало майнове та подушне обкладання, тобто подушний податок.
У IV III ст. до н. є. Римська держава змінює стратегію своєї діяльності й податкову систему. Податки поділяються на громадянські та провінційні. Громадянський стягувався у вигляді майнового податку. Провінційний ділився на поземельний та особистий. Таким чином, податкова система поділялась на державні та місцеві податки (перші форми комунального податку). У подальшому податкові системи змінювались, кількість податків зменшувалась (або збільшувалась). На початку І тисячоліття в Римській імперії, крім державних і поземельних податків, встановлювалась плата за фруктові дерева, виноградну лозу та ін. Існувала також подушна подать. Це були прямі податки. Але в той же час стягувались і непрямі податки - наприклад, податок з обігу (ставка 1 %), з обігу в торгівлі рабами (4 %), на звільнених рабів (5 %) тощо.
Оподаткування у грошовому вигляді, як правило, стимулювало продаж виробниками залишків своєї продукції, тобто податки виконували ще й функцію стимулювання розвитку господарства.
Податкову систему, що існувала в Римський імперії, в подальшому застосовували і в інших європейських країнах. Наприклад, у Візантії існував 21 прямий податок, куди входили подушна подать, земельний податок, на утримання армії, на купівлю коней. Був податок на рекрутів, який давав змогу тим, хто його сплачував, не служити в армії. Уперше було введене мито на видачу державних актів (прообраз сучасного мита). Особисті податки сплачували сенатори й інші чиновники та військовослужбовці, які дістали посадове підвищення. Тобто застосовувався прогресивний принцип обкладання прибутковим податком. Часто у Візантії практикувалися й різні надзвичайні податки - на будівництво флоту, утримання військових контингентів та ін. Загалом кількість податків та їх розміри були досить великими, що часто призводило до зменшення податкової бази платника, а в кінцевому підсумку - до фінансових криз та ослаблення держави.
Податкова політика та податкові системи в Європі будувались за прикладом Римської імперії, але поступово вони змінювались.
Наприклад, у Франції стягненням податків та їх розподілом займалися громади. Контроль за цими процесами здійснювали чотири комісари на підлеглих їм територіях. Вища законодавча влада належала парламенту. У той же час деякі міські або сільські громади мали можливість викуповувати собі автономні права на стягнення та розподіл податків. Але пізніше всі проблеми, пов'язані з системою оподаткування, перейшли до короля, який встановлював податки і контролював їх розподіл. Подальші зміни у податковій системі призводили до погіршення організації стягнення податків (невизначеність конкретної дати зборів, постійні зміни розміру податків та ін.). Крім того, з'явилися нові податки, наприклад, прибуткове обкладання, поголовна подать тощо. Керівництво фінансовою діяльністю і податкова політика держави сконцентрувались у парламенті та у короля.
В Англії головою фінансового управління був король. Але для встановлення нових податків він повинен був одержати згоду парламенту (ця система збереглася в Англії й донині). Кількість податків та їх склад були такими ж, як і у Франції. До того ж в Англії вперше було введено прогресивну шкалу прибуткового оподаткування, яка складалася з різних рівнів, та акцизи, хоча їх дія була обмежена тільки одним роком.
Але найпоширенішими акцизи стали в Німеччині. Наприклад, 1810 року уже існували акцизи більш як на 500 товарів. Особливістю податкової системи було зниження митних тарифів, що сприяло зростанню темпів розвитку вільної торгівлі.
Фінансова система Київської Русі стала формуватися наприкінці IX ст. У той же час почала складатися і податкова система, яка була практично єдиним джерелом доходу великого князя Русі. Існували два способи оподаткування:
o "візки" - коли платники привозили данину до князя в Київ;
o "полюдно" - коли за податками їздив сам князь або його військова дружина.
На відміну від західноєвропейських держав податки розподілялися князем на утримання військової дружини та інші державні потреби. Існувала також і надзвичайна подать, але вона запроваджувалась на час війни або військових походів.
Крім данини князю, деякі народи сплачували податі та інші податки сильнішим сусідам, що особливо характерно для часу монго-ло-татарського ярма. З урахуванням особливостей діяльності населення податковою базою визначались:
o для землеробів - від реля (плуга);
o для людей, які займалися мисливством, - з людини або диму. Як дим визначалось житло платника та всієї родини з землею. У подальшому вона називалася двір.
Двори з землею мали назву селянські, без землі - бобилячі. Двір платника податку називався "чорним", а звільненого від сплати по-
датку- "білим". Незважаючи на назву, поголовна подать була практично родинною. Платником податку виступав чоловік, коли він уже міг займатися якимось промислом.
Крім прямих податків, існували ще й непрямі. Так, за провезення товарів через кордон у деяких місцевостях збирався мит, за перевезення через річку - перевіз. Якщо хтось мав сховище, то він сплачував гостинне мито, при торгівлі на ринках - торговельне мито, за відвантажування товарів встановлювалось мито вага, за вимірювання - міра. Були введені й різні судові мита: за вбивство - мито віри, за інші злочини - продаж.
Після монголо-татарської неволі з'явився новий податок - вихід, який стягувався з кожного чоловіка та живності. Кожен князь збирав
Loading...

 
 

Цікаве