WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБухгалтерський облік, Податки → Особливості сплати податків в інших країнах світу - Реферат

Особливості сплати податків в інших країнах світу - Реферат


Реферат на тему:
Особливості сплати податків в інших країнах світу
У кожної країни своя податкова система, яка має певні особливості як у методиці обчислення, стягнення, так і надання пільг. Кількість податків також різна у кожній державі. Але в більшості країн Західної Європи, Америки, Азії наявні податки, які є головними і присутні в кожній з них. До них належать:
Податок на додану вартість. Цей податок з'явився у Франції і діє практично в усіх країнах Західної Європи. Вперше він був застосований 1954 року як альтернатива податку з обороту. 1967 року він був поширений в усіх країнах Європейського Союзу (ЄС). За рахунок цього податку передбачалось фінансувати загальний бюджет ЄС. Тому в подальшому введення його стало головною вимогою для всіх країн, які мали бажання вступити в ЄС (наприклад, Фінляндія для вступу в ЄС повинна була ввести цей податок у 1994 p.). Загалом це один з непрямих податків, який стягується зі знов утвореної власності і сплачується усіма суб'єктами підприємницької діяльності, які є каналами товарообігу. Кожна країна сама встановлює ставки оподаткування, які коливаються в межах від 15 % (у Люксембурзі) до 25 % (у Швеції та Данії). Стандартні ставки податку на додану вартість та його питома вага в податкових доходах і в загальному валовому продукті в різних державах наводяться в таблиці [30, с 33-34].
Але в кожній країні щодо цього податку діють різні пільги. Так, пільгова ставка сплати податку на додану вартість майже в усіх країнах діє на більшість продовольчих товарів, особливо повсякденного попиту, на продукцію сільського господарства, на ліки, книги, друковану підписну продукцію. У деяких випадках на туристські та готельні послуги, вантажне та пасажирське перевезення тощо. Від сплати податку можуть звільнятися державні установи, пов'язані з виконанням адміністративних, соціальних, виховних, культурних і спортивних функцій, сільськогосподарське виробництво, деякі вільні професії (приватна викладацька діяльність, приватні лікарі та ін.). На деякі види виробів, навпаки, встановлюються підвищені ставки оподаткування, наприклад на автомобілі, тютюнові, ювелірні вироби, вироби з хутра тощо. Але загалом стандартна ставка встановлюється на рівні не менш ніж 14 %.
Цей податок має особливості у відносинах між різними країнами - членами ЄС. Зазвичай між ними встановлюються взаємовідносини, укладаються різні угоди, які передбачають, що при імпорті та експорті товарів цей податок взагалі не стягується.
У Німеччині, наприклад, встановлюється неоподатковуваний мінімум за попередній календарний рік, але при цьому суб'єкти не мають права на відшкодування цього податку від інших підприємств. Може також вводитись регресивне оподаткування, а підприємства сільського та лісового господарства взагалі звільняються від сплати податку на додану вартість.
В Італії від сплати ПДВ звільняються експортні товари, міжнародні послуги та операції, пов'язані з їх виконанням, а також операції страхування та надання кредитів, поширення акцій та облігацій, витрати на медичне обслуговування, освіту, культуру, поштові послуги та операції із золотом та іноземною валютою.
У Нідерландах знижуються ставки ПДВ на продукти харчування, безалкогольні напої, послуги готельного господарства, пасажирського транспорту, на деякі види комерційної діяльності, а також на банківські, страхові та фінансові послуги, освіту та охорону здоров'я.
В Австрії знижені ставки застосовуються при здачі в оренду нерухомості (крім гаражів і паркінгів), а також при укладанні деяких угод у сфері культури, науки тощо.
У Люксембурзі знижена ставка встановлюється при постачанні газу, електроенергії.
Тобто, незважаючи на те, що цей податок діє практично в усіх країнах Західної Європи, у кожній з них різні його ставки та досить гнучка система запровадження.
Акцизний збір. Іншим непрямим податком, який також поширений у різних країнах світу, є акцизний збір. Цей податок встановлюється на високорентабельні або окремо визначені вироби чи на товари, які завозяться з-за кордону. До них належать головним чином алкогольні напої, тютюнові вироби, паливо, транспортні засоби. Ставки на них встановлюються у вигляді відсотків до ціни виробу (у Великобританії), а в деяких державах (наприклад, у Німеччині) - у сумі до визначеної кількості товарів.
У різних країнах перелік підакцизних виробів і ставки оподаткування встановлюються по-різному (це прерогатива держави). Тому в міждержавному плані постає проблема їх гармонізації. Так, у країнах, де низькі ставки акцизного збору, розвиток міжнародної торгівлі, особливо в прикордонних місцевостях, призводить до втрат у бюджеті, і навпаки. Збитки несуть країни, де стимулюється розвиток туризму. У зв'язку з цим в країнах ЄС постала проблема уніфікації акцизного збору, для того щоб не допустити помітної різниці в цінах підакцизних виробів. Для цього передбачається, що в країнах - членах ЄС не вводитимуться нові акцизи, а також не збільшуватимуться ті ставки, які зараз запроваджені (у тому числі й на паливо).
Податок на прибуток. Значне місце в податковій системі різних країн посідає податок на прибуток, який є прямим податком. Він діє в усіх країнах, і його питома вага в бюджетах різних країн становить від 10 % (у Швейцарії) до 53 % (в Італії). У 28 найрозвиненіших країнах світу середня ставка становить 36,25 %. Так, у Новій Зеландії вона дорівнює 48 %, у Німеччині - 45 %, у Бельгії та Польщі - 40 %, в Австрії, Чехії та США - 39 %, в Ірландії, Канаді - 38 %, в Японії - 37,5 %. Нижчі ставки діють в Угорщині - 18 %, Швеції - 28 %, Туреччині - 27,5 %, Великобританії - 33 %, Австрії, Данії - 34 %.
З урахуванням того, що цей податок має різні ставки оподаткування в різних країнах, перед державами постає проблема його уніфікації. Мета уніфікації полягає в тому, щоб полегшити (особливо для країн - членів ЄС) доступ на внутрішній ринок, а також збільшити іноземні інвестиції шляхом утворення різних філій та дочірніх компаній. З цією метою передбачається:
o зближення ставок оподаткування;
o усунення подвійного оподаткування між державами;
o взаємозв'язок і взаємоповага між різними країнами - членами
ЄС тощо.
Головною функцією цього податку є не тільки фіскальна, а й стимулююча. Є країни, де податок на прибуток становить до 35-40 % в бюджеті держави. У деяких країнах він є також джерелом фінансування місцевих бюджетів. Але порядок сплати цього податку в різних країнах різний.
Порядок розрахунку оподатковуваного прибутку однаковий (із загальної суми валового доходу підприємства віднімаються валові витрати). Але при розрахунку прибутку до оподаткування та при визначенні валових витрат проводяться стимулюючі заходи.
Так, у США до валових витрат належать всі дивіденди від цінних паперів, які перебувають у власності місцевих дочірніх компаній. Діють також пільги при проведенні прискореної амортизації, інноваційних заходів, науково-дослідних робіт. Особлива знижка діє в тих випадках, колипідприємство застосовує різні альтернативні види сировини та електроенергії, надається пільговий кредит, коли компанії застосовують обладнання, яке працює на сонячній енергії або на енергії вітру. Але при цьому в США застосовуються і підвищені ставки, коли підприємство отримує занадто високі прибутки, коли воно стає монополістом (наприклад, при продажу нафти), тобто в цьому разі податки стають частково елементом антимонопольного регулювання з боку держави.
У Канаді існує дві ставки оподаткування прибутку - федеральна та провінційна, а отже, і прибуток сплачується у федеральний та провінційний бюджети. У цій державі широко
Loading...

 
 

Цікаве