WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБухгалтерський облік, Податки → Особливості та принципові підходи до розробки податкової політики підприємства в різних країнах світу - Реферат

Особливості та принципові підходи до розробки податкової політики підприємства в різних країнах світу - Реферат


Реферат на тему:
Особливості та принципові підходи до розробки податкової політики підприємства в різних країнах світу
В умовах розвитку ринкової економіки одне із основних завдань підприємства - це розробка його економічної стратегії. Складовою економічної та фінансової політики підприємства є податкова політика. Від правильності її розробки залежить ефективність діяльності підприємства. Держава регулює діяльність підприємства переважно економічними методами, насамперед через вилучення частини доходів у вигляді податків. Будь-які помилки в розрахунках можуть при-
звести до негативних результатів, а в деяких випадках до банкрутства.
Податки - надійне і стабільне джерело надходження коштів до бюджету. Але держава проводить досить активне втручання в податковий процес через надання різних пільг, знижок, кредитів. Це дає можливість суттєво знизити загальний розмір податкових платежів як для фізичних, так і для юридичних осіб. За рахунок цього юридичні особи можуть збільшити свої доходи, покращити фінансові показники, розширити обсяги діяльності, інвестувати кошти як у своє підприємство, так і в інші.
Підставою для розробки податкової політики підприємства є чинне законодавство, яке в більшості країн світу має відносно стабільний характер і принципово не змінюється протягом тривалого часу. Це дає змогу підприємству розробляти податкову політику на майбутнє.
Якщо в країні діє досить жорстке податкове законодавство і підприємства несуть великий податковий тягар, з'являється тенденція до ухилення від сплати податків або до зменшення розміру їх сплати за рахунок реєстрації підприємства в офшорних зонах, де діє "лояльніший" режим оподаткування. Але держава зацікавлена в тому, щоб капітал не вивозився за кордон, тому чинне законодавство визначає додаткові пільги або інші заходи щодо зменшення податкового тягаря. А отже, більшість підприємств не поспішають реєструватися в офшорних зонах і працюють у своїх країнах (незважаючи на те, що, наприклад, ставка на прибуток у зазначених зонах становить не більше 2-3 %, а в більшості країн - не менше ЗО %).
У більшості країн діють податкові системи, які спрямовані на те, щоб зацікавити вітчизняного виробника залишати доходи у своїх країнах. Часто базова ставка податку на прибуток, яка дорівнює 45 %, за рахунок різних пільг та знижок в кінцевому варіанті суттєво знижується. У деяких країнах виробник може вибирати різні системи оподаткування, які для нього найвигідніші, що також зменшує податковий тягар. Тому загальні ставки оподаткування доводяться до рівня аналогічних ставок в офшорних зонах. Крім того, деяким фірмам та підприємствам надаються пільги, які мають особливий вибірковий характер.
Значна увага у більшості держав приділяється певним напрямкам діяльності. Так, майже в усіх країнах від сплати податків звільняються підприємства, які експортують свою продукцію. Це стимулює виробництво високоякісної продукції та надходжень валютних коштів у державу. Слід зазначити, що існує практика укладення міждержавних угод щодо уникнення подвійного оподаткування.
Практично в кожній державі значна увага приділяється розвитку підприємств малого та середнього бізнесу. Особливо це стосується підприємств, які починають свою діяльність в районах, віддалених від шляхів загальних сполучень, у незаселених або малозаселених районах, створюючи там нові робочі місця. Таким підприємствам надаються податкові пільги, податковий кредит або податкові канікули, крім того, вони можуть звільнятися від сплати податків взагалі. Стимулюється також розвиток різних сфер діяльності, передусім сільського господарства, туризму. Держава насамперед інвестує ті підприємства, у діяльності яких вона зацікавлена. Для них створюється сприятлива регіональна інфраструктура, будуються шляхи до місць видобутку сировини або збуту продукції, проводиться робота з перекваліфікації робочої сили.
У деяких країнах надаються податкові пільги підприємствам-резидентам. Якщо більшість активів такого підприємства знаходиться за кордоном і воно управляє ними, то йому можуть надаватися пільги у вигляді податкових відстрочок від сплати податків на доходи, одержані за кордоном, причому на досить тривалий час (до 10 років). За великих темпів інфляції це практично звільняє підприємство від сплати податкових платежів.
Податкове законодавство та податкова політика більшості країн світу спрямовані не на заборону реєстрації підприємств в офшорних зонах, а на створення альтернативних умов, які давали б йому можливість вибору. Якщо підприємство реєструється в офшорній зоні, то це означає тільки паперовий вивіз капіталу, так як усю виробничу та іншу діяльність воно здійснює у своїй країні. Тому й доходи, одержані підприємством, повинні також знаходитись у цій країні.
Загалом офшорні зони впливають на пом'якшення конкурентних протиріч між різними країнами в питанні оподаткування та обґрунтованості податкових пільг.
Податкове планування для підприємства є важливим і досить складним етапом у прогнозуванні майбутнього. Для цього використовується багато показників, які характеризують різні сторони діяльності підприємства. Вони можуть бути зовнішніми та внутрішніми, офіційно опублікованими та конфіденційними. Наприклад, показник балансового (або валового) прибутку показує тільки ту частину доходів підприємства, якою воно може поділитися з державою у вигляді податку на прибуток. Для підприємства суттєвіша інша частина, яка залишається у нього і може бути використана на його потреби в розширенні виробництва, удосконаленні, оснащенні новою технікою, а решта розподіляється у вигляді дивідендів між акціонерами або спрямовується на створення різних фондів, зокрема самострахування.
При плануванні та розробці податкових платежів підприємство орієнтується не тільки на прибуток, а й на інші фінансові показники. До них належить частина реальних накопичень підприємства, яка частково показується у його витратах (відрахування в амортизаційні, резервні та страхові фонди, які можуть створюватися за рахунок собівартості); нереалізований приріст активів підприємства, які йому належать (наприклад, нерухоме майно, товарні запаси, вартість акцій та інших цінних паперів); кошти, що знаходяться в обороті підприємства і можуть бути передані іншим підприємствам та особам (кошти пенсійного фонду, нарахована та несплачена заробітна плата найманих працівників, тимчасово вільні від оподаткування фонди накопичення
Loading...

 
 

Цікаве