WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБухгалтерський облік, Податки → Аудит - Контрольна робота

Аудит - Контрольна робота

проведенні внутрішніх перевірок немає істотних відмінностей.
Деякі види діяльності внутрішніх аудиторів називаються операційним аудитом. Операційний аудит (аудит результатів, або управлінський аудит) - це вивчення аудиторами операцій компанії з метою сформулювати рекомендації щодо економічного використання ресурсів, ефективного досягнення цілей. Мета операційного аудиту - допомогти керівникам у виконанні їхніх обов'язків. Результатом цього може бути збільшення рентабельності компанії.
Таким чином, внутрішні аудитори розглядають операційний аудит як складову внутрішнього аудиту. Зовнішні аудитори визначають його як вид консультацій з питань управління, наданих недержавними бухгалтерськими фірмами.
Внутрішньому аудитору доцільно забезпечити співпрацю з юрис-консультом з питань дотримання законів, положень, інструкцій та інших нормативних актів, які регламентують діяльність підприємства. Завдання, принципи організації й основи проведення внутрішнього аудиту визначені такими нормативно-правовими актами: Законами України "Про аудиторську діяльність", "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Указами Президента України, постановами Верховної Ради, Кабінету Міністрів з питань обліку і контролю, Положенням (стандартами) бухгалтерського обліку, Планом рахунків бухгалтерського обліку та Інструкцією щодо його застосування, рішенням Аудиторської палати України про затвердження Національних нормативів аудиту та Кодексу професійної етики аудиторів України, Інструкцією про порядок проведення інвентаризації, Положенням про ведення касових операцій тощо.
Якщо про внутрішній аудит в Україні ведуться розмови тільки в теоретичному аспекті, то зовнішній набуває широкого впровадження. Зовнішній аудит переважно проводиться аудиторською фірмою (аудитором-підприємцем) за договором із підприємством-замовником про виконання незалежної експертизи господарсько-фінансової діяльності й розробку пропозицій щодо фінансової стратегії та підвищення ефективності господарювання. Можливість використати результати внутрішнього аудиту сприяє зменшенню обсягу роботи зовнішнього аудитора з таких питань:
o перевірка документації й оцінка роботи системи обліку та контролю;
o перевірка відповідності даних підприємства-замовника і незалежного контролю.
Якщо внутрішньому аудиту виявлено довіру, то слід визначити, якою мірою можна на нього покластися, беручи до уваги:
o рівень внутрішнього ризику аудиту щодо тестованих позицій;
o необхідний рівень висновку;
o кваліфікацію аудиторського персоналу фірми, яку перевіряють. Зовнішній аудитор повинен переконатися, що робочі документи внутрішнього аудиту, дані якого він використовує, ведуться за прийнятною формою.
2. Опрацювати Національний норматив №32 і представити його структурно-логічну схему
Мета цього Нормативу - встановити правила оцінки властивого ризику і ризику внутрішнього контролю і використання таких оцінок для підготовки незалежних процедур перевірки, котрі аудитор збирається виконати з метою обмеження ризику невиявлення помилок до сприятливого рівня. Незалежні процедури аудиту робляться для отримання доказів стосовно повноти, точності і достовірності даних, які обробляються системою обліку. Вони існують у двох видах: детальних тестів операцій і залишків по рахунках; у вигляді аналізу важливих показників і тенденцій, включно з остаточним дослідженням незвичайних відхилень і статей.
При визначенні стратегії проведення аудиту аудитору слід вивчити властивий ризик на рівні фінансової звітності підприємства. При детальнішому плануванні цю оцінку необхідно пов'язувати з залишками по рахунках і класом операцій.
Аудитор може зробити припущення, що існує значний розмір властивого ризику на рівні залишку по рахунку і класу операцій. Незважаючи на це, визначаючи загальну аудиторську стратегію, йому необхідно отримати від клієнта роз'яснення по фактах існування ризику на рівні окремих позицій фінансової звітності.
Для того, щоб зробити оцінку властивого ризику, аудитору слід використати свої професійні знання з метою врахування і оцінки численних факторів потенційних ризиків. Приклади факторів потенційних ризиків на рівні фінансової звітності: цілісність управління; досвід, знання і зміни в управлінському апараті за певний період, наприклад, малий досвід управлінського персоналу може вплинути на якість підготовки фінансової звітності підприємства; існуючий тиск на керівництво підприємства, наприклад, обставини, котрі можуть наштовхнути керівництво на перекручення фінансової звітності. Це відбувається тоді, коли підприємство здійснює діяльність у галузі, в якій існує досвід великої кількості підприємницьких невдач, або підприємство має дефіцит власного капіталу, що не дає йому змоги продовжувати операції; діяльність підприємства, наприклад, його товари і послуги, структура капіталу, споріднені сторони, виробництво і розміщення, розподіл і компенсаційні методи; фактори, які впливають на галузь, в котрій здійснює діяльність підприємство, наприклад, економічні умови і умови конкуренції, зміни в технології виробництва та послуг, загальній обліковій практиці, а також у фінансових тенденціях і показниках; бухгалтерські рахунки, які дають уявлення про фінансовий стан підприємства, і які, без сумніву вимагають виправлення, наприклад, рахунок фінансових результатів, по котрому треба було зробити коректування у попередньому періоді; складність основних операцій, котра може вимагати залучення спеціаліста професії, що відрізняється від аудиторської; здатність активів до анулювання або неправильного представлення; термін завершення незвичайних і складних угод, особливо в останні дні року.
Ризик невідповідності внутрішнього контролю - це ймовірність того, що недостовірна інформація, котра може існувати по класу операцій або класу укладених угод і могла бути суттєвою, окремо або в сукупності з недостовірною інформацією по інших рахунках або класах операцій, не буде попереджена або своєчасно виявлена системою внутрішньогоконтролю підприємства. Завжди існує ризик певної невідповідності внутрішнього контролю у зв'язку із звичайною обмеженістю функціонування кожної системи внутрішнього контролю. Для того, щоб оцінити ризик невідповідності внутрішнього контролю, аудитор повинен вивчити адекватність описання внутрішнього контролю, як і те що він повинен перевірити процедури внутрішнього контролю підприємства. При відсутності такої оцінки аудитор повинен зробити припущення, що розмір ризику внутрішнього контролю високий.
Співвідношення між оцінками властивого ризику і ризику невідповідності внутрішнього контролю. У багатьох випадках властивий ризик і ризик невідповідності внутрішнього контролю тісно пов'язані між собою. Керівництво часто реагує на розробку та впровадження нових систем внутрішнього контролю і обліку для попередження і виявлення помилок у випадках підвищення значення внутрішнього ризику. У ситуаціях, коли аудитор робить спробу оцінити окремо ризик контролю і властивий ризик, існує ймовірність неправильної оцінки цих ризиків у сукупності. Тому, ризик аудиторської перевірки може бути більш правильно визначений шляхом комбінованої оцінки вищезгаданих різновидів ризиків.
Відношення оцінок властивого ризику і ризику невідповідності внутрішнього контролю до ризику не виявлення помилок і їх вплив на незалежні процедури аудиторської перевірки
Оцінка аудитором ризику невідповідності внутрішнього контролю і властивого ризику впливає на зміст, час проведення і розмір незалежних процедур аудиторської перевірки. Для того, щоб визначити необхідний рівень упевненості після проведення незалежних тестів, аудитору треба вивчити: зміст незалежних тестів; час виконання незалежних тестів (наприклад, їх виконання наприкінці року в порівнянні з попередніми місяцями); обсяг незалежних тестів.
Існує зворотний зв'язок між встановленим аудитором розміром властивого ризику і ризику невідповідності
Loading...

 
 

Цікаве