WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБухгалтерський облік, Податки → Стан податкового регулювання зовнішньоекономічної діяльності - Дипломна робота

Стан податкового регулювання зовнішньоекономічної діяльності - Дипломна робота

країн Азії, що розвиваються - 8%, для країн Європи, що розвиваються (за виключенням країн ЕС) - 16%, для країн Латинської Америки - 18%, для країн Африки - 23%. В цілому для країн Європи, що розвиваються, тарифи повинні скоротитись приблизно з 9,6% до 7,3%. Доцільно відмітити, що взагалі за 1948-1997 рр. лібералізація торгівлі сприяла щорічному приросту експорту на 6% в реальному обчисленні, збільшившись в 17 разів; частка імпорту і експорту у ВВП протягом 1985-1997 рр. в розвинених країнах зросла з 16,6% до 24,1%, в країнах, що розвиваються - з 22,8% до 38%.
В багатьох країнах середня величина імпортного тарифу на готову продукцію значно перевищує зазначену величину на сировинні матеріали. Значна відмінність спостерігається насамперед в країнах, де існує великий та дешевий ринок праці (наприклад протягом 1991-1993 рр. в Індії середній зважений імпортний тариф на сировину складав 20%, а на готову продукцію -54%, в Китаї - 18% та 37% відповідно). Але країни з високою вартістю робочої сили також використовують підвищення митного тарифу на готову продукцію (насамперед, трудомістку) для захисту зайнятості. Так в США тариф на бавовну складає 1,1%, на бавовняні тканини - 8,7%, а на одяг - 22,7%; в країнах ЄС шкіряна сировина і бавовна ввозяться безмитне, тоді як взуття, тканини обкладаються митом в розмірі 20-22%.
В процесі лібералізації зовнішньої торгівлі важливим є не тільки зниження середніх рівнів тарифів, а і зменшення різниці між різними його рівнями, виключення пільг, крім тих, що надаються в рамках спеціальних режимів торгівлі. Поряд з цим, для країн з перехідною економікою, важливими є митно-тарифні пільги для стимулювання розвитку національних товаровиробників та експорту готових виробів. Такі пільги можуть бути надані шляхом повернення мит, які сплачені при ввозі матеріалів та комплектуючих що використані для виробництва експортних товарів; або шляхом безмитного ввозу зазначеної групи товарів.
Необхідно відмітити, що на дієвість та ступінь регулювання зовнішньоекономічних відносин засобами митно-тарифного оподаткування безпосередній вплив має внутрінаціональна податкова система. Важливою умовою ГАТТ/СОТ щодо регулювання експорту та імпорту є неупередженість внутрішньої податкової системи до експортних та імпортних товарів і послуг. Тобто тільки митні тарифи повинні впливати на різницю в ціні імпортних та вітчизняних товарів, визначаючи їх відносний рівень конкурентоспроможності.
В зв'язку зі значними регулятивними діями щодо тарифного оподаткування зовнішньоторговельних відносин, підвищується роль нетарифних заходів. Загальні масштаби нетарифного регулювання протягом останніх 60-80 років збільшились майже у двічі. У промислових розвинутих країнах, на які припадає 70% світової торгівлі, за допомогою нетарифних засобів регулюється до 20% імпорту. При цьому нетарифні методи в розвинутих країнах мають вирішальне значення у регулюванні окремих груп товарів, якими регулюється 60% імпорту одягу, 50% імпорту чорних металів, 40% продовольства, тканин, прядива, 20% взуття. До того ж нетарифні бар'єри промисловими розвинутими країнами застосовуються вибірково щодо різних груп країн: 17% імпорту регулюється з найбільш розвинутих країн, 20% - з тих, що розвиваються, 30% - з країн Східної Європи та СНД.
Насамперед посилені податкові засоби регулювання зовнішньоторговельних операцій застосовують країни, які не відносяться до числа економічно достатньо-розвинутих, тобто не мають достатнього для відкрито-економічної конкуренції розвитку національного ринку. Розвинуті країни, які мають високий якісний рівень продукції, менші витрати на її виробництво, вдаються до імпортних обмежень в основному в зв'язку з відвертою демпінговою інтервенцією.
Аналіз рівнів імпортного тарифу в розвинених відкрито-економічних країнах дає змогу констатувати диференціацію у підходах до його величини -в країнах ЄС та Японії спостерігається більш високий рівень імпортного протекціонізму, ніж в США. Взагалі такі підходи обумовлені стратегією країни щодо зовнішньоекономічних зв'язків. Наприклад, зовнішньоекономічна політика Японії була спрямована на першочерговий розвиток експорту. Держава всіляко заохочує проведення експортних операцій різними засобами, в тому числі і за рахунок створення відповідного податкового режиму, спрямованого на зменшення податкового навантаження на експорт і одночасно підвищення імпортних тарифів.
В багатьох розвинутих країнах митом обкладається лише імпорт (в США експортне мито законодавчо заборонено), а експортне мито не застосовується. Однак в країнах, що розвиваються, експортні мита можуть широко використовуватись.
Для практичного використання при формуванні податкової економічної стратегії України щодо трансформації зовнішньоекономічної діяльності необхідно розглянути підходи, засоби та наслідки її здійснення в інших країнах.
Латиноамериканська модель трансформації економік країн, що розвиваються, характеризувалась різким скороченням середніх рівнів імпортних тарифів і ступенем їх диференціації. Така політика проводилась Чилі, Болівією, Мексикою. В Чилі відбулось різке скорочення імпортних тарифів з подальшим їх поступовим зниженням. Радикальна політика в цій сфері проводилась також Аргентиною, Бразилією, Венесуелою, Перу. Такі країни як Уругвай, Коста-Ріка частково зменшили свої імпортні тарифи. Наслідками такої політики став тиск закордонних конкурентів на вітчизняних товаровиробників та підвищення попиту на імпортні товари і послуги.
Східна азійська модель значно відрізнялась від латиноамериканської насамперед обережним підходом до імпортної політики, коли довгий час використовувався протекціонізм і тільки після досягнення конкурентоспроможності вітчизняних товаровиробників поступово знижувались імпортні обмеження. Наприклад, Сінгапур та Філіппіни компенсували кількісні обмеження імпорту підвищенням імпортних тарифів. По такому шляху пішла і Корея, яка тільки в 80-х роках почала здійснювати поступове зниження рівня імпортних тарифів. Важливим для країн цього регіону був досвід Японії в вибірковому підході до оподаткування окремих категорій товару та галузей господарства в залежності від їх експортної спроможності (такий досвід найбільш повно використали Корея, Тайвань).
Суттєвою відмінністю трансформації економік африканських країн є висока залежність доходів національних бюджетів від митних доходів. Це не дає змоги проводити ефективно лібералізацію зовнішньоторговельної політики.
Експортну політику Китаю характеризував жорсткий державний контроль, в результаті якого по 40категоріям товару (станом на 1993 р.) застосовувалось оподаткування експортним тарифом. Імпортна політика також була регулюючою та поступовою до лібералізації, імпортні мита становили значну частину доходу національного бюджету (наприклад, в 1993 р. їх доля сягала 25,37%). Для Китайської моделі було характерним широке використання інструментів тарифного протекціонізму. Так, на початку 90-х років рівень середнього імпортного тарифу досягав 40% по
Loading...

 
 

Цікаве