WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБухгалтерський облік, Податки → Стан податкового регулювання зовнішньоекономічної діяльності - Дипломна робота

Стан податкового регулювання зовнішньоекономічної діяльності - Дипломна робота

дорогої нерухомості, фактичні процеси на ринку нерухомості підтверджують рух прихованого капіталу.
На наш погляд, введення диференційованого податку на майно, в залежності від виду майна, його призначення, який би дав можливість хоча б частково оподаткувати прихований свого часу капітал.
У Франції прийнята Хартія прав та обов'язків платника податку, яка надається кожному з них, де також суттєво розширений перелік гарантій, які надаються законодавчими та нормативними актами при їх перевірці. Цікаво відзначити, якщо у більшості країн є лише одна можливість оскаржити пред'явлену для сплати податкову суму - через суд, то у Франції передбачена і додаткова. Це попередня рекламація податковим органам в разі необґрунтованого, на думку платника, визначення розміру платежу, яку він може подати вище стоячій інстанції до початку терміну сплати платежу. Відзначається дві переваги такого порядку. В разі дійсної необґрунтованості дії податкових органів є можливість оперативного вирішення питання без звернення до суду, з іншого боку, в разі об'єктивних дій - підвищується можливість прискореного та кваліфікованого розгляду справи в суді. Саме цим порядком пояснюється незначна кількість касаційних скарг в судові органи у Франції. Звертають на себе увагу і інші заходи щодо суттєвого скорочення формальностей в регулюванні суперечок та прискорення їх вирішення. Це стосується відміни обмежень стосовно рангу особи, яка має право підпису позову, спрощення порядку повернення неправильно стягнутої суми платежу по прямим податкам, а також подачі рекламації ( без візи інстанції, яка здійснила, на думку позивача, неправомірні дії) та ін.
Оскільки податки виступають як бар'єри на шляху пересування товарів, робіт, послуг, робочої сили і капіталу в межах єдиного торгівельного простору, узгоджена позиція щодо їх застосування є вкрай необхідною.
Проте визначним моментом в гармонізації податкових систем країн ЄС, а саме в сфері прямого оподаткування є конкурентна боротьба за капітал, яка примушує уряди країн приймати заходи по зниженню ставок податку. Тобто, на сьогодні відсутня певна юридична основа для гармонізації прямого оподаткування.
Прямі податки навіть прямо не згадуються в Угоді про ЄЕС. Таким чином гармонізація прямого оподаткування більш тонка і складна справа ніж гармонізація акцизів. Країни-члени не збираються поступатись жодною часткою податкового суверенітету без можливості заблокувати запропоновані податкові обмеження. Таким чином тільки стаття 100 Угоди щодо наближення національного законодавства є юридичною основою що прямо впливає на заснування і функціонування спільного ринку. Причому і стаття 99, що стосується непрямого оподаткування і 100 (прямі податки) потребують одностайності.
На сьогоднішній день тільки дві директиви щодо прямого оподаткування були прийняті відповідно до статті 100 : про злиття компаній і про головні-дочірні компанії. Багато інших директив, які були розглянуті відповідно до 100 статті, були зняті з обговорення і в кінцевому підсумку не прийняті. Найбільш важливим питанням, що чекає свого вирішення в сфері прямого оподаткування стосується компенсації збитків груп компаній.
Проект директиви щодо заборони утримання податків на виплати процентів і роялті між компаніями був не прийнятий оскільки країни-члени не дійшли згоди по цьому питанню.
В Маастрихтському Договорі було введене нове положення стосовно вільного руху капіталів і платежів. Відповідно до якого закріплялись повноваження країн по дотриманню національного податкового законодавства для платників податків, що знаходяться у різному становищі щодо місця проживання або місця, куди інвестується капітал. Проте ці повноваження обмежувались існуючими податковими законами на кінець 1993 року: країни-члени співтовариства повинні утримуватись від введення нових податків і зборів, які є засобом довільної дискримінації або замаскованого обмеження вільного руху капіталів і платежів. Разом з тим, вони повинні здійснювати всі заходи по запобіганню порушень національних законів і актів виконавчої влади, особливо в сфері оподаткування.
Прийняття і закріплення цих положень в Договорі дозволяє, по-перше, уникнути певних побоювань країн-учасниць щодо заборони Європейським Судом певних дискримінаційних особливостей оподаткування нерезидентів що неспівставимо з вільним пересуванням капіталів. По-друге, що країни-члени ні яким чином не будуть обмежені в боротьбі І податковими порушеннями і зловживаннями. І по - третє, забезпечує певні дискреційні повноваження для проведення різної податкової політики стосовно доходів резидентів і нерезидентів і між внутрішніми інвестиційними прибутками і зовнішніми. Таким чином, було висловлено побажання країн-членів зберігати стільки суверенітету скільки потрібно для функціонування національних систем прямого оподаткування.
Стосовно оподаткування прибутку стаття 30,43 Угоди про партнерство і співробітництво України і ЄС передбачає, що ЄС та країни-учасниці відповідно до свого законодавства і правил надають відносно створення та діяльності на території країн ЄС компаній, які контролюються компаніями ЄС та українськими компаніями і є виключно їх спільною власністю, українським дочірнім підприємствам і філіям українських компаній режим не менше сприятливий, ніж будь-яким третім країнам. Такий режим надається відповідно і Україною. Хоча в окремих випадках передбачені тимчасові обмеження для європейських компаній на Україні щодо деяких видів підприємницької та професійної діяльності, окремі комерційні операції, до 19.06.99 року припускається навіть наявність дискримінації без її посилення щодо фінансових послуг та страхування.
Окремо обумовлено вплив змін в законодавстві на умови функціонування європейських компаній на Україні. Якщо відповідні зміни в законодавствіУкраїни, чи інші правила призводять до більш обмежених умов функціонування заснованих компаніями ЄС та українськими компаніями і є виключно їх спільною власністю, українським дочірнім підприємствам і філіям українських компаній ЄС, таке законодавство й правила не застосовуються на протязі 3-ьох років після набуття чинності до тих компаній, які на цей момент вже були створені.
Під дочірньою в Угоді розуміється компанія, повністю підконтрольна материнській компанії, а під філією - місце здійснення підприємницької діяльності без створення юридичної особи. Філія повинна продовжувати основну діяльність компанії, мати своє керівництво, а також бути настільки матеріально підготовленими для здійснення підприємницької діяльності з третіми особами, що останні, навіть знаючи про те, що в разі необхідності буде існувати юридичний зв'язок з головною компанією, центральне керівництво якої знаходиться за кордоном, позбавлені необхідності безпосередньо співпрацювати з нею і можуть здійснювати підприємницьку діяльність за місцем знаходження філії.
Відповідно до Угоди про партнерство і співробітництво України і ЄС (УПС), що була ратифікована Верховною Радою України 10 листопада 1994 року для спільних підприємств за участю українських
Loading...

 
 

Цікаве