WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБухгалтерський облік, Податки → Стан податкового регулювання зовнішньоекономічної діяльності - Дипломна робота

Стан податкового регулювання зовнішньоекономічної діяльності - Дипломна робота

не могли в нормальному режимі працювати усі інші державні структури та ті посадові особи, які їх представляють. Багатьом з них було притаманне почуття безвідповідальності, тимчасовості та прагнення використати своє службове становище для власної наживи. Навіть останній рік характеризувався парламентською кризою, відсутністю взаєморозуміння і узгодженості в діях різних гілок влади, переглядом ряду конституційних положень.
Сьогодні реальну загрозу для іноземних інвесторів складають не стільки політичні ризики націоналізації власності нерезидентів, скільки ризики, пов'язані з частою зміною урядів, нестабільністю законодавства, наявністю корупції, яка в Україні досягла колосальних масштабів. За так званим "індексом корупції" міжнародної організації "Transparency International", що розраховується на репрезентативних аналітичних матеріалах 12 профільних дослідницьких структур і охоплює 85 країн світу, Україна у 1998 році мала 2,8 бали (0 балів - максимальний рівень корупції, 10 балів - цілковита її відсутність). Частка підприємств, керівники котрих в чисельних опитуваннях експертами міжнародних організацій відзначають негативний вплив лобіювання із парламентських, президентських та банківських кіл, сягає 30-40%. Корумпованість правоохоронних, податкових, митних та владних структур не тільки різко погіршує інвестиційний клімат в країні, але й спонукає до відтоку як національного, так і іноземного капіталу за кордон, перехід його в тіньовий сектор, частка якого сягає більше 45 % ВВП.
Принципово важливим для перспектив міжнародного економічного і, зокрема, інвестиційного співробітництва є зміцнення політичної консолідації в суспільстві, прискорення адміністративної та правової реформ, рішуче наведення порядку і законності в державі, завершення приватизації та посилення правового захисту власності, нещадна боротьба з корупцією, тверді гарантії уряду щодо дотримання демократичних норм міжнародного співіснування, розширення рамок відкритості національної економіки.*1 Адже, за даними експертів Світового банку, економіка України ще й досі оцінюється як "закрита". Міжнародна фундація The Heritage Foundation, спільно з редакцією журналу Wall Street Journal на основі складеного рейтингу, що віддзеркалює готовність країни функціонувати як відкрита економічна система дійшла до висновку: в 1998 р. за рівнем відкритості економіки Україна була лише восьмою серед країн колишнього СРСР (див. таблицю рейтингу).
Таблиця 3.1.1.
Рейтинг відкритості економік країн СНД та Балтії
Країна Місце серед 161 країн
Естонія 18
Латвія 61
Литва 72
Молдова 97
Росія 106
Вірменія 107
Грузія 116
Україна 124
Киргизстан 135
Казахстан 137
Білорусь 140
Азербайджан 143
Таджикистан 147
Узбекистан 148
Туркменистан 149
Джерело: УЦЕПД. Національна безпека і оборона № 3, 2000, с. 9.
Результативність державної стратегії залучення іноземного капіталу в Україну в значній мірі залежить від її підтримки і схвалення з боку громадян нашої держави, тобто від соціально-психологічного настрою наших співвітчизників по відношенню до присутності в національній економіці підприємців-іноземців, в тому числі великих олігархів із числа представників міжнародного капіталу. На сьогодні одностайності у цьому питанні серед громадян України немає. Враховуючи об'єктивну потребу в іноземних інвестиціях, їх позитивний в цілому вплив на успішність трансформаційних процесів в постсоціалістичних країнах, національна політична еліта визнала за необхідне розвивати міжнародне інвестиційне співробітництво і веде, в основному, дискусії лише навколо обсягів, сфер застосування, строків та умов іноземного інвестування, але одночасно є політичні сили, які негативно відносяться до цього процесу. Вони або цілком заперечують необхідність залучення іноземних інвестицій чи отримання кредитів від міжнародних фінансових організацій або ж в інший спосіб стримують процес зарубіжного інвестування. Такої ж позиції дотримується і певна частина рядових громадян країни, що є відображенням, з одного боку, політичної свідомості, традицій та менталітету, які сформувалися в радянську епоху, а з другого, - наслідком непродуктивного використання іноземних коштів, які надходять в країну, їх розбазарювання та привласнення заради особистої наживи.
Мова йде про критичне відношення до конкуренції, як до прояву законів "джунглів", прагнення не "ділитися" прибутками з будь-ким, тим більше з іноземними компаньйонами тощо. Не завжди бажають та психологічно готові співпрацювати з іноземними інвесторами і вітчизняні підприємці. В суспільстві існують нав'язані певними силами побоювання, що іноземні інвестори, скупаючи підприємства, скупають країну, так би мовити "з тилу". Формування стійкого позитивного відношення переважної частини населення до представницької участі іноземних підприємств у наших внутрішньоекономічних і суспільних перетвореннях буде визначатися ступенем продуктивності іноземного капіталу, його впливу на економічний стан країни та зростання добробуту її громадян.
Резюмуючи різні позиції і точки зору, які висловлюються представниками політичних, ділових та громадських кіл суспільства щодо інтенсивності і обсягів залучення іноземного капіталу в національну економіку можна зробити головний висновок, що домінує тенденція до посилення інтернаціоналізації та відкритості української економіки. Інша справа, що державна стратегія розвитку міжнародного співробітництва, яка спирається на інтернаціоналізацію, як об'єктивну закономірність, повинна бути більш обґрунтованою і послідовною, забезпечуючи гарантії національної політичної та економічної безпеки.
Ще одним важливим фактором, який стримує процес формування сприятливого щодо іноземної інвестиційної діяльності клімату є незавершеність ринкових реформ, нерішучість і непослідовність в їх проведенні. Маючи в 1990 р. найкращі стартові можливості для здійснення ринкових перетворень, Україна до цих пір не змогла їх реалізувати. Вона залишається єдиною із колишніх радянських республік, яка за всі роки незалежності так і не змогла добитися економічного зростання. Трансформаційний процес в Україні досі носить тяжкий і суперечливий характер та передбачає не лише економічну реформу. Він пов'язаний з широким спектром перетворень -адміністративної реформи, інституційними змінами у фінансовій системі, трансформацією структури виробництва, реорганізацією невиробничої сфери і системи соціального забезпечення. Іноземні інвестиції не можуть здійснюватися в економіку, в якій згортаються національні інвестиції.
Таким чином, політична та соціальна нестабільність в Україні, масове зубожіння населення та низька купівельна спроможність його більшості, глибокий спад виробництва, збитковість половини всіх діючих в державі підприємств та низька рентабельність виробництва, платіжна криза, в результаті якої дебіторська та кредиторська заборгованість підприємств значно перевищила величину ВВП, рецидиви розкручування інфляційної спіралі, корумпованість чиновників - ось перелік тих
Loading...

 
 

Цікаве