WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБухгалтерський облік, Податки → Облік оплати праці в системі управління персоналом підприємства - Курсова робота

Облік оплати праці в системі управління персоналом підприємства - Курсова робота

об'єктах бухгалтерського обліку;
- повний і своєчасний розрахунок з працівниками по оплаті праці;
- своєчасне складання та подання бухгалтерської і статистичної звітності по оплаті праці.
Забезпечуючи виконання зазначених завдань, бухгалтерський облік оплати праці має великий вплив на трудову дисципліну. Правильний облік мобілізує працівників на виконання робіт і пошук резервів підвищення ефективності виробництва.
Облік праці та її оплати повинен бути організований таким чином, щоб сприяти підвищенню продуктивності праці, зміцненню трудової дисципліни, підвищенню якості виробництва продукції, виконання робіт і послуг.
2. Організація праці та її оплата в умовах ринкових відносин
Будь-яке підприємство яке являє собою виробничо-господарську одиницю, яка зусиллями трудового колективу здійснює виробництво продукції, її переробку, реалізацію, надає різноманітні послуги, виконує інші економічні й соціальні функції. Кожне підприємство - це самостійний трудовий колектив, первинний осередок держави як об'єднання працівників для спільної трудової діяльності. У кожному трудовому колективі залежно від його розмірів, спеціалізації та інших обставин функціонують внутрішньогосподарські (первинні) виробничі, обслуговуючі та інші колективи - дільниці, ланки, загони, бригади, цехи, відділки та ін. Із зміцненням матеріально-технічної бази та підвищення професійного і культурного рівня працюючих виникає об'єктивна потреба пошуку або визначення нових організаційних форм діяльності внутрішньогосподарських трудових колективів, які б найбільш повно відповідали кожному етапу розвитку продуктивних сил. Форми і кількість первинних підрозділів, чисельність зайнятих у кожному з них залежить від особливостей виробничих умов конкретного підприємства.
Трудові колективи класифікують на постійні і тимчасові. Постійні - це такі, що характеризуються сталістю засобів і предметів праці та робочої сили: ланки, бригади, дільниці, сімейні, орендні та інші колективи.
Найпростішою організаційною структурою первинного об'єднання працівників є ланка. В її складі немає ніяких організаційно оформлених груп виконавців і тому відсутня потреба у звільненому керівникові. Характерними ознаками ланки ще є такі: вона виконує окремі технологічні операції в загальному комплексі робіт з виробництва певного виду продукції. Саме такі невеликі трудові колективи за чисельністю, де кожний працюючий може виконувати різноманітні роботи, в подальшому все більше поширюватимуться.
У великих підприємствах, де численні трудові колективи, діють такі організаційні структури, як виробничі бригади. Кожна з них може складатися з декількох самостійних спеціалізованих ланок. Порівняно з ланкою - це більш складна організаційна форма, де трудові відносини мають свої особливості. Якщо в межах ланки вони здійснюються через безпосередній контакт працівників у процесі трудової діяльності, а потім уже і через кінцевий результат виробничої діяльності, то в бригадах - тільки (або в більшості випадків) через кінцевий результат функціонування праці всього колективу бригади (особливо на стадії розподілу прибутків у будь-якій формі - натуральній чи грошовій).
Головна вимога до будь-якого складу і розміру трудового колективу - власними силами забезпечити високоякісне виконання всіх робіт в найоптимальніші строки на основі вимог відомих принципів організації праці: пропорційності, погодженості, потоковості, ритмічності, оптимальної інтенсивності праці, що є необхідною передумовою досягнення високих кінцевих результатів виробничої діяльності.
Бригада - основна самостійна виробнича одиниця. Для забезпечення тісного взаємозв'язку оплати праці з кінцевими результатами бригада здійснює свою діяльність на основі внутрішньогосподарського розрахунку. Важливу роль у здійсненні її завдань відіграє бригадир. Він як керівник бригади заздалегідь визначає кожному працівникові (або ланці) завдання і контролює їх виконання. Бригадир повинен дбати про забезпечення безперебійного технічного та організаційно-господарського обслуговування агрегатів. До його компетенції входить ведення обліку виконання робіт і нарахування заробітної плати членам бригади.
Вибір конкретних підходів до ефективної організації виробництва здійснюють головні спеціалісти. Вони розробляють і обґрунтовують склад бригад, ланок та загонів, період їх дії (постійні, сезонні, тимчасові), обсяг виконуваних операцій, спеціалізацію і методи поєднання робочої сили із знаряддями виробництва. Економічну доцільність створення запропонованих організаційних форм праці і трудових колективів обґрунтовує економічна служба. Всі пропозиції по формах організації та системах оплати праці повинні бути погоджені з трудовим колективом.
Головне завдання у діяльності всіх служб підприємства полягає в тому, щоб засновані форми організації та оплати праці забезпечували поліпшення організації виробничих процесів, раціоналізацію прийомів і методів праці, створення найсприятливіших умов роботи, підвищення творчого змісту і привабливості праці та найвищий рівень оплати праці працівників виробництва.
Економічна служба спільно з керівниками галузевих служб і внутрішньогосподарських підрозділів перевіряє обґрунтованість прийнятих рішень по параметрах трудових колективів, нормах виробництва продукції. Пропозиції із зазначених питань погоджується з трудовими колективами, профспілковим комітетом і затверджується керівником (правлінням) підприємства.
Норма виробництва продукції для бригади, ланки або окремого працівника розробляється безпосередньо в підприємстві згідно з конкретними умовами виробництва (технологією) з урахуванням рівня досягнутого за попередні 3-5 років.
Середній рівень використовується лише як орієнтир для творчого визначення норм виробництва, враховуючи всі позитивні і негативні фактори для фактичного можливого виробництва продукції в даному році. Такий підхід відіграє важливу роль у правильній побудові системи оплати праці виробничих підрозділів, величині розцінок за одиницю продукції та суми фонду оплати праці при кінцевих розрахунках.
Основним юридичним документом з питань оплати праці є додаток до колективного договору - який має включати тарифні сітки, посадові оклади, розміри та порядок виплати доплат і надбавок, умови та розміри преміювання за основні результати господарської діяльності та за спеціальними системами тощо.
Додаток про оплату праці розробляється економічною службою спільно з головними спеціалістами та керівниками структурних підрозділів і за погодженням з профспілковим комітетом затверджується керівником підприємства або загальними зборами при колективній формі власності з попереднім погодженням на правлінні підприємства.
Робота з формування і вдосконалення ефективної системи оплати праці в підприємствах повинна провадитись постійно. Сучасні системи оплати праці все
Loading...

 
 

Цікаве