WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБухгалтерський облік, Податки → Відповіді на питання до державного іспиту “Бухоблік” - Реферат

Відповіді на питання до державного іспиту “Бухоблік” - Реферат

виробництву в цілому (виробництво пару, електроенергії, добування піску, вугілля тощо). На підприємствах, в яких продукція у процесі виробництва проходить декілька послідовних стадій (переділів), облік витрат доцільно організовувати по окремих стадіях (виробництво чавуну, сталі, прокату, цегли, хімічні виробництва тощо).
В економічній літературі наводиться багато різних методів калькулювання, але найчастіше зустрічаються 4 методи: позамовний, попередільний, попроцесний (простий) та нормативний.
Об'єктом калькулювання при позамовному методі є замовлення, на якому збираються витрати на протязі виконання даного замовлення. Собівартість робіт визначається методом сумування усіх витрат з моменту відкриття замовлення до його завершення. Калькуляція складається після закінчення виконання замовлення.
Суть попередільного методу полягає у тому, що собівартість продукції калькулюється на кожному переділі окремо, по мірі обробки деталей. Витрати узагальнюються в розрізі статей номенклатури по фазах, стадіях, переділах. Аналітичний облік витрат на виробництво організується по виробах, при цьому прямі витрати (на матеріали, зарплату основну та додаткову з відрахуваннями на соціальні заходи виробничих робітників тощо) відносяться на конкретні види виробів, а накладні витрати збираються протягом місяця окремо та розподіляються між виробами пропорційно вибраній базі в кінці місяця.
Попроцесний метод використовується в тих виробництвах, де технологічний процес не є складним, наприклад, в підсобних та допоміжних виробництвах, в добувних галузях, на електростанціях тощо, а також у галузях з масовим типом виробництва.
Особливістю даного методу є те, що витрати на виробництво узагальнюються в цілому по процесу. Собівартість одиниці продукції (робіт, послуг) розраховується шляхом ділення узагальнених таким чином витрат на загальний обсяг продукції (робіт, послуг).
Фактична собівартість одиниці продукції за нормативним методом розраховується наступним чином:
Сф = Сн ± З ± В,
де: Сф - фактична собівартість,
Сн - нормативна собівартість,
З - зміни норм,
В - відхилення від норм.
Відхилення від норм узагальнюються в розрізі причин та винних осіб і слугують для аналізу і прийняття рішень з боку апарату управління. Інформація провідхилення повинна надходити щодня або на протязі короткого проміжку часу. Чим швидша реакція на відхилення, тим менше зусиль необхідно для усунення їх негативного впливу на формування собівартості продукції, тому нормативний метод обліку витрат та калькулювання собівартості продукції розглядається як метод управління собівартістю за відхиленнями.
Методи калькулювання доповнюються способами калькулювання, які являють собою технічні прийоми розрахунку собівартості продукції за допомогою певних процедур, наприклад, нагромадження (сумування) витрат, розподілу витрат, прямого розрахунку, виключення витрат, нормативний спосіб. Послідовність та порядок розрахунків у калькуляції залежить від технології створення продукції, можливостей локалізації витрат за калькуляційними об'єктами, наявності супутніх і побічних видів продукції та інших обставин.
№ _57_ Брак у виробництві: сутність, оцінка, документування та облік
Одним з основних видів втрат у виробництві єбрак продукції.
Брак - це продукція,напівфабрикати,деталі,вузли і роботи,які не відповідають за своєю якістю встановленим стандартам або технічним умовам і не можуть бути використані лише після додаткових витрат на виправлення.
Брак в обліку класифікують за такими ознаками:
1) за місцем виникнення:
-внутрішній (виявлений до відвантаження або передачі покупцеві); та
-зовнішній(виявлено у покупця)
2) за характером дефектів: непоправний або остаточний(який неможливо виправити); виправний(який можливо виправити);
3) за причинами виникнення: неякісні матеріали; нестача електроенергії; не кваліфікованість працівників;
4) за винуватцями: робітник;постачальник;служба постачання.
Для обліку та узагальнення інформації про втрати від браку у виробництві продукції призначений активний, балансовий рахунок 24 "Брак у виробництві". По дебету цього рахунку відображаються витрати від виявленого зовнішнього та внутрішнього браку, вартість невиправного, остаточного браку та витрати на виправлення браку, витрати на гарантійний ремонт в обсязі, що перевищує норму, витрати на утримання гарантійних майстерень; по кредиту - суми, що відносяться на зменшення витрат на брак, що списуються на витрати на виробництво як втрати від браку, суми зменшення втрат від браку продукції: вартість відходів від бракованої продукції або реалізації її за зменшеною ціною; вартість утримання з винуватців браку; суми відшкодувань, одержаних від постачальників недоброякісних матеріалів та напівфабрикатів, які спричинили виникнення браку продукції.
Аналітичний облік по даному рахунку ведеться за видами виробництва - продукції, по якій виник брак, а також в розрізі статей калькуляції.
В кінці місяця рахунок 24 "Брак у виробництві" щомісяця закривається. До статті калькуляції "Втрати внаслідок технічного неминучого браку" включаються : -собівартість остаточно забракованої продукції (виробів,напівфабрикатів) з технологічних причин та витрати на усунення технічно неминучого браку.
Зовнішній остаточний брак оцінюється за фактичною виробничою собівартістю забракованих виробів, включаючи витрати на відправку, демонтаж і повернення цих виробів. Вартість забракованих виробів відновлюється на рахунку 23 "Виробництво" сторнувальними записами по відвантаженню продукції. Після цього вартість забракованих виробів списується проводкою Д-т рах. 24, К-т рах. 23.
Методи оцінки забракованої продукції в бухгалтерському обліку залежить від ступеня її придатності та місця браку.
Оскільки бракована продукція є одним з видів запасів підприємства при її оцінці слід керуватися нормами П(с)БО-9"Запаси".
Згідно з Положенням щодо планування обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) у промисловості собівартість внутрішнього остаточного браку визначається виходячи з фактичних витрат (основних витрат , включаючи відповідну частку загальновиробничих витрат).
Втрати підприємства від браку продукціїї, який можна виправити, складаються з витрат на їх повторну та додаткову обробку .При цьому втрати від браку зменшуються на вартість отриманих матеріалів за ціною їх можливого використання,а також на суму претензій до постачальників за поставку неякісних матеріалів, які стали причиною браку.Суми втрат від браку відображаються на виробничих рахунках за мінусом втрат,які віднесені на винних осіб.
Згідно П(С)БО 16 "Витрати" втрати від внутрішнього і зовнішнього браку, крім витрат на гарантійний ремонт та обслуговування гарантійних майстерень,включаються до складу загальновиробничих витрат.
Виникнення браку у виробництві документують актом про брак, повідомленням, листом про брак, або у відомостях. В цих документах зазначають дані про забраковану продукцію (її вид, сорт, одиницю виміру,кількість, причини виникнення браку,
Loading...

 
 

Цікаве