WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБухгалтерський облік, Податки → Відповіді на питання до державного іспиту “Бухоблік” - Реферат

Відповіді на питання до державного іспиту “Бухоблік” - Реферат

амортизації.
Відповідно до Плану рахунків облік податку на прибуток ведеться на рахунку 98 "Податки на прибуток" за субрахунками:
" 981 "Податки на прибуток від звичайної діяльності",
" 982 "Податки на прибуток від надзвичайних подій".
На субрахунку 981 "Податки на прибуток від звичайної діяльності" ведуть облік нарахованої суми податку на прибуток від звичайної діяльності, визначеної за встановленою ставкою від прибутку, відображеного в бухгалтерському обліку (незалежно від суми прибутку для цілей оподаткування).
На субрахунку 982 "Податки на прибуток від надзвичайних подій" відображають суму податку, яка підлягає сплаті з прибутку від надзвичайних подій. При цьому треба мати на увазі, що у Звіті про фінансові результати чистий прибуток (збиток) обчислюється як алгебраїчна сума прибутку (збитку) від звичайної діяльності і надзвичайного доходу, надзвичайних затрат і податку з надзвичайного прибутку. У статтях звіту "Надзвичайні доходи" та "Надзвичайні затрати" відповідно відображають:
- прибуток або збиток від інших подій і операцій, що відповідають визначенню надзвичайних подій;
- невідшкодовані збитки від надзвичайних подій, включаючи затрати на запобігання виникнення втрат від стихійного лиха, техногенних аварій, які визначені за вирахуванням суми страхового відшкодування і покриття втрат від надзвичайних подій за рахунок Інших джерел.
Збитки від надзвичайних подій відображаються за вирахуванням суми, на яку зменшується податок на прибуток від звичайної діяльності.
На суму нарахованого податку з прибутку в бухгалтерському обліку роблять запис:
" Д-т рах. 98 "Податки на прибуток"
" К-т рах. 641 "Розрахунки за податками".
Наприкінці року сума нарахованого податку на прибуток списується на фінансові результати діяльності підприємства записом по дебету рахунка 79 "Фінансові результати" в кореспонденції з кредитом рахунка 98 "Податки на прибуток".
Після цього запису за даними рахунка 79 "Фінансові результати" визначають чистий фінансовий результат, який відповідними записами списується на рахунок 44 "Нерозподілені прибутки (непокриті збитки).
Отже, чистий прибуток від звичайної діяльності визначається як різниця між прибутком від звичайної діяльності до оподаткування і сумою податку на прибуток.
№ _55_ Групування витрат, що формують собівартість продукції, у відповідності з П(С)БО 16 "Витрати"
Метою обліку собівартості є своєчасне, повне і достовірне визначення фактичних витрат, пов'язаних з виробництвом продукції, обрахування фактичної собівартості окремих видів і усієї продукції, а також контроль за використанням матеріальних трудових та фінансових ресурсів. Для досягнення вказаної мети витрати, що формують собівартість продукції, групуються за певними ознаками. У відповідності з П(С)БО 16 витрати, що складають виробничу собівартість продукції, групуються за:
· видами продукції (робіт, послуг);
· способом віднесення до конкретного об'єкта витрат;
· ступенем залежності від обсягу виробництва;
· економічним змістом;
· відношенням до виробничого процесу.
За економічним змістом витрати групуються за економічними елементами і за статтями калькуляції. Елемент витрат - це сукупність економічно однорідних витрат. Групування витрат за економічними елементами призначене для виявлення усіх витрат на виробництво продукціїза їх видами, тобто таке групування дає змогу визначити, що саме та на яку суму витрачається на виробництво в цілому по підприємству.
У П(С)БО 16 передбачене єдине для всіх підприємств групування витрат за економічними елементами:
· матеріальні витрати;
· витрати на оплату праці;
· відрахування на соціальні заходи;
· амортизація основних фондів та нематеріальних активів;
· інші витрати.
Проте групування витрат за елементами не дозволяє здійснити їх контроль та аналіз за цільовим призначенням у процесі виробництва (по цехах, дільницях, за видами виробів), тобто не відповідає на запитання, на які цілі та потреби понесені такі витрати. Отже, для контролю та аналізу за витратами поряд із обліком їх за економічними елементами застосовується групування витрат на виробництво за статтями калькуляції, в розрізі яких обраховується собівартість продукції. Класифікація витрат за калькуляційними статтями собівартості розкриває цільове призначення витрат та їх зв'язок з технологічним процесом. Це групування використовується для узагальнення витрат за видами виготовленої продукції та місцем виникнення витрат (по цехах, дільницях тощо. Встановлення переліку і складу статей калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) віднесене до компетенції підприємства і має бути регламентоване його обліковою політикою.
З урахуванням вимог П(С)БО 16 промислові підприємства можуть використовувати наступні калькуляційні статті:
· сировина та матеріали;
· покупні комплектуючі вироби, напівфабрикати,
· паливо та енергія на технологічні цілі;
· зворотні відходи (вираховуються);
· основна заробітна плата виробничих робітників;
· додаткова заробітна плата виробничих робітників;
· відрахування на соціальні заходи;
· витрати, пов'язані з підготовкою та освоєнням виробництва продукції;
· відшкодування зносу спеціальних інструментів і пристроїв цільового призначення;
· загально виробничі витрати;
· втрати внаслідок технічно неминучого браку;
· інші виробничі витрати.
Розрахунок собівартості продукції за вказаними статтями калькуляції дає змогу обрахувати лише виробничу її собівартість. Але в практиці господарювання з метою встановлення договірної ціни на реалізацію продукції, а також для аналізу рентабельності окремих видів виробів необхідно мати інформацію щодо повної собівартості окремих видів продукції. Тому доцільно до вказаних статей калькуляції собівартості додати адміністративні витрати та витрати на збут продукції, що дасть змогу розрахувати повну собівартість виробів. При цьому адміністративні витрати та витрати на збут продукції не включаються до собівартості продукції, а списуються на фінансові результати, що відповідає чинному законодавству.
№ _56_ Методи калькулювання собівартості продукції: поняття, види та сфера застосування
Метод калькулювання являє собою сукупність способів аналітичного обліку витрат на виробництво за калькуляційними об'єктами та прийомами визначення собівартості калькуляційних одиниць.
Групування витрат на виробництво за об'єктами калькуляційного обліку - замовленнями, переділами, продуктами відображає суттєву частину методу калькулювання, його економічну характеристику.
Прийоми визначення собівартості калькуляційних одиниць - розподілу витрат, виключення витрат тощо - відіграють допоміжну роль у системі калькулювання.
Метод калькулювання залежить від типу організації і технології виробництва та включає в себе принципи збору інформації про витрачені ресурси в розрізі центрів витрат. На підприємствах, в яких виробництво продукції відбувається в одному технологічному процесі, витрати узагальнюються по
Loading...

 
 

Цікаве