WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБухгалтерський облік, Податки → Облік, аудит та аналіз продукції власного виробництва - Дипломна робота

Облік, аудит та аналіз продукції власного виробництва - Дипломна робота

Подібно, як визначають коефіцієнт оборотності запасів, можна визначити тривалість обігу будь-яких активів. Наприклад, дебіторської заборгованості.
Оборотність дебіторської заборгованості визначається відношенням доходів від продажу (величини реалізації без урахування ПДВ і акцизів) до середньої величини дебіторської заборгованості, визначеної як середньоарифметична величина між сальдо за дебіторами на початок і кінець звітного періоду.
Цей показник дає можливість визначити, скільки разів протягом року (або іншого періоду, який аналізують) обсяги надходжень від реалізації можуть вмістити в собі середній залишок боргових прав (дебіторів). Цей показник визначає .ефективність кредитного контролю. Кредитного - з боку підприємства, адже, даючи товар з відстрочкою платежу іншим суб'єктам, підприємство фактично їх кредитує. Для визначення тривалості оборотів дебіторської заборгованості (терміну кредиту покупцям) слід скористатися зворотною формулою, а саме визначити відношення середньої дебіторської заборгованості до чистої реалізації, яку маємо за звітний період. Отриману в результаті величину слід помножити на кількість днів у звітному періоді.
Сума закупівлі (придбання) визначається шляхом віднімання від валових експлуатаційних витрат елементів доданої вартості: витрати на робочу силу, амортизація. Таким чином визначається, скільки в середньому днів потрібно підприємству для отримання оплати за відвантажені товари (виконані роботи, надані послуги).
Варто зауважити, що при визначенні зазначених показників беруть участь лише суми за дебіторами-покупцями (замовниками) - як такі, що мають пряме відношення до обсягів реалізації продукту діяльності підприємства.
Оборотність кредиторської заборгованості і середній період її погашення визначаються аналогічно до вищенаведених показників за дебіторами. З тією лише різницею, що, замість величини доходів з продажу, береться величина закупівель, оскільки обсяги продажу не можуть порівнюватися з борговими зобов'язаннями за отримані поставки.
Дебіторська заборгованість, виведена на кінець звітного періоду, пов'язана з обсягами продажу за цей період; кредиторська заборгованість - з обсягами закупівель.
Потреба у визначенні суми закупівель трохи ускладнює завдання, але зробити це варто. Врешті-решт, це можливо, бо перед вами баланс і форма 2. Чисті експлуатаційні витрати визначаються шляхом віднімання від обсягу чистої реалізації величини прибутку. Валові експлуатаційні витрати визначаються шляхом додавання до чистих експлуатаційних витрат залишку виробничих запасів на кінець періоду. Для того, щоб результат розрахунку вийшов точнішим, потрібно до залишків виробничих запасів на кінець періоду додати також і залишки НЗВ (без урахування витрат на робочу силу) і дебіторську заборгованість, яка могла утворитися в розрахунках з постачальниками і підрядчиками (у тому числі й за послуги сторонніх організацій), за векселями одержаними, не забути також і підзвітних осіб, одним словом - усіх дебіторів, які виникають на балансі в зв'язку з формуванням придбаної вартості. Це пояснюється тим, що мета цього розрахунку - визначити тривалість обороту всієї поточної кредиторської заборгованості, а не тільки тієї, що пов'язана з придбанням матеріальних запасів.
Тривалість обороту кредиторської заборгованості - це середнє число днів, необхідних для розрахунків з постачальниками і підрядчиками та іншими суб'єктами-кредиторами, які обслуговують поточну діяльність підприємства в частині придбання.
Якщо порівняти показники кредиторської заборгованості з показниками за дебіторами, можна зробити деякі важливі висновки. Наприклад, у разі якщо показник тривалості кредиторської заборгованості хоча б на кілька днів перевищує такий же показник за дебіторами, то це означає не що інше, як уміння втримувати позики довше, ніж дозволяти це своїм боржникам. Однак тут важливо не перестаратися. Кількох днів цілком достатньо.
Передусім прошу не думати, що загальновживаний у нас показник рентабельності як відношення прибутку до собівартості - єдиний. Це не так. Визначати рентабельність за такою формулою зобов'язують нас органи статистики, адже для статистичного аналізу цей важливий показник діяльності має бути порівнянним для різних підприємств.
Формула І/М, де І - прибуток, а Н - собівартість, корисна тим, що дозволяє визначити відносну величину прибутку, одержаного на кожну гривню, що була витрачена (точніше, вкладена) у виробництві кінцевого продукту. Так визначається рентабельність (прибутковість) понесених витрат. Проте лише показника рентабельності витрат замало для аналізу, результатами якого користуються керівники або інвестори (замовники, акціонери).
Рентабельність як показник дає уявлення про достатність (недостатність) прибутку порівняно з іншими окремими величинами, які впливають на виробництво, реалізацію і взагалі на фінансово-господарську діяльність підприємства. При визначенні показника рентабельності прибуток (у чисельнику) співвідноситься з чинниками, які мають найбільший вплив на його отримання. Безумовно, одним з таких чинників є витрати. Адже від того, що і скільки ми вкладаємо, залежить величина прибутку, який нам надходить у ціні реалізації разом з компенсацією понесених витрат. Однак ми знаємо, що витрачатися на виробництво (торгівлю чи інший вид звичайної діяльності) можна лише за умови наявності коштів для здійснення таких витрат. Кошти, вкладеш в бізнес, називаються інвестиціями. Зрозуміло, що кожному з інвесторів набагато цікавіше знати прибутковість (рентабельність) його власних інвестицій, аніж рентабельність понесених підприємством витрат. Слід зазначити, що слова "інвестиція" і "вкладення" - синоніми. Тому собівартість готової продукції- це не що інше, як вкладення (інвестиції) підприємства у вже виготовлену ним продукцію. А власний капітал підприємства - це вкладення (інвестиції) в діяльність підприємства в цілому. Засновники (акціонери) інвестують свої кошти в підприємство, а підприємство, своєю чергою, як самостійна інституція інвестує як ці, так і інші фінансові ресурси в продукт своєї діяльності. Якщо досі серед показників рентабельності найбільш поширеним був згаданий вище показникприбутковості інвестицій підприємства у вже виготовлений, а іноді навіть реалізований кінцевий продукт, то нині дедалі більшого значення набуває показник прибутковості коштів, інвестованих засновниками (акціонерами) в діяльність підприємства загалом.
Річ у тім, що перший з цих показників, як би він не задовольняв керівника, не дає уявлення про ефективність використання капіталу. Адже значна його частина залишилася за межами витрат на реалізовану продукцію: в товарах, запасах, коштах і дебіторах. Вище вже згадувалося, що мати великі залишки за цими статтями невигідно. Розмір оборотного (робочого) капіталу не повинен бути ні великим, ні малим, він має бути оптимальним. Можна досягти великої рентабельності витрат на готову (або реалізовану) продукцію - і водночас мати
Loading...

 
 

Цікаве