WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБухгалтерський облік, Податки → Облік, аудит та аналіз продукції власного виробництва - Дипломна робота

Облік, аудит та аналіз продукції власного виробництва - Дипломна робота

складаються з вартості незавершеного виробництва на початок поточного місяця та витрат, які були понесені у поточному місяці, між зразками продукції, які були передані у наступну фазу переробки, та зразками, які залишаються у процесі виробництва на кінець поточного місяця.
Вартість продукції, яка була випущена з виробництва (передана у інший переділ), визначається як добуток кількості зразків такої продукції та собівартості еквівалента зразка готової продукції, а вартість незавершеного виробництва на кінець звітного періоду - як добуток еквівалента кількості зразків готової продукції відносно незавершеного виробництва на кінець місяця та собівартості еквівалента зразка готової продукції.
Для визначення собівартості одиниці готової продукції при багатопередільному методі обліку витрат на виробництво, крім метода ФІФО, використовується метод середньозваженої собівартості (за відсутністю залишків незавершеного виробництва на кінець місяця).
Собівартість еквівалента зразка готової продукції, визначена за методом середньозваженої собівартості, дорівнює сумі вартості незавершеного виробництва на початок звітного періоду та витрат звітного періоду, поділеній на суму еквівалента кількості зразків готової продукції у незавершеному виробництві на початок звітного періоду та еквівалента кількості зразків готової продукції, які були виготовлені протягом звітного періоду.
Вартість продукції, яка була випущена з виробництва (передана у інший переділ), визначається як добуток кількості зразків такої продукції та собівартості еквівалента зразка готової продукції
При обліку й калькулюванні однорідної продукції або послуг допоміжних
виробництв, що не мають незавершеного виробництва, застосовується однопередільний
метод, або так званий простий. Суть цього методу обліку витрат на виробництво полягає у тому, що шляхом ділення вартості усіх виробничих витрат (прямих і непрямих), які були понесені на підприємстві протягом звітного періоду, на загальну кількість виробів (загальний випуск) готової продукції, яка була виготовлена протягом звітного періоду, визначається вартість одного виробу або вартість одиниці продукції.
У разі застосування попередільного методу використовуються елементи нормативного методу - систематичне виявлення відхилень фактичних витрат від діючих (поточних) норм, а також виявлення зміни цих норм. Відхилення фактичних витрат від діючих (поточних) норм (понаднормові виробничі витрати) відносяться до собівартості реалізованої продукції відповідно до пункту 11 П(С)БО 16.
У первинних документах та в оперативній звітності (за зміну, добу, декаду тощо) відображаються не тільки фактичні витрати сировини, основних матеріалів, напівфабрикатів, технологічного палива, енергії тощо, але й витрати їх за нормами або згідно із заснованими на них виробничими завданнями (рецептурами, сумішами, регламентами). Використання елементів нормативного методу обліку забезпечує своєчасне виявлення економії або додаткових витрат за рахунок відступів від встановленого технологічного процесу, змін складу витрачених сировини, напівфабрикатів і матеріалів, асортименту випущеної продукції, її сортності тощо.
калькулювання собівартості продукції.
ВИДИ СОБІВАРТОСТІ.
Цехова собівартість - це собівартість, що включає витрати, понесені в межах одного цеху. Цехова собівартість використовується для визначення собівартості напівфабрикатів, собівартості остаточного браку, а також з метою аналізу - для визначення частки цехів у загальній сумі витрат на виріб.
Виробнича собівартість - це собівартість, що містить цехову собівартість і накладні витрати (витрати допоміжних виробництв, загальновиробничі та адміністративні витрати). Показник виробничої собівартості дозволяє виявити відхилення від прийнятих норм витрат тих чи інших ресурсів.
Повна собівартість - це собівартість, що містить виробничу собівартість і витрати на збут (позавиробничі витрати). Повна собівартість використовується для визначення фінансового результату. І цехова, і виробнича, і повна собівартість може бути плановою та фактичною. Планова (нормативна) собівартість - це прогнозне значення величини витрат, розрахованих на підставі нормативів за кожною статтею витрат. Планова собівартість формується на початку періоду, що планується.
Фактична (звітна) собівартість - це собівартість, визначена на базі даних бухгалтерського обліку фактичних витрат.
Планова і фактична собівартість для їх подальшого порівняння визначаються за однією методикою і за одними й тими ж калькуляційними статтями.
Об'єктами обліку витрат є місця їх виникнення, види або групи продукції, що випускається, або окремі її назви. Приклади об'єктів обліку витрат:
- підприємство загалом;
- виробництво;
- цехи;
- дільниці;
- переділи;
- замовлення;
- напівфабрикати;
- готові вироби;
- групи виробів.
Перші п'ять з перерахованих об'єктів є центрами відповідальності.
Центр відповідальності - це структурний підрозділ підприємства, в межах якого відповідальні особи контролюють доцільність тих чи інших витрат. Так здійснюється управління витратами через відповідальних осіб - менеджерів.
Об'єктами калькулювання витрат є види продукції, що випускається, окремі вироби, групи виробів, напівфабрикати власного виготовлення. Види калькуляцій
1. Планова. Визначає середню собівартість продукції на плановий період на підставі прогресивних середніх норм витрати ресурсів.
2. Кошторисна. Складається на разовий виріб або роботу для визначення вартості замовлення.
3. Нормативна. Складається на підставі норм витрати ресурсів, які діють на початок періоду.
4. Фактична. Складається за даними обліку фактичних витрат і відображає фактичну собівартість виробленої продукції (виконаних робіт, наданих послуг).
Відомі кілька методів обліку витрат і калькулювання собівартості:
1. Нормативний. Метод, в основі якого лежать розрахунки на підставі нормативних витрат Застосування нормативного методу передбачає дотримання певної послідовності бухгалтерських дій:
1) на підставі діючих норм ікошторисів витрат складається попередня калькуляція за виробами;
2) протягом визначеного періоду (місяця) нормативна - собівартість корегується з урахуванням змін;
3) зміни, які виникли протягом місяця, і виявлені відхилення від нормативної собівартості враховуються окремо;
4) визначаються причини відхилень;
5) на підставі фактичних витрат визначається фактична собівартість продукції. Виконання цієї послідовності дій - трудомісткий процес, і тому нормативні калькуляції складаються тільки за прямими витратами; при змінюванні норм не перераховують залишки незавершеного виробництва (відхилення, які виникли при змінюванні норм, відносяться на товарний випуск. Якщо виникають незначні зміни норм, то ці зміни окремо не враховують, а розглядають разом з відхиленнями. Нормативна калькуляція складається на підставі: планового завдання,
Loading...

 
 

Цікаве