WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБухгалтерський облік, Податки → Облік, аудит та аналіз продукції власного виробництва - Дипломна робота

Облік, аудит та аналіз продукції власного виробництва - Дипломна робота

змін у їх конструкції, технології та умов виробництва шляхом ділення виробничих витрат, врахованих за цим замовленням, на кількість виробів як вироблених, так і тих, що перебувають у незавершеному виробництві (розрахованих за ступенем готовності на основі даних оперативного обліку про укомплектування замовлення), і множенням одержаної величини на кількість випущених виробів.
В індивідуальному і дрібносерійному виробництвах деталі та вузли
поділяються на:виготовлені тільки для окремого конкретного виробу (замовлення) деталі
вузли, облік витрат на виготовлення яких здійснюється за відповідними замовленнями.
o загальні для кількох виробів (замовлень) деталі та вузли. В індивідуальному і дрібносерійному виробництвах застосування позамовного методу поєднується з використанням основних елементів нормативного обліку. Всі витрати на виробництво враховуються за окремими замовленнями з поділом на витрат за нормами і відхиленнями від них.
Витрати на серійне і масове виробництво деталей та вузлів враховуються за допомогою нормативного методу. На комплекти таких деталей та вузлів розраховується нормативна і фактична собівартість.
Собівартість виготовленого в індивідуальному порядку виробу складається з фактичних витрат, врахованих за замовленнями (в частині так званих оригінальних деталей та вузлів), і вартості загальних деталей та вузлів серійного або масового виробництва.
У тому випадку, коли витрати виробництва не можуть бути повністю віднесені
до окремого замовлення (роботи) або до деяких з них (частина витрат відноситься до
виробництва, облік за окремими замовленнями (роботами) не ведеться, а ведеться тільки
по виробництву в цілому), використовується попередільний метод або комбінація двох
методів - позамовного та попередільного.
Попередільний (від слова переділ - це певна сукупність технологічних операцій, внаслідок яких одержують продукт праці, який готовий для використання чи продажу метод обліку застосовується на виробництвах з однорідною за вихідною сировиною матеріалом і характером обробки масовою продукцією. Перетворення сировини в готову продукцію на таких підприємствах відбувається в умовах безперервного і короткого технологічного процесу чи ряду послідовних виробничих процесів, кожний з яких або група яких являють собою окремі самостійні переділи (фази, стадії) виробництва наприклад, у хімічній, нафтохімічній, лісовій, металургійній ,текстильній ,шкіряній ,харчовій промисловості). Попередільний метод обліку застосовується також у виробництвах з комплексним використанням сировини.
При попередільному методі, як правило, застосовують напівфабрикатний варіант зведеного обліку витрат і калькулювання собівартості продукції. При цьому витрати на виробництво, починаючи з підготовки або обробки вихідної сировини і до випуску кінцевого продукту, враховуються в кожному цеху (переділі, фазі, стадії), включаючи собівартість напівфабрикатів, виготовлених у попередньому цеху. У зв'язку з цим собівартість продукції, випущеної кожним наступним цехом, складається з понесених ним витрат і собівартості напівфабрикатів.
При застосуванні попередільного методу облік витрат ведеться за калькуляційними статтями витрат у розрізі видів або груп продукції по переділах.
Перелік переділів, фаз, стадій виробництва, за якими здійснюється облік витрат і калькулювання собівартості продукції, порядок визначення калькуляційних груп продукції встановлюється на підприємствах.
Розрахунок фактичної собівартості при попередільному методі виконується у такому порядку складається виробничий звіт.
При складанні виробничого звіту за методом ФІФО вважається, що з усієї кількості зразків готової продукції, виробництво яких було завершено протягом звітного періоду (в одному переділі виробництва), першими були виготовлені зразки, які на початок звітного періоду знаходились у процесі виробництва, а потім ті зразки, виробництво яких було розпочато і завершено протягом цього звітного періоду, тобто з усієї кількості зразків, виробництво яких було завершено на кінець звітного періоду, спочатку були виготовлені ті зразки, виробництво яких було розпочато у минулому звітному періоді, а потім ті, виробництво яких було розпочато у поточному звітному періоді;
o визначається кількість зразків продукції, виробництво яких було розпочато і
завершено протягом звітного місяця, за методом ФІФО за формулою:
А =В-С,
де А - кількість зразків продукції, виробництво яких було розпочато і завершено протягом поточного звітного періоду;
В - загальна кількість зразків продукції, виробництво яких було завершено протягом поточного звітного періоду;
С - кількість зразків продукції, які знаходились у незавершеному виробництві на початок поточного звітного періоду;
o визначається еквівалент кількості зразків готової продукції (ЕКЗГП) за
формулою: ЕКЗГП=А* Ф +В +С * Ф ,
де А] - кількість зразків продукції у виробництві на початок звітного періоду;
Ф - фракція, яка була завершена у поточному звітному періоді;
В} - кількість зразків продукції, виробництво яких було розпочато і закінчено протягом звітного періоду;
С] - кількість зразків продукції у виробництві на кінець звітного періоду;
Ф2 - ступінь завершеності цих зразків (С})
Еквівалент кількості зразків готової продукції використовується для оцінки продукції з різними ступенями завершеності і відображає понесені фактичні витрати на виробництво продукції з різними ступенями завершеності за звітний період, умовно переведені у витрати, які необхідно здійснити для виготовлення певної кількості зразків готової продукції зі ступенем завершеності 100 відсотків за даний звітний період. Для визначення ступеня завершеності продукції, яка знаходиться у процесі виробництва, необхідно звертати увагу на особливості технологічного процес) В залежності від цього витрати на виробництво переносяться на собівартість продукції або на початку технологічного процесу, або рівномірно протягом усього технологічного -процесу;
o розраховується собівартість еквівалента зразка готової продукції (заметодом ФІФО) шляхом ділення фактичних виробничих витрат на еквівалент кількості зразки готової продукції.
Собівартість еквівалента зразка готової продукції розраховується відносно трьох
видів виробничих витрат: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці_
та соціальних заходів; загальновиробничих витрат.
За методом ФІФО, у першій частині виробничого звіту визначається собівартість еквівалента зразка готової продукції, а у другій - розподіляються усі виробничі витрати між зразками продукції.
Для визначення фактичної собівартості усієї продукції, яка була випущена з виробництва, з урахуванням тих зразків, виробництво яких було розпочато у минулому місяці, а також з урахуванням того факту, що ціни на однакові матеріали у минулому і поточному місяцях можуть бути різними, проводять розподіл усіх фактичних витрат, які
Loading...

 
 

Цікаве