WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБухгалтерський облік, Податки → Оподаткування зовнішньоекономічної діяльності - Дипломна робота

Оподаткування зовнішньоекономічної діяльності - Дипломна робота

утворюють валютні резерви зарубіжних офіційних установ, кредити міжнародних валютно-фінансових організацій. Регулюючи рух валютних коштів по цим статтям, балансують від'ємне сальдо по основним. В сумі показники по основним ібалансуючим статтям дорівнюють нулю. В теперішній час одні країни - США, більшість країн які розвиваються мають значний дефіцит торгівельного і платіжного балансу, інші - Японія, Південна Корея, Тайвань, Сінгапур, Гонконг мають додадне сальдо.
Прагнучи збалансувати зовнішню торгівлю, всі країни в тій чи іншій мірі регулюють експорт та імпорт. Активно стимулюючи експорт держава досягає декілька цілей.
По-перше, допомагаючи просуванню товарів за кордон, вона сприяє розштренню попиту на продукцію національного виробництва. Це стимулює підприємців розширювати виробництво, покращувати ситуацію на ринку праці.
По-друге, експортна орієнтація робить економікунетільки більш динамічною, але й надає нову якість її розвитку. На світовому ринку в жорстокій конкурентній боротьбі перевіряються споживчі якості товарів та послуг, а відповідно структура і ефективність національноговиробництва. Країну яка займає на світовому ринку передові позиції, можливо з повною підставою вважати одним з лідерів в галузі науково-технічного прогресу.
По-третє, заохочення експорту перетворилось на один з найефективніших засобів демонополізації економіки. Виводячи великий бізнес на світовий ринок, держава ставить його в положення, коли завоювання сталих конкурентних позицій потребує піклування про покращення якості продукції, розширення виробницива і прдажу, вдосконалення застосовуємої технології, освоєння нових ринків. Такі дії не мають нічого спільного з монополістичною поведінкою. Інакше кажучи, якщо державі не по силах управитися з великим монополістом, потрібно зробити так, щоб комерційні інтереси ривели національного гіганта на світовий ринок, де неменш сильні конкуренти швидко відучать його від монополістичних звичок.
Виходячи із світової практики, можливо зазначити, що методи стимулювання експорту різноманітні. Основними методами стимулювання експорту є:
- надання експортерам податкоаих пільг;
- надання гарантій по експортним кредитам;
- використання двохсторонніх та багатосторонніх угод, а також міжнародних механізмів узгодження торгових інтересів між країнами.
Експорту товарів сприяє також експорт капіталів. Він може виступати в формі цільового кредиту коли країна,яка отримала кредит бере на себе зобов'язання витратити його для імпорту товарів із країни яка надала позику. Держава або сама представляє такий кредит, або надає на таку або декілька меншу суму гарантії приватним банкам. Саме таким чином адміністрація Сполучених Штатів Америки стимулювала експорт своєї сільськогосподарської продукції. Ще більший ефект дають прямі іноземні інвестиції, особливо коли вони проходять по каналам транснаціональних корпорацій. Маючи розгалужену мережу філіалів в різних країнах світу, транснаціональні корпорації створюють тоаоропроводящі лінії, по яким прямують експортні потоки. Таким чином переміщується 75 % експоту США і 80 % експорту Великобританії.
Експорт товарів по заниженим цінам, тобто демпінг ускладнює світову торгівлю. Для боротьби з подібнимм явищем Генеральна угода по тарифам і торгівлі визначила кодекс згідно якого при виявленні факту демпінга імпортуюча країна може ввести антидемпінгове мито на товари, які ввозяться на її територію. Розроблені засоби компенсації завданої шкоди фірмам імпортуючої країни, які виробляють аналогічну продукцію. Доцільним є питання: чи не трапитьсятак, що стимулюючи експорт держава буде сприяти відправленню за кордон товарів, яких потребують громадяни власної країни? Таке може трапитись в виключних випадках, коли не організоване ліцензування експорту. Безумовно потрібно перешкоджувати вивезенню ресурсів, які є національним надбанням. Вцілому прктика сучасного ринкового господарювання показує, що заохочення до експорту не наносить шкоди внутрішньому споживанню, оскільки аналогічної політики на розширення експорту дотримується більшість країн учасниць світової торгівлі. В результаті отримуємо ситуацію, коли внутрішні ринки країн експортерів становляться пунктами, де знаходяться товарні потоки, які йдуть з багатьох країн світу.
По відношенню до імпорта застосовується такий метод регулювання, як митне оподаткування. Встановлюючи ставки податків на імпорт держава потрапляє в складне становище. З одного боку вона штучно підвищіє ціни закордонних товарів на внутрішньому ринку, відповідно підтримує своїх товаровиробників, полегшуючи їм конкуренцію з іноземними фірмами. Рівень податкових ставок повинен бути достатньо високим, щоб надійно захистити вітчизняну екноміку від масштабних падінь виробництва і зайнятості, які дуже ймовірні в випадку безперешкодного наступу іноземних конкурентів.
З іншого боку - високі протекціоністські митні тарифи створюють неприродне оточення на внутрішньому ринку, відокремлюючи його від світової торгівлі. Національне виробництво, яке працює в м'якому неконкурентному режимі починає відставати по рівню науково-технічних розробок, якості прдукції, структурі пропозицій товарів та послуг. Становляться ймовірними заходи у відповідь з боку урядів тих країн, чиї фірми потерпіли від протекціонізма. Можливий і інфляційний ефект падіння національної валюти в наслідок надмірного митного оподаткування. На початку 90-х років з цією неприємною комбінацією ознайомились українські споживачі, спостерігаючи за надмірним підвищенням цін на імпортні товари.
Прихильники великих податків на імпортні товари стверджують, що вони допомагають зберегти робочі місця і заробітну плату в країні. Насправді, якщо продуктивність праці знижується, то реальна заробітна плата буде падати. Хоча великі митні тарифи дають значні прибутки та надходження в держбюджет, але по суті вони виступають в якості регресивного податкуз продажу товарів та послуг.
Найбільш ефективним є гнучке регул.вання митних тарифів, тактика лавірування, яка дозволяє забезпечити задовільний захист внутрішнього ринку і одночасно уникнути важких наслідків пртекціонізму. Держави регулюють податки на імпорт самостійно, а також також на двобічній та багатобічній основі. З цією метою створюються міжнародні торгово-політичні механізми, наприклад Генеральна угода по тарифам і торгівлі, в рвмках якої держави прагнуть урегулювіти свої розбізності з приводу митного оподаткування і зробити світову торгівлю більш вільною.
Якщо в довготривалій перспективі розвинуті країни йдуть по шляху активізаціїринкової конкуренції, то в тому ж напрямку розвиваються відносини між ними. В теперішній час в багатьох країнах відбувається лібералізація митної тарифної політики, переведення її на принціпи вільної тоггівлі. Безперечно, вище вказана тенденція не означає кінцевого зруйнування митних бар'єрів, які особливо помітні всередині трикутника США - Японія - Західна Європа. Так, керуючі органи Європейського союзу ведуть лінію на всесвітню лібералізацію взаємної торгівлі європейських країн, одночасно підводячи навколо союзу вражаючі митні бар'єри, які обмежують
Loading...

 
 

Цікаве