WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБухгалтерський облік, Податки → Стан податкового регулювання зовнішньоекономічної діяльності - Дипломна робота

Стан податкового регулювання зовнішньоекономічної діяльності - Дипломна робота

відзначити, що в 1999 році вперше за роки незалежності з'явилися позитивні тенденції в розвитку інвестиційного процесу. Так інвестиції в основний капітал за рахунок усіх джерел фінансування збільшилися на 2,9 %. Ця тенденція спостерігалася і в 2000, 2001 роках.
Проблему більш активного залучення України до міжнародних інвестиційних процесів зумовлює недостатній обсяг ввезення іноземного капіталу та його відносно незначний вплив на економічний стан держави. Звідси потребує уточнення стратегія щодо залучення та регулювання іноземних інвестицій з урахуванням наукових обґрунтувань та досвіду інших країн.
Практично всі розвинені країни та країни, що розвиваються, в останні 30 - 40 років широко залучали в економіку іноземний капітал у формі прямих інвестицій чи позичкового капіталу.
Новим об'єктом міжнародного інвестування в 90-і роки стали країни перехідної економіки, в які вже вкладено 160 млрд. дол., з них в Україну надійшла незначна сума іноземних інвестицій, яка обчислюється приблизно в 3,2 млрд. доларів. Привабливість постсоціалістичних країн для Іноземних Інвесторів полягає в тому, що вони належать до швидко зростаючих ринків, їх можна використати як базу з меншими виробничими витратами, з якої вигідно здійснювати експорт. Одним з найголовніших факторів цього є дешева робоча сила.
Враховуючи гостру конкурентну боротьбу, яка точиться між країнами-реципієнтами за отримання іноземних інвестиційних ресурсів, надзвичайно важливою для нашої держави є проблема формування привабливого інвестиційного клімату, який на сьогодні за багатьма параметрами значно поступається таким країнам, як Польща, Чехія, Угорщина, Естонія, Словенія, Литва та ін. Про це, зокрема, свідчить той факт, що Україна за рейтингом, визначеним на початок 2000 року, була за основними макроекономічними показниками на 19 місці серед 27 постсоціалістичних країн.
Багаторічна практика розвитку міжнародного інвестування показує, що сприятливий для іноземних інвесторів клімат формується головним чином під впливом таких нормативно-правових та соціально-економічних чинників:
o стабільність соціально-політичної обстановки в країні;
o створення прозорого, стабільного та зрозумілого для інвесторів законодавства;
o приватизація власності, її надійний захист та обмеження державного втручання в економіку;
o ставки податків та пільги;
o рівень розвитку національного ринку та доступ до нього;
o простота механізму ввезення капіталу та репатріації прибутку, належний рівень захисту іноземних інвестицій;
o законодавче закріплення приватної власності на землю;
o демонополізація валютного ринку;
o розвиненість господарської інфраструктури, зокрема, інфраструктури фондового ринку;
o ступінь корумпованості владних структур, криміногенних,
екологічних та інших ризиків.
Хоча Україна за період свого існування як незалежної держави прийняла велику кількість нормативно-правових актів, що безпосередньо регулюють діяльність іноземного капіталу, варто зазначити, що її владні інституції протягом цього часу проводили вкрай непослідовну політику у сфері заохочення іноземних Інвестицій в Україну. На жаль, доводиться констатувати, що і до нині не створено стабільного законодавчого клімату, який би на практиці забезпечував іноземним інвесторам сприятливі та нормальні умови ведення бізнесу в Україні.
Як констатував Президент України в Посланні до Верховної Ради України (2000 рік), поки що у нас немає логічно завершеного системного законодавчого забезпечення в жодній із сфер економічної діяльності. Ділову активність підривають постійні зміни чинного законодавства. Усе це в повній мірі відноситься і до законодавства, яке регулює іноземні інвестиції [ ].
Першим українським законом, що певною мірою регулював на законодавчому рівні діяльність іноземних інвесторів був Закон "Про захист іноземних інвестицій в Україні" (1991 р.). Він надавав іноземним інвесторам гарантії у разі реквізиції їхніх інвестицій, а також гарантував репатріацію отриманих прибутків та їх реінвестування на території нашої держави. Іншим законом "Про інвестиційну діяльність" (1991 р.) були встановлені загальні засади здійснення інвестиційної діяльності українськими та іноземними інвесторами.
В березні 1992 р. Верховною Радою був прийнятий Закон "Про іноземні інвестиції", який мав на меті закласти правові основи, а також забезпечити формування сприятливого правового режиму для найширшого залучення в Україну іноземних фінансових коштів, обладнання, технологій, ноу-хау через надання іноземним інвесторам широких прав та преференцій. Зокрема, ним передбачалось встановлення 2-, 3- та 5-річних "податкових канікул" (щодо податку на доходи) для підприємств з іноземними інвестиціями за участю українського капіталу, зменшення суми доходу, що підлягає оподаткуванню - для підприємств, що повністю належать іноземному інвестору, встановлення подібних пільг для дочірніх підприємств, що створені підприємствами з іноземними Інвестиціями тощо.
Однак після набуття чинності цього закону, до нього почали вноситися зміни, спрямовані на звуження прав іноземних інвесторів та позбавлення їх певних пільг, чим був порушений принцип правової стабільності України як держави-реципієнта. Так, виданий урядом в травні 1993 року Декрет "Про режим іноземного інвестування" призупинив чинність попереднього закону і значно звузив коло преференцій і гарантій для іноземних інвесторів та підприємств з іноземними інвестиціями.
Це дало іноземним підприємцям привід зробити висновок про те, що в Україні не закріпився принцип стабільності по відношенню до правового режиму іноземного інвестування і він може упродовж короткого часу змінюватися в сторону прийняття більш жорстких умов інвестування, що свідчить про непередбачуваність національного інвестиційного законодавства.
Важливим чинником, що створює передумови для притоку іноземного капіталу в країну, є соціально-політична стабільність в державі, її рівень в Україні залежить від темпів та результатів політичних і економічних реформ, утвердження принципів демократичної правової держави, довіри до влади, ступеня узгодженості інтересів різних верств населення, толерантності у вирішенні міжнаціональних та релігійних протиріч, формування позитивного міжнародного іміджу країни.
Якщорозглядати політичну ситуацію в Україні з цієї точки зору, то до нинішнього часу є всі підстави характеризувати її як нестабільну. Незважаючи на незворотність політичного (незалежність) і економічного (ринок) вибору українського народу, відсутність територіальних та національно-етнічних конфліктів в державі, повної політичної злагоди в суспільстві ще не досягнуто.
Досить сказати, що впродовж десяти років розвитку по шляху незалежності в Україні змінилося кілька урядів, політика яких не відзначалася спадковістю і послідовністю. До того ж деякі представники вищих ешелонів влади скомпрометували себе тим, що погрузли в корупції та зловживаннях службовим становищем. За таких умов
Loading...

 
 

Цікаве