WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБухгалтерський облік, Податки → Стан податкового регулювання зовнішньоекономічної діяльності - Дипломна робота

Стан податкового регулювання зовнішньоекономічної діяльності - Дипломна робота

окремих випадках однаково можуть отримати національні та закордонні інвестори.
Трансформація економік в країнах колишнього Радянського Союзу характеризувалась недостатньою внутрішньою інвестиційною базою для здійснення радикальних реформ. Тому іноземне інвестування має значення важливих альтернативних механізмів трансформаційного розвитку національних економік. Тому країни вдались на першому етапі "відкривання" економік до суттєвої лібералізації іноземного інвестування шляхом зменшення ставок та надання різноманітних пільг.
Окресливши підходи до оподаткування прибутку, доцільно також зазначити, до в багатьох державах засобами внутрішнього оподаткування, а саме непрямого, здійснюється підтримка експортерів. Так, доволі розповсюдженим є механізм повернення податку на додану вартість при експорті продукції (товарів, послуг), що робить продукцію більш конкурентноспроможною на зовнішньому ринку.
Отже, підсумовуючи вплив національних податкових систем на здійснення зовнішньоекономічних зв'язків, необхідно відмітити доволі різні підходи щодо оподаткування, які обумовлені історичним розвитком податкових систем, необхідністю в той чи іншої мірі участі держави в світових господарських стосунках, сучасним рівнем конкурентоспроможності національної економіки по відношенню до зовнішніх факторів впливе на неї.
В розвинутих країнах простежується загальне неупереджене оподаткування до іноземного капіталу, застосовується головним чином єдиний підхід до національних та іноземних підприємств. Але мають місце пільгові податкові підходи щодо вкладення інвестицій в окремі сектори економіки та порівняно менш розвинені райони країни.
Зменшення податкового тиску, як правило, відбувається завдяки зниженню податкових ставок або встановленню диференційованого підходу в їх застосуванні. Іншим розповсюдженим заходом є застосування різноманітних пільг щодо зниження прибутку, який оподатковується внаслідок спрямування коштів створених фондів, що є в деякій мірі реінвестуванням отриманого прибутку.
Більшість розвинутих країн підходить до прибуткового оподаткування як до засобу преш за все регулюючому і відводить йому незначну фіскальну роль. Незначна питома вага в надходженнях бюджетів від прибуткового оподаткування підприємств надає широкий маневр цим країнам до пошуку оптимального оподаткування для сприяння вкладенням капіталу.
Досвід країн з перехідною економікою, що мають зазвичай дефіцит власних коштів для здійснення трансформаційних перетворень, засвідчує про намагання залучити іноземний капітал шляхом надання пільг в оподаткуванні аж до встановлення на визначений термін податкових канікул. В багатьох країнах дана політика принесла успіх саме на перших етапах лібералізації. Уповільнення потоків іноземного капіталу, а то і відтік в послідуючі періоди були викликані нестабільністю та негативною тенденцією розвитку інших економічних, соціальних, політичних показників, які зменшили позитивні моменти податкової лібералізації першого періоду та додали певних труднощів щодо розвитку та наближення податкових систем до умов існування у відкритій економіці.
РОЗДІЛ 3.
ПОДАТКОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ЗОВНІШНЬО-ЕКОНОМІЧНИХ ВІДНОСИН В УКРАЇНІ В УМОВАХ РОЗБУДОВИ РИНКОВОЇ ЕКОНОМІКИ
3.1. Перспективи створення сприятливого клімату для залучення іноземних інвестицій
Однією із найбільш прогресуючих форм сучасних міжнародних економічних відносин є міждержавний рух інвестицій, який служить, з одного боку, матеріальною основою глобалізації підприємницької діяльності, а з другого, - фактором економічного зростання національних економік та їх залучення до світового господарства. Упродовж двох останніх десятиріч темпи зростання обсягів іноземного інвестування суттєво перевищували темпи зростання сукупного валового внутрішнього продукту, сукупних національних (внутрішніх) інвестицій та товарного експорту, хоча попит на міжнародні інвестиційні ресурси далеко не задовольняється наявною їх пропозицією.
Згідно існуючих даних загальні зарубіжні активи лише американських промислових ТНК становлять понад 1500 млрд. доларів, валова балансова вартість фондів їх філій за кордоном понад 500 млрд. доларів.
Світова практика свідчить, що для стабільного економічного зростання країни інвестиції повинні становити не менше як 19 - 25 % обсягу її ВВП. А в Україні за останнє десятиріччя розладнався механізм акумуляції внутрішніх інвестиційних ресурсів, дефіцит фінансових коштів для здійснення широкомасштабних програм структурної перебудови економіки посилився затяжною економічною кризою, скороченням бюджетних асигнувань, падінням ВВП, зниженням норми нагромадження капіталу. Як наслідок цього, обсяг внутрішніх капітальних вкладень в економіку України скоротився порівняно з 1991 р. приблизно в 10 разів.
Різко уповільнився процес оновлення основного капіталу - машин, устаткування, обладнання, виробничих приміщень тощо. Випуск продукції машинобудування, призначеної для заміни застарілої, зношеної техніки, порівняно з 1990 р. скоротився на 75 - 97%. Як відмічає академік В.Горбулін, сьогодні "ледь животіє більшість з колишніх виробничих гігантів, які виготовляли високотехнологічну продукцію, їх виробничі потужності нині або простоюють у законсервованому стані, або нещадно руйнуються" [ ].
Для виходу економіки України з кризового становища, відродження її базових галузей і здійснення структурних трансформацій, нарощування науково-технічного потенціалу, підготовки сучасних кадрів, розвитку власної ресурсної бази необхідно вкласти в народне господарство протягом найближчих 10-15 років, за оцінками експертів, інвестицій у розмірі 50 - 70 мільярдів доларів, тобто не менше 4-5 мільярдів щорічно.
Залучення додаткових інвестицій насамперед потребують металургійна промисловість - 7 млрд. доларів, машинобудування - 5,1 млрд. доларів, транспорт - 3,7 млрд. доларів, хімія та нафтохімія - 3,3 млрд. доларів.
За даними Міністерства промислової політики України, значні кошти потрібні для 53 інвестиційних проектів, з них 16-у галузі металургії, 11-у деревообробній, 10-у хімічній промисловості.
Лише для налагодження ефективного видобутку залізної руди на Полтавському гірничозбагачувальному комбінаті необхідно вкласти 105 млн. доларів. На розробку Стремігородського родовища апатитів та ільменітів треба 150 млн. доларів, для реконструкції рейко-балкового цеху "Азовсталі" - 150 млн. доларів, длявиробництва листової сталі підвищеної якості на Маріупольському металургійному комбінаті ім. Ілліча - 75 млн. доларів, на оновлення металургійного комбінату "Запоріжсталь" (обладнання цеху з безперервного лиття) - 120 млн. доларів.
Без проведення робіт по реконструкції існуючих заводів, без оновлення їх основних фондів Україна не зможе підтримувати статус індустріально розвиненої держави, не зможе вийти із своєю продукцією на світовий ринок, на якому притаманна гостра конкуренція.
Тому конче необхідно хоч частково компенсувати нестачу національних інвестицій та кредитних ресурсів залученням іноземних. І слід
Loading...

 
 

Цікаве