WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБухгалтерський облік, Податки → Роль податку на додану вартість в державному бюджеті - Дипломна робота

Роль податку на додану вартість в державному бюджеті - Дипломна робота

розширенні сфери діяльності малого бізнесу, який є важливою рушійною силою розвитку ринкових відносин у країні.
Перегляду вимагає і якісний склад оподатковуваної бази. На наш погляд, оподатковуваний оборот за чинною методикою має низку елементів, що за своїм економічним змістом не можуть бути складовою доданої вартості. Це, зокрема, стосується суми амортизації.
Закономірно, що при визначенні витрат на виробництво амортизація прирівнюється до матеріальних витрат, тому при визначенні доданої вартості (методом різниці між виручкою від реалізації та матеріальними витратами) доцільно було б виручку зменшувати на суму всіх матеріальних витрат, включаючи і амортизаційні відрахування. Це стає особливо актуальним, якщо врахувати, що в системі оподаткування підприємств в Україні у перспективі передбачено стягнення за рахунок прибутку спеціального податку на майно. При зазначеній методиці амортизація оподатковуватиметься двічі : один раз податком на майно, як складовою вартості основних фондів, другий - ПДВ в складі доданої вартості.
У структурі вітчизняної економіки значна питома вага припадає на фондоємкі галузі, де амортизація є вагомим елементом собівартості, і, за умови включення її до бази нарахування податкового зобов'язання з ПДВ, дещо підвищуються ціни, негативно впливаючи на конкурентоспроможність товарів і послуг. Це ще один аргумент на користь виключення амортизації з об'єкту оподаткування. Крім того, з позицій податкового менеджменту реалізація даної пропозиції не передбачає особливої складності, оскільки амортизація має чітке відображення в реєстрах бухгалтерського обліку та фінансової звітності.
Також слід уточнити порядок визначення бази оподаткування у випадку безоплатного надання товарів, робіт, послуг, порядок проведення бюджетного відшкодування, терміни сплати податку у разі ввезення (імпортування) результатів робіт або послуг та по крупних платниках податку. Необхідно чітко визначити питання, пов'язані з адмініструванням податку, а саме: порядок виписки податкової накладної, уточнення правил реєстрації платників податку.
Аналіз чинного законодавства з ПДВ засвідчив ще один істотний недолік - подвійне оподаткування. Такий факт має місце при оподаткуванні підакцизних товарів, коли в оподатковувану податком на додану вартість базу включається сума акцизного збору. Більше того, в Україні існує велика кількість місцевих податків і зборів, джерелом сплати яких є собівартість - одна із складових бази для нарахування податкового зобов'язання з ПДВ. Очевидно, що в такий спосіб держава вирішує свої фіскальні інтереси, одночасно порушуючи задекларовані нею ж принципи податкової політики. Тобто додана вартість з метою оподаткування має бути максимально очищена від інших непрямих податків і платежів.
Діючим податковим законодавством України передбачено широку систему пільг з ПДВ. Вірогідно, що перелік пільг продиктований намірами соціальної справедливості. Звільнення того чи іншого товару (роботи, послуги) від ПДВ передбачає автоматичне зменшення його ціни на суму нарахованого податку. Зацікавлені в цьому і платники податку, і його носії, оскільки у перших з'являється можливість завдяки зниженню цін збільшити обсяг реалізації продукції, за кількісними параметрами, а для других істотно послаблюється податковий тиск. Отже, звільнення від ПДВ має на меті два основних завдання. По-перше, захист інтересів малозабезпечених верств населення (соціально-політичні мотиви); по-друге, стимулювання випуску окремих видів товарів (робіт, послуг).
Разом з тим характерною рисою ПДВ як із позицій фіскальної достатності, так і з позицій економічної ефективності є його здатність сприяти реальній оцінці вартості товарів. Тому широка система пільг щодо сплати податку є недостатньо економічно виправданою.
Звільнення від сплати ПДВ повинно стосуватися таких товарів і послуг: продуктів харчування, ліків і медичного обслуговування, витрат на освіту, купівлі та найму житла, книг і газет, музеїв, державних послуг, фінансових послуг, витрат на мистецтво, спорт, експортних операцій. При цьому механізм пільгового оподаткування має грунтуватися на двох методах: вилученні з оподаткування і встановленні знижених ставок на предмети першої необхідності.
Внаслідок впровадження норм Закону України "Про податок на додану вартість" значно зменшилася чисельність платників податку порівняно з тим , які фактично сплачували ПДВ в умовах дії Декрету Кабінету Міністрів України "Про податок на додану вартість". Якщо за даними звітності про результати контрольної роботи на 01.07.99 р. налічувалося 428100 платників, то на 20 листопада 1999 року їх було зареєстровано лише 345000, або на 21% менше.
Головною причиною цього є законодавче звільнення від оподаткування фізичних осіб, котрі здійснюють торговельну діяльність за готівку за умови сплати ними ринкового збору. Внаслідок дії цих норм прогнозується зменшення кількості зареєстрованих платників податку, наприклад у Дніпропетровській області на 64%, у Донецькій - на 55%, у м. Києві - на 30%.
Аналіз ситуації, що склалася, свідчить пор негативний вплив Закону України "Про податокна додану вартість" не тільки на наповнення доходної частини бюджету, а й на економічний стан суб'єктів господарювання у виробничій сфері України. За п'ять місяців 1998 року фактично надійшло до бюджету 1760 млн.грн. ПДВ, з яких 653 млн.грн. - за рахунок переплати. Реально в умовах застосування Закону бюджет отримав фактично тільки 1107 млн.грн., в той час , як у І кварталі 1997 року при чинності Декрету до бюджету за винятком переплат надійшло 2267 млн.грн. ПДВ.
При цьому основний контингент боржників бюджету по ПДВ, на який припадає більше 50% недоїмки, - це акціонерні товариства, створені на базі державних підприємств Міністерства промислової політики, Міністерства енергетики, Міністерства вугільної промисловості, тобто виробничих галузей. Такий стан свідчить про те, що Закон, інтенсивно стимулюючи розвиток торговельно-посередницької діяльності та імпорту, водночас ставить у невигідні економічні умови реальних вітчизняних виробників продукції.
Із введенням у дію Закону було відкрито численні канали для ухилення від сплати податку й інтенсивного виливання коштів із державного бюджету. Скористатися перевагами Закону можуть тільки посередницькі структури, що володіють достатніми оборотними коштами або можливостями одержання вигідних кредитів. Велика кількість ретельно розроблених засобів ухилення від сплати ПДВ зумовлюється наявність в Законі окремих, на перший погляд прогресивних, норм. У результаті держава змушена віддавати посереднику бюджетні кошти, в той час, як сплачений фіктивному учаснику змови податок повертається йому ж. Фактично державний бюджет використовується як безоплатний інвестор посередницьких структур.
Надходження ПДВ в умовах дії Закону скорочується. Так, касові середньомісячні надходження в І - III кварталах 1999 року складали 345 -350 млн.грн., у IV кварталі 1999 року при введенні нового Закону, - 284 млн.грн., у І кварталі поточного року - 242 млн.грн.
Державна податкова
Loading...

 
 

Цікаве