WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБухгалтерський облік, Податки → Роль податку на додану вартість в державному бюджеті - Дипломна робота

Роль податку на додану вартість в державному бюджеті - Дипломна робота

29,5% відповідно. Найбільше зменшення частки акцизів спостерігається у ФРН - з 31,1% до 23,4% ; у Канаді - з 35,3% до 26,0% ; в Італії - 36,6% до 23,1% й навіть у Франції - країні, де історично традиційно перевага віддавалась непрямим податкам, - з 37,6% до 28,3% відповідно. Таке становище пояснюється двома головними причинами :
- по-перше, в податкових надходженнях швидкими темпами зростає частка податків на соціальне страхування ;
- по-друге, розширюється податкова база для особистого прибуткового податку.
В країнах із ринковою економікою практично вся наймана робоча сила сплачує ці податки, а тому вони стають масовими.
Найшвидшими темпами скорочувалась частка акцизів у загальній сумі податків в Японії - з 33,1% у 1955 році до 12,0% у 1990 році, що спричинене значним підвищенням частки податків на соціальне страхування. По суті за ці роки в Японії сформувалася нова система соціального страхування, що внесло зміни у співвідношення різних форм податків.
В Італії питома вага акцизів знизилася з 43,7% у 1955 році до 23,1% у 1990 році внаслідок розвитку соціального страхування та податкової реформи, відповідно до якої сталося зниження непрямих і підвищення прямих податків. Найменша питома вага акцизів характерна для Японії та США - країн, де традиційно швидше розвивалося й переважало пряме оподаткування порівняно з непрямим.
Найвища питома вага акцизів є в малих країнах Західної Європи, де вони становлять основу оподаткування. В цьому плані їх випереджують інші країни цієї групи - Ірландія (42,1%), Греція - 38,9%.
Державний фіск завжди прагнув до універсальних податків на споживання. Розвиток галузей з виробництва споживчих товарів, постійні зміни структури їхнього асортименту висунули на перше місце, серед усіх непрямих податків, акциз в універсальній формі. Його перевага у тому, що одним податком обкладаються практично всі товари, які надходять у продаж ; окрім того досить широко він застосовується у сфері послуг.
Найвищі темпи росту універсального акцизу за період, що розглядається, були зафіксовані в малих країнах Західної Європи, які пізніше ніж решта приєдналися до ЄС : Данія, Ірландія, Греція.
У більшій частині країн ОЄСР універсальний акциз стягується у формі ПДВ. Наприкінці 80-х років його ставка досягала 25% в Ірландії;
22% - в Данії; 20,2% у Норвегії, Австралії; 19% у Бельгії; 18,6% у Франції;
18% в Італії та Греції; 15% у Великобританії; 14% уФРН; 12% в Іспанії. У 1991 році ставка податку Великобританії сягнула 17,5% , але у Франції вона була скасована щодо нафтопродуктів на два роки, а максимальна ставка зменшена з 25% до 22% на автомобілі, хутряні вироби та коштовності.
У Данії, Норвегії, Швеції та Великобританії була встановлена єдина ставка податку, в Австрії, Бельгії, ФРН, Ірландії, Італії, Франції - декілька ставок (залежно від товарних груп). Наприклад, у Франції, крім основної (нормальної) ставки -18,6% були введені мінімальні ставки - 5,6% та 7% для товарів і послуг першої необхідності й максимальна ставка - 33,3% для промислових товарів (відеокасети, фото- й кінокамери, відеомагнітофони й інше), а також деякі предмети розкоші.
У провідних країнах західного світу частка непрямих податків у доходах державного бюджету зменшується, У федеральному бюджеті ФРН абсолютна сума акцизів знизилася з 66,2 млрд. марок у 1980 році до 65,1 млрд. марок у 1986 році при зменшенні їхньої відносної частки з 39,1% до 37,9%.
3.2. Основні напрямки вдосконалення ПДВ.
Реформування фінансової системи нашої держави зумовило необхідність суттєвих змін податкового поля, що є умовою економічного зростання та досягнення певної соціальної гармонії в суспільстві. Постійне вдосконалення податкової системи в цілому і конкретно окремих видів податків дає змогу оптимізувати й стабілізувати прибутки бюджетів усіх рівнів, регулювати дії ринкових суб'єктів господарювання, реалізовувати соціальне справедливу податкову політику. Важливе місце у процесі реформування податкової системи посідає вдосконалення і подальший розвиток ПДВ.
Додана вартість створюється на даному конкретному етапі руху товару, в результаті чого відбувається ліквідація кумулятивного (каскадного) ефекту оподаткування.
По суті додана вартість наближається за своїм обсягом до заново створеної вартості (частини національного доходу), виробленої в даній господарській структурі (ланці). Визначення доданої вартості дає можливість обчислити всі ті податки, котрі ця господарська ланка заплатила при купівлі товарів, робіт, послуг. Якщо виходити з того, що додана вартість - це створений прибуток чи вартість чистої продукції, то в даному разі додана вартість визначається шляхом під сумування її складових елементів - заробітної плати, процента, ренти, прибутку.
У статистичному підрахунку показник доданої вартості можна визначити як різницю між вартістю реалізованої продукції та витратами на її виробництво й реалізацію, між загальною сумою продажу і загальною сумою закупівлі від усіх інших господарюючих суб'єктів.
Під час кожного акта купівлі-продажу податок нараховується за стандартною ставкою, виплачується ж у сумі, зменшеній на величину ПДВ, сплачену на попередній стадії. Кінцевий споживач сплачує за товар ціну, збільшену на всю суму платежів ПДВ, авансованих на попередніх стадіях виробництва і рухутовару.
У платника податку (юридичної особи) додана вартість вимірюється різницею між загальною сумою продажу закупівлі від усіх інших господарських одиниць, котрі самі виступають платниками ПДВ.
Об'єкт оподаткування - додана вартість - створюється всіма незалежними учасниками виробничо-комерційного процесу. Якщо уявити собі компанію як єдине ціле із закінченим виробничо-торгівельним циклом (від власної сировини та виготовлення виробничого обладнання до реалізації готової продукції), то повна вартість продукції, що реалізується, стала б результатом власної діяльності такої компанії, базою ж податку на додану вартість вважалася б величина чистої суми продажу. В нашому прикладі через процес послідовних стадій виробництва й реалізації продукції загальна додана вартість дорівнює вартості залишкового продажу кінцевому споживачеві без ПДВ.
Так, за логікою, додана вартість становить 100 гр.од., нарахований на неї ПДВ (за ставкою 20 %) - 20гр.од. Таким чином, кінцева ціна реалізації хліба покупцеві становить 120гр.од. Однак із схеми видно, що на всіх етапах виробничо-комерційного циклу створена додана вартість дорівнює у фермера - 40гр.од. ( припускаючи, що він не мав витрат при створенні доданої вартості) у вигляді виробленого зерна, у мірошника -12 гр.од., у пекаря - 8 гр.од., у булочника - 4 гр.од.. Сукупна додана вартість дорівнює 64 гр.од. (40+12+8+4). Отже, виявляється невідповідність між раніше зафіксованою доданою вартістю ( 100 гр.од. ) і фактичною ( 64 гр.од. ) доданою вартістю на 36 гр.од.
Застосовуючи 20% ставку ПДВ до фактичної вартості (64 гр.од.), кінцевий покупець заплатив би суму податку, що дорівнює 12,8 гр.од. (64 0,2). Але він заплатив 20 гр.од. Зайві 7,2 гр.од. нарахованого податку одержані в результаті
Loading...

 
 

Цікаве