WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБухгалтерський облік, Податки → Податкова система України , її становлення та розвиток - Курсова робота

Податкова система України , її становлення та розвиток - Курсова робота

80% надходжень від місцевих податків і зборів. Решта 10 місцевих зборів у структурі надходжень від усіх місцевих податків і зборів становлять усього близько 3% (див. табл. 1.3).
Теорія та практичний досвід розвинутих країн світу свідчать про розмаїтість та гнучкість систем місцевих податків і зборів. Середі них група прямих податків на нерухоме та рухоме майно, прямі податки на доходи, непрямі податки на продаж, місцеві подушні податки та інші податки. Зокрема, у Франції стягується понад 50 місцевих податків, в Італії - більш ніж 70, у Бельгії - понад 100 [51; 199, с. 121]. В Україні місцевих податків та зборів значно менше, а об'єкти оподаткування цими податками, на наш погляд, не завжди є логічними. Взяти хоча б три збори, пов'язані з діяльністю іподромів (див. додаток Б), хоча кількість іподромів у країні не перевищить і десятка. Не до порівняння і частка надходжень до бюджету від місцевих податків та зборів в нашій державі та в країнах з розвинутою ринковою економікою - близько 2% проти 5-30% [199, с. 121]. Все це свідчить про необхідність реформування вітчизняної системи місцевих по-датків.
Як зазначалося вище, система оподаткування в Україні формувалась за надзвичайно складних економічних, соціальних і політичних умов. Саме вони і зумовили значною мірою недоліки, притаманні податковій системі нашої держави. Як справедливо зауважує П. Гайдуцький, "сьогодні ми відчуваємо втрати, пов'язані з функціонуванням цієї класичної податкової системи,
Таблиця 1.3. Структура надходжень місцевих податків і зборів до місцевих бюджетів, % [201;217]
Назва податків і зборів
Роки
1998 1999 2000
Комунальний податок 45,5 39,7 33,8
Ринковий збір 32,8 38,1 41,6
Готельний збір 5,6 6,5 8,6
Збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі 8,0 7,6 6,9
Збір за проїзд територією прикордонних областей 3,9 3,6 3,8
Податок з реклами 1,4 1,7 2,1
Інші місцеві збори 2,8 2,8 3,2
яку запозичили з інших країн і механічно переклали на ніким ще не описану форму економіки, на економіку перехідного дифузійного типу, яка вже відійшла від застосування планово-адміністративних важелів регулювання економічних процесів, але в якій ще не створено умов для розвитку ринкових відносин" [56, с. 9].
Одним з основних недоліків чинної системи оподаткування є те, що в той час, коли інфляція в державі переросла в гіперінфляцію (1992 р. - 2500%, 1993 р. -4835%, 1994 р. - 992% [121, с. 52]), а бюджет держави став хро-нічно дефіцитним, відбулося зміщення пріоритетів у функціях податків - на перший план замість економічної (стимулювальної) вийшла фіскальна функція. Під тягарем бюджетного дефіциту податкове законодавство втрачало стабільність, не дотримувався один з основних принципів фор-мування податкової системи, суть якого полягає в тому, що збільшення обсягів виробництва та реалізації продукції має приводити до зниження питомої ваги податків у вартості на одиницю продукції, а збільшення надходжень до держбюджету має відбуватися не за рахунок збільшення кількості податків та їх ставок, а за рахунок збільшення бази оподаткування [96; 97]. При цьому головним чинником дефіциту державного бюджету та фінансової нестабільності України було надмірне державне споживання [218].
У разі сплати всіх податків та зборів, регламентованих чинним податковим законодавством, підприємство зобов'язане переказувати до бюджету 40-46% (залежи о від структури ціни та виду діяльності) створюваної ним доданої вартості [114]. Як свідчать розрахунки науковців [125], у 1995 р. економіка держави працювала зі значним податковим навантаженням - сукупна номінальна податкова ставка була вищою від оп-тимальної на 10,6%, а в 1996 р. -на 12,6%. У подальшому цей розрив трохи зменшився і в 1997 р. дорівнював 7,8%, у 1998 р. - 7,2%, а в 1999 р. -5,0%.
"Великі податки нічим не можуть бути виправдані" [45]. Надмірне податкове навантаження зумовило банкрутство багатьох платників податків і значно більшою мірою - їх перехід у тіньову економіку.
Недосконалістю податкової системи в Україні є також деформоване співвідношення між прямими та непрямими податками. Світовий досвід переконує, що частка непрямих податків у доходах бюджету не має перевищувати 10-15% [43, с. 39]. У нашій же системі оподаткування непрямі податки перевищують 40% [131, с. 212]. Велика частка непрямих податків, насамперед, податку на додану вартість та акцизного збору, в структурі податкових надходжень свідчить про фіскальність податкової системи. Внаслідок завищення частки непрямих податків втрачається можливість ви-користання механізму оподаткування для стимулювання виробництва. Непрямі податки (Пн) зумовлюють зростання цін на продукцію, роботи та послуги (Ц), що за певного сукупного платоспроможного попиту веде до зменшення обсягів реалізації (Р), відповідно, і скорочення обсягів виробництва продукції (В підприємствами -виробниками! Логіку цього зв'язку у формалізованому вигляді можна зобразите так:
Пн ?? Ц ?? Р ?? В ?
Подорожчання продукції через непрямі податки знижує її конкурентоспроможність як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринку [127].
Невиправдано великими є і сьогоднішні ставки нарахувань на заробітну плату, яку підприємства виплачують працівникам, - 36,8% від фактичних витрат на оплату праці (32% - збір на обов'язкове державне пенсійне страхування; 2,9% - збір на обов'язкове соціальне страхування у зв'язку з втратою працездатності; 1,9% -збір на обов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття). Крім названих зборів та внесків додатково нараховуються внески до фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві, розмір яких визначається для окремих галузей господарства залежно від класу професійного ризику і становить від 0,84% до 13 8% фактичних витрат на оплату праці. Хоча сьогодні нарахування на заробітну плату поступово зменшуються (до 01.07.97 р. сукупна ставка нарахувань становила 51%, до 01.07.98 р. - 47,5%, до 01.01.99 р. - 42,5%), вони все ще підривають зацікавленість суб'єк-тів господарювання у легальній виплаті заробітної плати, змушують шукати можливості цих виплат з неофіційних джерел, що, в свою чергу, зменшує базуоподаткування.
Слід зазначити, що є й інший чинник негативного впливу непрямих податків, "прив'язаних" до заробітної плати, на фінансово-господарську діяльність підприємств. І полягає він у тому, що підприємства з великою трудомісткістю (а, відповідно, і зарплатомісткістю) перебувають у гірших умовах, ніж підприємства, на яких рівень заробітної плати в структурі витрат є нижчим. Це пов'язано з процесами ринкового ціноутворення на продукцію (роботи, послуги) - високий рівень заробітної плати зумовлює зростання цін не тільки за рахунок самої заробітної плати, але й нарахувань на неї. Як показали дослідження [99], за роки реформування економіки на ринкових засадах найбільший спад виробництва внаслідок дефіциту платіжних засобів, боргів з заробітної плати, заборгованості перед бюджетом та контрагентами відбувся на підприємствах з низьким рівнем капіталомісткості і високими питомими витратами праці (машинобудування, металообробка, легка промисловість, капітальне будівництво). Водночас частка продукції підприємств, де рівень податкового навантаження на оплату праці був нижчим (чорна металургія, паливна промисловість, елек-троенергетика), зростала.
Істотними недоліками податкової системи є нестабільність, недосконалість та громіздкість податкового законодавства. Так, тільки щодо податку на додану вартість за два роки було ухвалено 40 законів про внесення змін і видано більше 100 роз'яснень та уточнень [114]. Нестабільність, часті зміни податкового законодавства зумовлені як об'єктивними, так і суб'єктивними чинниками. Об'єктивні - це нестабільність ситуації в

 
 

Цікаве

Загрузка...