WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБухгалтерський облік, Податки → Податки з юридичних осіб - Реферат

Податки з юридичних осіб - Реферат

побутових виробів із цих металів слід відносити такі, що виготовлені як промисловим так і побутовим способом. Виходячи зі змісту п.1 ст.1 Декрету, до валютних цінностей належать також напівфабрикати ювелірних , промислових і побутових виробів, деталі до них. Виробничі відходи монетарних металів.
За змістом ст.5 Декрету ліцензії на право вчинення операцій з валютними цінностями видаються лише юридичним особам. У зв'язку з цим операції, під час яких валютні цінності скуповуються, продаються. Обмінюються чи використовуються як засіб платежу або як застава, вчинені безпосередньо між фізичнии особами, є незаконними.
Операції з валютними цінностями, вчинені фізичними особами через посередництво юридичної особи, яка має відповідну ліцензію, складу злочину не містять.
Порушення правил про валютні операції слід вважати закінченим злочинним з моменту здійснення відповідної незаконної угоди щодо валютних цінностей, у процесі якої відбулася їх повна або часткова передача іншій особі.
Дії, спрямовані на укладення такої угоди (наприклад, спроба продати, купити, обміняти валютні цінності або використати їх як засіб платежу чи як заставу) слід розцінювати як замах на порушення правил про валютні операції і кваліфікувати за статтями 17, 80 КК.
Слід звернути увагу на те, що при розгляді справ, у яких дії винного кваліфіковано за ч.1 ст.80 КК за ознакою порушення правил про валютні операції, вчиненого протягом року після накладення адміністративного стягнення за такі ж дії, необхідно перевіряти обґрунтованість притягнення особи до адміністративної відповідальності за ст.162 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Також за змістом закону порушення правил про валютні операції, вчинене у незначних розмірах особою, раніше судимою за ст.80 КК, саме по собі не містить складу злочину і тягне адміністративну відповідальність за ст.162 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Це стосується тих випадів, коли раніше особа була засуджена за ч.1 ст.80 КК за повторне адміністративне правопорушення.
Разом з тим за ч.2 ст.80 КК можуть бути кваліфіковані дії особи, яка, будучи судимою за ст.80 КК, вчинила порушення правил про валютні операції в незначних розмірах, зазнала за це адміністративної відповідальності і протягом року вчинила таке саме порушення.
В інших випадках за ч.2 ст.80 КК кваліфікуються дії осіб, які мають незняту й непогашену судимість за ст.80 КК і знову вчинили порушення правил про валютні операції у значному або великому розмірі, в тому числі організованою групою.
За змістом закону не об'єднані єдиним умислом незаконні валютні операції, вартість предмета кожної з яких не перевищує 20 (100) мінімальних розмірів заробітної плати, не можуть кваліфікуватися як порушення правил про валютні операції у значному (великому) розмірі навіть якщо їх загальна сума перевищує ці розміри. Не об'єднані єдиним умислом порушення правил про валютні операції. Одне з яких вчинене у значному , а інше-у великому розмірі, належить кваліфікувати за сукупністю злочинів, тобто за частинами 1 і 2 ст.80КК.
Якщо ж при вчинені декількох порушень правил про валютні операції у незначному чи значному розмірах умисел винного був спрямований на вчинення такого порушення у значному чи великому розмірі, дії винного слід кваліфікувати, залежно від встановленого, за частинами 1та 2 ст.80 КК.
При розгляді справ про порушення правил про валютні операції слід дотримуватись вимог закону щодо індивідуалізації покарання, звертаючись при цьому особливу увагу на ступінь суспільної небезпечності злочину, який визначається обставинами його вчинення ( мотив, спосіб вчинення, тяжкість наслідків, що настали, роль винного при співучасті, та даними, які характеризують особу підсудного (наявність або відсутність судимості, поведінка в побуті, ставлення до навчання тощо).
Кошторис як індивідуально-плановий акт, його зміст
та правове значення у кошторисних підрозділах
Основною формою планування витрат підрозділів як центрів відповідальності є складання їх кошторисів. Кошторис охоплює всі витрати підрозділу на виробництво продукції (надання послуг) за плановий період незалежно від ступеня її готовності. У підрозділах з коротким виробничим циклом виготовлення продукції кошторис і виробнича собівартість кінцевої продукції за певний період, як правило, збігаються. Якщо виробничий цикл тривалий і змінюються залишки незавершеного виробництва на початок і кінець планового періоду, такої відповідності немає.
Кошториси підрозділів виконують такі важливі функції, як ор-ганізуюча, контролююча і стимулююча. Організуюча функція кошторису полягає в тому, що, маючи встановлену планову величину витрат, працівник, відповідальний за їх рівень, намагається дотримуватись чинного регламенту і норм використання ресурсів. Кошториси підрозділів дають змогу контролювати роботу працівників, відповідальних, за рівень витрат. Це здійснюється порівнянням фактичних витрат з плановими, передбаченими в кошторисах. Відхилення аналізуються, що є основою для реалізації стимулюючої функції щодо працівників, які впливають на величину витрат і відповідають за неї. Стимулювання здійснюється через відповідальність за необгрунтовані витрати і заохочення в їх зниженні.
Кошторис складають на основі виробничої програми підрозділу та відповідної нормативної бази, а також цін і тарифів на ресурси. Структурно він може будуватися за статтями й елементами витрат.
Матеріали (за вирахуванням відходів). До статті заносяться витрати на матеріали, що утворюють основу виготовлюваної продукції (основні матеріали), а також на матеріали допоміжного призначення(допоміжні матеріали), які можна прямо віднести на окремі вироби (кріпильні матеріали, фарби, формувальні матеріали, хімікати для гальванічного покриття та ін.). витрати обчислюються на основі встановлених норм, цін на матеріали і виробничої програми. Крім ціни придбання матеріалів, ураховуються транспортно-заготівельні витрати (комісійні виплати заготівельним організаціям, плата за вантажно-розвантажувальні роботи, транспортування та ін.). слід мати на увазі, що до транспортно-заготівельних витрат не належать витрати на утримання відділу матеріального постачання, складів матеріалів і постійних складських робітників. У вітчизняній практиці їх відносили до загальногосподарських витрат. З 2000 р. вони належить до витрат періоду у складі адміністративних витрат.
Від вартості матеріалів віднімаються відходи за ціною їх можливого використання чи продажу. Отже, витрати на матеріали обчислюються за формулою:
(1)
де См - витрати на матеріали певного виду, грн.;
n - кількість найменуваньвиготовлюваної продукції;
Ni - випуск (запуск) виробів і-го найменування в плановому періоді у натуральному виразі;
Нмі - норма витрат матеріалу на одиницю і-го виробу у натуральному виразі;
Цм- ціна одиниці матеріалу,грн.;
Рт-частка транспортно-заготівельних витрат у вартості купованих матеріалів, % (якщо вони не враховані у внутрішній ціні на матеріали);
Ві-кількість зворотних відходів з усієї сукупності і-х виробів у натуральному виразі;
Цв-ціна одиницівідходів,
Loading...

 
 

Цікаве