WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБухгалтерський облік, Податки → Податкова система в період нової економічної політики - Реферат

Податкова система в період нової економічної політики - Реферат

орієнтовані на ринок. Одночасно з трестуванням промислових підприємств відбувався процес створення синдикатів - організацій для закупівлі сировини, планування торговельних операцій і збуту однорідної продукції групи трестів.
Під час упровадження непу поруч з розгортанням ринкових відносин відбувався процес організації планового господарства, формувалася система планових органів. 28 вересня 1921р. ВУЦВК і Раднарком УСРР створили Українську економічну раду (УЕР). У Положенні про цей орган вказувалося, що він створювався при Раднаркомі УСРР для об'єднання, систематичного узгодження, планового керівництва, регулювання і контролю роботи економічних наркоматів УСРР, уповноважених наркоматів РСФРР. УЕР стала найвищим господарським органом на території України. Почали створюватися губернські економічні ради, а 28 вересня 1921р. було прийнято положення про ці ради.
Одним з найголовніших завдань УЕР було створення єдиного господарського плану. Для реалізації цього завдання при Економічній раді у вересні 1921 р. була заснована Українська державна загально планова комісія (Укрдержплан). 10 квітня 1925р. уряд УСРР прийняв нове Положення про державну планову комісію УСРР. На відміну від попереднього положення, згідно з яким Держплан УСРР підпорядковувався Українській економічній раді, за новим Положенням Держплан УСРР переходив до відання Раднаркому УСРР. Це, безумовно, підвищувало роль і значення Держплану республіки в системі державних органів, посилювало планові засади у керівництві народним господарством. Слід зазначити, що уряд залишив за собою контроль не тільки важкої промисловості, а й таких "командних висот" в економіці, як банки, транспорт, зовнішня торгівля.
Упровадження засад непу в промисловості України дало змогу відбудувати її в короткий строк. Так, у другому піврічні 1925/26р обсяг виробництва перевищив довоєнний рівень. Валовий продукт всієї державної промисловості УСРР у 1925 р. становив 90,5% довоєнного.
Щоб прискорити відродження промисловості і налагодити обмін між нею і сільським господарством, велику кількість дрібних підприємств держава передала в оренду організаціям (комнезамам, кооперативам, артілям), а також приватним особам, у багатьох випадках - колишнім власникам цих підприємств. За станом на кінець листопада 1921р. в Україні в оренду було віддано 5286 дрібних підприємств харчової, шкіряної, хімічної та інших галузей промисловості. Отже, з переходом до непу створювалися умови для виникнення в Україні так званої нової буржуазії: орендарів, приватних торгівців, комісіонерів та ін.
Стосовно підприємців-приватників узагальнюючим став термін "непман". Але загалом економічні позиції непманів через застосування владою різноманітних обмежень (економічних і адміністративних) були слабкими. Тому, на відміну від державної промисловості, приватні підприємства у роки відбудовчого періоду занепадали. Хоч у цензовій промисловості України кількість приватних заводів і фабрик зросла з 452 у 1922723р. до 493 у 1924725р., це зростання відбулося повністю за рахунок харчової промисловості, яка налічувала в 1924725р. 368 невеликих приватних підприємств. У всіх інших галузях відбувався інтенсивний процес згортання приватного сектора. Наприкінці відбудовчого періоду в кам'яновугільній, металургійній і цементній галузях промисловості не залишилося жодного приватного підприємства. В продукції цензової промисловості частка приватних підприємств скоротилася у 1924/25 р. до 5,3%; у харчовій промисловості - до 15,8 %. Таке становище значною мірою пояснюється політикою радянської влади стосовно приватних осіб в економіці. Намагаючись не допустити значної концентрації приватного капіталу, держава активно втручалася в приватногосподарський сектор, використовуючи податки. Запроваджуючи й удосконалюючи прибутково-промисловий, по майновий податок, гербовий збір, податки на житло, місцеві податки тощо, держава позбавляла непманів можливості отримувати великі прибутки. Більша частка накопиченого ними вилучалась фінансовими органами. Класова політика в галузі кредитів, закупівельних і продажних цін, транспортних тарифів, трудового законодавства також стримували розвиток приватного капіталу. Запровадження принципу госпрозрахунку зумовило необхідність перегляду низки найважливіших інститутів трудового права, передусім скасування трудової повинності і трудових мобілізацій, а також заміни системи оплати праці. Замість зрівнялівки в постачанні, що існувала в роки "воєнного комунізму", поступово впроваджувався принцип оплати за кількістю і якістю праці. В Україні було прийнято чимало законодавчих актів, спрямованих на вдосконалення системи заробітної плати.
Одним з найголовніших складових елементів нової економічної політики була торгівля. Тому не випадково держава значну увагу приділяла законодавчому регулюванню торгівлі, як державної і кооперативної, так і приватної. Тільки за період 1923-1924рр були прийняті такі правові акти в галузі торговельного законодавства: постанова ВУЦВК і Раднаркому УСРР від З січня 1923р. "Про купівлю-продаж вроздріб із розстрочкою платежу", яка мала особливе значення для сільського населення, бо давала змогу селянам купувати на пільгових умовах сільськогосподарські машини; Положення Раднаркому УСРР від 23 лютого 1924р. "Про товарні біржі", котре визначало структуру бірж; резолюція ВУЦВК і Раднаркому УСРР від 14 березня 1924р. "Про боротьбу з дорожнечею", що мала на меті зниження цін; Інструкція про торгівлю, яка визначала коло осіб, які мали право торгувати; постанова Раднаркому УСРР від 25 вересня 1924р. "Про фірму", що встановлювала порядок функціонування фірм і зміст поняття фірми; постанова Раднаркому УСРР від 2 жовтня 1924 р. "Про торговельний реєстр", яка вимагала від усіх торговельних і промислових підприємств реєструватися в органах НКВТ УСРР.
У той час, коли розвиток державної і кооперативної торгівлі державними органами стимулювався, регулювання приватної торгівлі з боку держави було непослідовним і значною мірою зводилося до її всілякого обмеження і витіснення Основними методами впливу держави на приватний ринок були вилучення деяких видів торгівлі з приватної сфери, монополізація в руках держави торгівлі цілою низкою об'єктів; податкове обкладання торгівлі й обмежене кредитування, економічне .регулювання торгівлі шляхом виходу державних торговельних органів на вільний ринок й використання методів конкуренції, адміністративне регулювання торгівлі
Для отримання намагань приватних юргівців порушити встановлені законодавством межі держава активно використовувала судові й адміністративні органи. Під час непу значну роль у посиленні регулюючого впливу на ринок з боку держави відігравало використання такої форми організації обміну, як біржа. Остання обмежувала приватний обіг, сприяла впровадженню планових засад у розвиток товарообігу. В рукахурядових установ і держторговельних організацій біржі ставали одним з найдійовіших важелів з обліку й контролю приватної торгівлі В Україні формування біржового торгу припадає на 1923р На початку цього року в Україні діяло 7
Loading...

 
 

Цікаве