WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБухгалтерський облік, Податки → Податкова система в період нової економічної політики - Реферат

Податкова система в період нової економічної політики - Реферат

окремих випадках був наділений деякими правами Так, будучи боярським тіуном, він міг виступати в суді як "видок" (ст 66 Пр Пр ) Але холоп не міг приймати клятву як '"послуха", тому що послух має бути вільним Холоп, який вдарив "вільного мужа", зазнавав кари (статті 17, 65 Пр. Пр.) За холопа, котрий здійснив крадіжку, відповідав його хазяїн (ст. 46 Пр. Пр ), тоді як вільні люди, що "крали", сплачували пропажу. За убивство холопа його хазяїну сплачувалася не "віра", а "урок". Хазяїн відповідав за угоди, які укладав його холоп. Руська Правда встановлювала відповідальність вільних людей за допомогу, що надавалася збіглому холопові (ст. 112 Пр. Пр.), і визначала обов'язок властей і приватних осіб сприяти його поверненню (ст. 114 Пр. Пр.)
Міське населення. Соціальний склад міського населення Київської Русі був вельми різноманітним, що є характерною рисою суспільства середніх віків Міське населення поділялося на дві основні групи: міські низи і міську аристократію. До останньої належали князі, бояри, вище духовенство, купці. Руська Правда з повагою називала "градинів", "купчин", лихварів. Купці, що займалися зовнішньою торгівлею, іменувалися "гості". Руська Правда надавала пільги купцям, які укладали угоди, на випадок їх неспроможності, банкрутства (статті 48, 49, 50 Пр. Пр.). Міські низи (ремісники, дрібні торговці, рядове духовенство) становили найбільш численну категорію міського населення. Основна маса городян була особисто вільною. Частина ремісників залежала від своїх хазяїн - бояр, купців, тощо Особисто вільні ремісники (ковалі, гончарі, ювеліри, зброярі та ін.) і дрібні торговці у містах оподатковувалися або -відробляли, беручи участь у будівництві та ремонті міських укріплень, наглядали за їхнім станом. Руська Правда визначала плату (хлібом, пшоном, солодом, грішми) представникам державної влади, які відали будівництвом міст і мостів, з коштів міського населення (статті 43, 96, 97 Пр. Пр.). На кошти того ж міського населення будувалися церкви, утримувалася церковна парафія.
Вільне ремісниче населення не було однорідним за своїм складом. Із загальної маси ремісників виділялися більш заможні майстри, в яких були залежні від них підмайстри або учні.
Соціально-економічна та правова, нерівність призводила до загострення класових суперечностей і розвитку класової боротьби.
2.ПОДАТКОВА СИСТЕМА В ПЕРІОД НОВОЇ ЕКОНОМІЧНОЇ ПОЛІТИКИ.
Дедалі гострішою ставала потреба якнайшвидше змінити економічну політику більшовиків, Яка ґрунтувалася на засадах воєнно-комуністичної доктрини. Реальний перехід до нової економічної політики (непу) в радянських республіках, у тому числі й в УСРР, розпочався після прийняття X з'їздом РКП(б) (березень 1921р.) рішення "Про заміну розверстки натуральним податком", що стало основою цілої низки законодавчих актів, прийнятих державними органами РСФРР, а потім про дубльованих в УСРР. Так, надзвичайна сесія ВУЦВК V скликання ухвалила 27 березня 1921р. постанову "Про заміну продовольчої розверстки натуральним податком". Податок був значно меншим порівняно з продрозверсткою.
29 березня 1921р. Раднарком УСРР прийняв постанову "Про натуральний податок на зернові продукти", яка заздалегідь визначала селянам розмір податку на зернові продукти врожаю 1921/22р. 28 травня 1921р. Раднарком УСРР прийняв постанову "Про натуральний податок на хліб, картоплю та олійне насіння". Відповідно до цієї постанови розмір податку визначався для кожного господарства окремо і обчислювався залежно від врожаю в певній місцевості та від кількості ріллі і числа їдців у господарстві. З метою підвищення заінтересованості селян у швидкому виконанні зобов'язань перед державою та розгортанні товарообміну Раднарком УСРР 19 квітня 1921р. видав постанову про вільний обмін, купівлю та продаж сільськогосподарських продуктів, що залишалися у селян після виконання Податку, а також фабрично-заводських і кустарних виробів.
Рішення про скасування продрозверстки і запровадження натурального податку стимулювало розвиток сільського господарства. Селянин знав заздалегідь, що у нього не будуть вилучатися лишки, а існуватиме певний податок; лишками він зможе розпоряджатися на свій розсуд, зокрема обмінювати їх на необхідні для розвитку свого господарства промислові товари. Згодом уряд прийняв ще низку законодавчих актів, які стимулювали відбудову сільського господарства. Серед них важливе значення мала постанова ВУЦВК від 19 квітня 1922р. "Про відбудову та зміцнення сільського господарства України". У ній накреслювалася програма деякої допомоги селянам.
Провідне місце серед правових актів у галузі сільського господарства посідав Земельний кодекс УСРР, затверджений ВУЦВК у листопаді 1922р. Відбудові сільського господарства сприяли заходи, передбачені декретом ВУЦВК і Раднаркому УСРР від 19 травня 1923р. про запровадження єдиного сільськогосподарського податку. Одночасно здійснювався перехід від натурального податку до грошового.
Радянський уряд неухильно проводив у законодавстві тверду класову політику, підтримуючи бідноту. Так, захищаючи бідні верстви селянства, ВУЦВК 8 липня 1922 р. прийняв постанову "Про визнання недійсними кабальних угод на хліб", 1 листопада 1922 р. постанову "Про продовження строку для закріплення майна, відібраного комнезамами". Схвалюючи податкове законодавство, уряд перекладав основний тягар податків на заможні верстви сільського населення.
Запровадження засад непу в сільському господарстві України позитивно впливало на його відбудову. У 1925р. загальна посівна площа в Україні досягла довоєнного рівня. У 1925-1926рр. виробництво зерна в Україні майже дорівнювало довоєнному рівню.
Розвитку сільського господарства України в період непу сприяли різні види кооперації. У 1928р. різноманітними видами української кооперації було охоплено близько 85% всіх селянських господарств. Кооперація стала "важливим фактором підвищення продуктивної праці, зміцнення економічної бази держави й підвищення добробуту народу".
Складалися сприятливі умови для відбудови і розвитку промисловості, у тому числі важкої. Але слід було негайно реорганізувати на засадах непу управління націоналізованою промисловістю, надати державним підприємствам господарсько-оперативної самостійності і перевести їх на господарський розрахунок. Це зумовлювалося тим, що реальний перехід до нової економічної політики не міг відбутися без функціонування ринку і ринкових відносин. Уже восени 1921р. радянська держава використовувала товарно-грошові відносини.
Проведення в життя госпрозрахунку вимагало відокремлення певних господарських комплексів - державних трестів і підприємств із загальної маси державного майна і визнання за ними господарської самостійності. В Україні трести почали створюватися з осені 1921р. Правове становище трестів визначалося в декреті ВУЦВК від 2 липня 1923р. "Про державні промислові підприємства, які діють на засадахкомерційного розрахунку (трести)". Керування трестами здійснювала ВРНГ УСРР. Трести отримали самостійність в галузі постачання виробництва і збуту виробленої продукції і були
Loading...

 
 

Цікаве