WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБухгалтерський облік, Податки → Об’єкти оподаткування майновим податком - Реферат

Об’єкти оподаткування майновим податком - Реферат

господарстві, та відповідні споруди, а також церкви. Оподатковувана вартість майна обчислюється як розрахунковий показник, рівний, як правило, середньорічній сумі орендної плати, що вноситься наймачем. При управлінні внутрішніх доходів утворена спеціальна комісія для оцінки майна. Ця комісія періодично проводить переоцінку вартості (востаннє вона була здійснена в 1973 р.). Платник податків має право оскаржити рішення оцінної комісії в незалежному суді та земельному суді. Податкова ставка обчислюється так само, як і в США. Спочатку визначається сума можливих податкових надходжень, яка потім ділиться на суму податкової бази, тобто оподатковуваної вартості майна Розмір ставок широко диференційований по видах майна Щодо податку встановлено ряд пільг. Із метою заохочування інвестиційної діяльності для розширення зайнятості майновий податок із нових промислових і комерційних будівель та іншої власності не станеться протягом перших 10 років. Інваліди, люди похилого віку, а також особи з низькими доходами користуються податковими пільгами.
Платниками податку є в основному не власники майна, а орендарі та квартиронаймачі. Фактично це - непрямий податок.
Крім майнового податку, що є типово місцевим, органи місцевого самоврядування унітарних держав (Бельгії, Данії, Фінляндії, Норвегії, Швеції, Австрії, Греції, Люксембургу, Португалії, Іспанії, Японії тощо), а також федеративних (ФРН, Канади, США, Швейцарії та ін.) стягують місцевий особистий прибутковий податок. Слід зазначити, що в деяких країнах абсолютний і відносний розмір місцевого прибуткового податку перевищує рівень державного прибуткового податку. Наприклад, у Швейцарії частка місцевого прибуткового податку в загальній сумі податкових надходжень становить 26% проти 8 % державного, Швеції - відповідно 28 та 11% Фінляндії - 24 та 19%. Системи місцевого оподаткування в цих країнах ґрунтуються на прибутковому податку. Водночас у Канаді, США, Бельгії, Японії частка державного прибуткового податку в загальній сумі податкових зборів вища, ніж місцевого; у США вона становить 28%, платних та місцевих -6%, у Бельгії - 29 і 3% відповідно.
У США місцеві органи влади, переважно муніципалітети великих міст, стягують муніципальний особистий прибутковий податок. У таких містах, як Філадельфія, Нью-Орлеан, Лос-Анджелес, Сіетл, Нью-Йорк, цей податок становить понад 40 % податкових доходів. Він стягується з тих самих джерел доходу., що й федеральний (а також штатний) особистий прибутковий податок, тобто оподаткування здійснюється за принципом збігу джерел. Ставки штатних і місцевих прибуткових податків нижчі за федеральні (в межах від 1 до 10 %). Для запровадження муніципального прибуткового податку необхідно одержати дозвіл органів управління штату. Уряди штатів координують місцеве прибуткове оподаткування. Головним питанням регламентації місцевих прибуткових податків є з'ясування місця проживання та роботи їх платника Особа, що проживає в одній місцевості, але одержує доход в іншій, сплачує податок згідно з тими ж правилами, що й особа, яка проживає й працює в одному місті (районі). Законодавство штатів визначає порядок розподілу суми податку між місцем проживання і місцем роботи. У цьому зв'язку американські економісти зазначають, що передмістям немає потреби запроваджувати свій прибутковий податок із метою самозахисту, якщо місто вводить такий податок у ФРН особистий прибутковий податок поділяється на два види - той, що стягується за деклараціями (Veranlag te Еіnkommensteuuer), та податок із заробітної плати. Розподіл надходжень по цих податках, а також коопераційному в певному проценті між бюджетами федерації, земель та общин щорічно встановлюється федеральним парламентом. Такий самий порядок введено щодо непрямого податку - податку на добавлену, вартість.
Наприклад, у 1990 р. до бюджету федерації надходило 50 % корпораційного податку, 42,5 особистого прибуткового та 65 % податку на добавлену вартість, відповідно бюджети земель отримували 50%, 42.5 (15% -бюджети общин) та 35%. Слід зауважити, що сума особистого прибуткового податку, яка виділяється для общин, становить у їхніх податкових доходах досить значну частку (наприкінці 80-х років-від 42 до 45 %). Промисловий податок, який раніше повністю надходив до бюджетів общин, з 1969 р. розподіляється між федерацією, землями та общинами. При його розподілі між бюджетами різних рівнів влади законодавство виходить із фінансових та економічних потреб насамперед общин. Частка общин у промисловому податку становила останніми роками від 85 до 87 %. а федерації та земель - від 13 до 15 %.
Місцеве оподаткування у ФРН регламентується конституцією, спеціальними положеннями про податки, парламентськими актами. В конституції закріплене положення про те, що місцеві органи влади - общини одержують доходи від реальних податків, місцевих податків на споживання і предмети розкоші. Вони мають право вводити своє положення про стягнення податків. Місцеві органи влади у ФРН вправі утримувати тільки ті податки, які не стягує федерація, але можуть одержувати певну частину податків, що справляються федерацією згідно з законодавством. Общини ФРН стягують на основі законів земель поземельний та промисловий податки.
Поземельний податок поділяється на два класи - А і Б. Базою оподаткування є податкова оцінка (вартість) земельної ділянки, що визначається відповідно до Закону про оцінку майна та стягнення з нього податків. Податкова оцінка об'єктів оподаткування за класами А і Б проводиться окремо. Оцінці за класом А підлягають сільськогосподарські угіддя, житлові будинки, господарські будівлі. Податкова оцінка складається з двох частин: вартості житлових приміщень; вартості земельної власності (як господарського об'єкта). Оцінка майна ґрунтується на гаданій сумі доходу в даному році. Житлові будинки оцінюються, зважаючи на орендну плату, яку власник міг би отримати, якби він здав її в найми. Таким чином, вартість житла виступає як форма капіталізованої, орендної плати. Земля як господарський об'єкт оцінюється на основі можливої суми чистого доходу за рік, який можна одержати з даної площі землі при раціональному веденні господарства в нормальних умовах. На практиці для оцінки земельних угідь використовується кадастр - показники доходності земельних ділянок, обчислені на 1 га використовуваної площі з урахуванням природних та кліматичних факторів, якості ґрунту, розташування, інфраструктури тощо. Таким чином, вартість землі (як господарського об'єкта) являє собою форму капіталізованогочистого доходу (тобто грошова сума, яка під час уміщення її в банк принесе річний доход від земельної ділянки).
Податок класу Б стягується із земельних ділянок, які розташовані за межами сфери сільського або лісового господарства й класифікуються на забудовані та незабудовані. Оцінка незабудованої ділянки обчислюється виходячи з ціни, за якою можна було б її продати в даний час з урахуванням всіх факторів: місця розташування ділянки, існуючих обмежень у її використанні тощо. Оцінка забудованих ділянок визначається залежно від групи, котрих за законодавством налічується шість: під житло; зайняті виробничими підприємствами; що перебувають у змішаному користуванні; під житловими будинками для однієї сім'ї; під житловими будинками для двох сімей; решта. Для кожної групи забудованої земельної ділянки використовується своя система оцінки. Ділянка будь-якого виду оцінюється виходячи з передбачуваних
Loading...

 
 

Цікаве