WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБухгалтерський облік, Податки → Аналіз стану ПДВ на Україні (Курсова) - Реферат

Аналіз стану ПДВ на Україні (Курсова) - Реферат

зведеного бюджету України до за!990-2001роки(%)1
ВВП
Роки Питома Податок пдв Прибут- Акциз- Плата Збір до Збір до Інші
вага на ковий ний збір за Чорно- Пен- доходи
доходів прибуток податок з землю биль- сійного
бюджету підпри- громадян ського фонду
до ВВП ємств фонду
(всього)
1990 26,99 7,24 7,60 2,39 0 0 0 0 9,76
1991 25,7 7,45 5,48 3,10 0 0 0,90 0 8,77
1992 24,4 5,54 9,67 2,84 1,19 0,33 2,46 0 2,37
1993 33,5 9,76 11,60 1,94 1.70 0,52 1,69 0 6,29
1994 43,5 11,89 10,79 2,82 1,40 0,34 1,99 7,83 6,44
1995 38,0 8,91 8,31 2,93 0,74 1,16 1.88 7,68 6,39
1996 37,1 6,74 7,66 3,18 0,79 0,99 1,83 8,83 7,08
1997 30,1 6,20 8.83 3,53 1,29 1,08 1,82 0 7,35
1998 28,2 5,55 7,27 3,48 1,26 1,09 1,38 0 8,17
1999 25,2 4,87 6,45 3,40 1,37 0,84 0,22 0 8,05
2000 28,88 4,62 5,46 3,69 1,29 0,80 0,08 0 12,94
2001 25.58 3,92 4,91 4,16 1,26 0,77 0,01 0 10,55
Як видно з даних таблиці 2, упродовж усього періоду найвагомішими джерелами надходжень до бюджету були податок на додану вартість і податок на прибуток підприємств. У доходах бюджету максимальна частка ПДВ досягла 39,6% у 1992 році, а податку на прибуток - 33,3% у 1994 році. В наступні роки їхня питома вага значно скоротилася, особливо податку на прибуток, однак вони і далі посідають провідне місце у доходах бюджету. Натомість зросла заборгованість перед підприємствами з повернення ПДВ від експортних поставок, яка станом на 01.01.2002 року досягла 5,8 млрд. гривень.
Сьогодні в Україні податок на додану вартість є найкращим помічником держави у формуванні дохідної частини бюджету. Цей податок протягом 1996-2002 років є стабільним джерелом доходів бюджету.
Основні надходження податку на додану вартість відбуваються за рахунок сум податку від оподаткування товарів, робіт, послуг, які виробляються та реалізуються на митній території України (Додаток І)2.
1.2. Місце ПДВ в системі непрямих податків
Непрямі податки - це податки у сфері реалізації або на споживання, тобто на товари та послуги. Ці податки перекладаються на споживача продукції.
Непрямі податки є частиною ціни реалізованих товарів. З підвищенням їх зростають ціни.
Основними видами непрямих податків є акцизи, ПДВ, фіскальні монополії, мита. Акцизи і ПДВ є найголовнішими з непрямих податків.
Акцизом називають різновид непрямих податків на товари і послуги підприємств, що включаються безпосередньо у вигляді надбавки в ціну чи тариф. Акцизи включаються в ціну продукції, яка йде на продаж, і послуг, тому їх кінцевими платниками виступають споживачі. Діапазон дії акцизів невеликий. Акцизом обкладаються такі товари, як тютюн, спиртні напої, ювелірні вироби, делікатеси, легкові автомобілі, бензин, хутряні вироби, високоякісні вироби з порцеляни і кришталю, килими. Подібні товари називають підакцизними. Ставки акцизів диференційовані по товарних групах і видам товарів у широкому діапазоні, від 10 % до 90 %, і можуть періодично переглядатися.
Акцизи поділяються на специфічні та універсальні.
Специфічні акцизи включаються в ціни окремих товарів. Здебільшого, це товари, рівень, споживання яких є мало еластичним щодо рівня цін, а також специфічні товари. Найзначнішими специфічними акцизами ? акцизи на спиртне, бензин, тютюнові вироби.
Універсальні акцизи містяться в цінах на всі товари. Роль їх у формуванні доходної частини бюджету зростає, на відміну від специфічних акцизів.
Відповідно до чинного законодавства в Україні акцизний збір - не прямий податок на високорентабельні та монопольні товари. Ставки цього податку є більш низькими на товари вітчизняного виробництва і більш високими на імпорті товари. Така диференціація ставок зумовлена політикою держави на підтримку вітчизняних виробників.
ПДВ є різновидом універсальних акцизів. У світовій практиці він перетворився в основний податок непрямої дії і замінив у багатьох країнах менш ефективний податок з обороту. З податком з обороту зв'язане виникнення своєрідного кумулятивного ефекту, який складається з того, що об'єкт оподатковування містить податки, що сплачуються на попередніх етапах руху товару. ПДВ не має цього недоліку, але значно впливає на загальний рівень цін, оскільки він включається до складу ціни всіх товарів і послуг і є тягарем стосовно малозабезпечених шарів населення.
Ідея використання податків на споживання (непрямих податків) та їх співвідношення із податками на доходи була і залишається однією з найсуперечливіших у фіскальній науці. Історично опосередкована форма одержавлення національного продукту з'явилась значно пізніше, ніж пряме оподаткування доходів підприємств і громадян, проте поступово перетворилася в найвідчутніший канал поповнення доходів державного бюджету та фінансування державних видатків. Починаючи з XVIII століття розвиток податкових форм ішов одночасно у двох напрямках: прямого та опосередкованого оподаткування, із установленням відповідних співвідношень між ними.
Дискусії з приводу доцільності непрямого оподаткування особливо загостилися на рубежі XIX - XX століть. Із беззастережним засудженням податків на споживання, як податків на бідних, виступив марксизм та інші течії у соціал-демократії. Природно, що з проголошенням радянської влади в 1917 році було взято курс на скасування непрямих податків. Однак час довів хибність цих думок. Наступні дослідження в галузі фіскальної теорії та практики підтвердили, що податки є одним із найконсервативніших елементів державного механізму, які не завжди підкоряються змінам політичної ідеології державності. Отже, така форма оподаткування є об'єктивною економічною необхідністю, оскільки забезпечити постійно зростаючи державні видатки лише за рахунок прямих податків практично неможливо.
Це твердження обгрунтували у своїхпрацях представники немарксистських течій в економічній теорії - Дж. Мілль, А. Маршалл, А. Пігу, І. Фішер та інші, а родоначальник сучасного позитивізму і фінансовій науці М. Фрідмен дійшов висновку, що доказ про переваги прибуткового податку над акцизом не є таким у загалі. Відомий англійський економіст Н. Калдор стверджував, що податок на споживання не порушує умов на заощадження, не посилює ризик; до того ж він пом'якшує, хоч і не ліквідує остаточно, де стимулюючий вплив прогресивного оподаткування на трудові зусилля. Розвиваючи цю позицію, деякі теоретики вважають питання про перевагу непрямих податків остаточно вирішеним, і залишається тільки визначити, який тип податків на споживання має замінити оподаткування доходів.
Відомо, що прибуткові податки і непрямі податки по-різному впливають на виробництво і на економічні процеси. ПДВ, акцизи знижують "прогресивність" податкової системи й збільшують податковий тягар на незаможні шари. У той же час такі податки можуть виглядати більш "справедливими" у порівнянні з прибутковими, котрі за певних умов стають гальмом заощаджень і мотивації до праці, тому що зменшують доходи працівників. Продумане введення споживчих податків поліпшує становище платіжного балансу, підвищує гнучкість усієї фінансової системи. Податки на споживання повсюдно застосовуються в якості
Loading...

 
 

Цікаве