WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБухгалтерський облік, Податки → Автоматизація накладної,видаткового касового ордера та платіжної відомості (Диплом) - Реферат

Автоматизація накладної,видаткового касового ордера та платіжної відомості (Диплом) - Реферат

визнається, якщо здійснюється обмін продукцією (товарами, роботами, послугами та іншими активами), яка подібна за призначенням і має однакову справедливу вартість. Таким чином, при здійсненні такої бартерної операції відсутні фінансові результати і виручка.
У наведеному прикладі справедливі вартості обмінюваних запасів вищі за їхню балансову вартість, інакше одержані запаси треба було б оприбуткувати за справедливою вартістю, а різницю списати на витрати звітного періоду.
Бартер неподібними активами за участю виробничих запасів.
Згідно з П(С)БО 9 первісна вартість запасів, придбаних в обмін на неподібні запаси, дорівнює справедливій вартості переданих запасів, збільшеній (зменшеній) на суму грошових коштів або їхніх еквівалентів, передану (одержану) у процесі обміну.
Згідно з положеннями П(С)БО 15 сума доходу за бартерним контрактом визначається за справедливою вартістю запасів, які одержані підприємством або будуть одержані, зменшеною чи збільшеною на суму відповідно переданих чи одержаних грошових коштів та їхніх еквівалентів.
Балансову вартість одержаних цементу і ПММ, дохід за цією операцією і відображення її в реєстрах бухгалтерського обліку визначають у такий спосіб. Обмінювані об'єкти є неподібними не лише за їхньою справедливою
вартістю, а й за функціональним призначенням.
Облік надходження виробничих запасів як внеску до статутного капіталу.
Крім придбання за грошові кошти та за бартером, виробничі запаси можуть бути одержані як внесок до статутного капіталу підприємства. У такому разі, згідно з П(С)БО 9, первісною вартістю запасів визнається узгоджена із засновниками (учасниками) підприємства їхня справедлива вартість, зафіксована в установчих документах підприємства.
Оцінка та облік вибуття запасів
Оцінка вибуття запасів
Згідно з П(С)БО 9 виділяють такі головні причини списання (вибуття) виробничих запасів із балансу:
- відпуск у виробництво;
- списання за невідповідності критеріям активу;
- списання у зв'язку з псуванням, крадіжкою тощо;
- реалізація на сторону.
Під час відпуску виробничих запасів у виробництво їх оцінюють одним із таких методів:
- ідентифікаційної собівартості відповідної одиниці апасів;
- середньозваженої собівартості;
- собівартості перших за часом надходжень запасів ІФІФО);
- собівартості останніх за часом надходжень запасів ЇЛІФО);
- нормативних витрат;
- ціни продажу.
Метод ідентифікаційної собівартості відповідної одиниці запасів.
Застосовують для тих видів виробничих запасів, що використовуються для виконання спеціальних замовлень та проектів, а також для видів запасів, які не замінюють один одного. Отже цей метод передбачає ведення індивідуального обліку з кожного виду запасів.
Його доцільно застосовувати, коли існує можливість визначення (ідентифікації) собівартості кожної списаної одиниці матеріалів, а також коли номенклатура матеріалів відносно невелика і їх можна розглядати як окремі одиниці та легко ідентифікувати. Метод ідентифікацій-собівартості дає найточніші результати, якщо є пев-їість, що собівартість ідентифікується правильно.
За неперервної системи обліку він забезпечує опера-авне й точне визначення вартості активів, собівартості продукції (робіт, послуг), фінансового результату. Однак метод потребує значних витрат на складський облік, тому застосовується лише у складних дорогих виробництвах (судно- і авіабудуванні), в торгівлі дорогими ін-дивідуально визначеними товарами.
Метод середньозваженої собівартості.
Для визначення собівартості цим методом треба обчислити серед-ньозважену вартість одиниці запасів: загальну вартість запасів (залишку на початок звітного періоду і придбаних протягом цього періоду запасів) поділити на кількість одиниць цих запасів.
Метод собівартості перших за часом надходжень запасів (ФІФО).
Використання цього методу ґрунтується на припущенні, що одиниці запасів, які надійшли першими, і вибувають першими (ГІЕО: Рігзі Іп - Рігві Оиі). Відповідно, як собівартість реалізованої продукції спочатку відображають вартість запасів, наявних на початок звітного періоду, відтак - тих, що надійшли першими протягом звітного періоду, і т. д. Таким чином, вартість запасів на кінець звітного періоду відображається фактично за вартістю останніх за часом придбання. Згідно з методом ФІФО вартість запасів, придбаних першими, відносять на собівартість реалізованої продукції, а вартість запасів, придбаних останніми, відображають на рахунках обліку запасів на кінець звітного періоду.
Метод собівартості останніх за часом надходжень запасів (ЛІФО). Використання цього методу ґрунтується їіа припущенні, що виробничі запаси відпускають у виробництво в послідовності, зворотній до їх надходження ІІа підприємство (зарахування на бухгалтерському обліку), тобто запаси, що відпускаються у виробництво, оцінюють за собівартістю останніх за часом надходження запасів .
Метод нормативних витрат.
Оцінка за нормативними витратами передбачає застосування норм витрат на одиницю продукції, які підприємство встановлює з урахуванням нормальних рівнів використання запасів, праці, виробничих потужностей і діючих цін.
Норма витрат - максимально допустима кількість сировини, матеріалів, палива, яка витрачається на виготовлення одиниці продукції встановленої якості.
Норми витрат запасів класифікують, зокрема, за ступенем деталізації, обсягом нормування та ін. У загальному вигляді норми витрат визначають як суму чистої вартості продукції для виробу і величини відходів виробництва та інших витрат.
Метод ціни продажу.
Для забезпечення максимального наближення нормативних витрат до фактичних норм витрат ціни регулярно переглядають. Цей метод застосовують промислові підприємства, які з технічнихпричин не можуть достовірно визначити фактичне витрачання запасів (передусім рідких, газоподібних, сипких матеріалів).
Переоцінка виробничих запасів
Запаси в бухгалтерському обліку та звітності відображають, як уже зазначалося, за найменшою з двох оцінок - первісною вартістю або чистою вартістю реалізації. За чистою вартістю реалізації - якщо на дату Балансу їхня ціна знизилася або вони зіпсувалися, застаріли чи якимось іншим чином втратили початкове очікувану економічну вигоду.
Суму, на яку первісна вартість запасів перевищує чисту вартість їхньої реалізації, і суму вартості повністю втрачених (зіпсованих або тих, яких бракує) запасів списують на витрати звітного періоду з відображенням зазначеної вартості в позабалансовому обліку. Після визначення осіб, які повинні відшкодувати втрати, належну до відшкодування суму зараховують до дебіторської заборгованості (або інших активів) і доходу звітного періоду.
(або інших активів) і доходу звітного періоду.
Якщо чиста вартість реалізації запасів, які вже були раніше уцінені й є активами на дату балансу, загалом збільшується, то на суму збільшення чистої вартості реалізації (але не більше від суми попереднього зменшення) сторнується запис про попереднє зменшення вартості цих запасів.
Викладені вище вимоги дають змогу зробити висновок, що дооцінка виробничих запасів не має сенсу, оскільки в будь-якому разі запаси (не лише виробничі, ай МШП, готової продукції, товарів та ін.) у фінансовій
Loading...

 
 

Цікаве